Читати книгу - "Дописи про магію, Vasyl Shyrman"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Тихо... Тиша... Замовкніть... Чуєте, тихий голос, дуже далеко, треба якось напружити слух, щоб чути. Чуєте, як шепіт... Ось, ось, так, це ваш внутрішній голос. Ні, не той, що кричить, а той, що шепоче... Так, за криком розуму не чутно, але шепіт ви чуєте, правда, тихенький, майже непомітний…
Подивіться на відбитки на обличчях людей, погляньте, як застигло їхнє незадоволення, уважно роздивіться в цих обличчях, подивіться, як вони страждають, лише тому, що їхній внутрішнє "я" сидить у в'язниці, нереалізоване хочу, незабезпечене треба, загнане стандартами та правилами, забуте мовчання вільної волі, у пошуках щастя, показова невизначеність. Закриті обличчями спотвореної лицемірної посмішки та доброчесності рятувати тих, хто про це не просить, це дзеркало, це те, що відображає нас…
Ми прожили і подолали шлях, і хтось чомусь навчився, а хтось взагалі нічого. Слід, залишивши свої борозни на шляху життя, відображені в тому, чим ми раді вихвалятися, і тим, що ми ніколи не скажемо, навіть собі. Ми хочемо забути те, що нам неприємно, а те, що хороше, виставляємо на показ як рівновагу. Мов би у нас її немає, або її вже відібрали, а насправді це так і є, немає рівноваги, немає того, що ми думаємо, що маємо…
Відкриваючи гноєння душі, розкриваючи собі правду, від якої неможливо відвернутися. Перевертаючи біль не як крик, а як урок, ми доходимо до того балансу, від якого ми втікаємо, і саме це робить нас незламними і сильними. У нас немає прихованого та нереалізованого, у нас немає таємниць, і нам не потрібно виявляти все, що нам не вистачає. Це призводить до вивернутої навиворіт усвідомленого досвіду, і настає довгоочікуваний спокій, і ми чуємо тільки шепіт, крик мовчить, розум втомився боротися за те, що не має цінності і те, що вічно створює війну. Війну внутрішнього і зовнішнього, вічний спір себе з собою. Вічний конфлікт добра на показ та зла, прихованого всередині. Вічний конфлікт можна і не можна, правди і брехні, світла і темряви…
Настав ранок, коли ми розуміємо, що все те, що ми тягнули з собою на випадок "а часом може знадобитися", нам не потрібно, тому що все це є тут і зараз. Ми припиняємо підпорядковувати інших своєму незадоволеному "я". Ми припиняємо змушувати інших робити те, чого нам не вистачає самим, ми припиняємо контроль і бажання навчати інших жити правильно. Ми просто одного разу, в якийсь момент, розуміємо, що наше життя — це наше життя, і ми не безсмертні, але в той самий час живемо досить довго, щоб нарешті прийти до висновку, що ми є тим, ким ми є, і настав час змінитися, щоб змінити тільки те, що є трампліном для зустрічі з новим і невідомим собою, коханим...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дописи про магію, Vasyl Shyrman», після закриття браузера.