Читати книгу - "Цивілізація статусу"

суворого його дотримання життя на Омезі було б суцільним хаосом, де права людини могли б забезпечуватися лише настільки, наскільки вона сама особисто змогла б їх відстояти. Ця анархія означала б кінець омегіанського суспільства, і, зокрема, — кінець для старожилів із правлячого класу, які мають високий статус, але далеко не таку, як колись, силу й майстерність володіння зброєю.

Тому закон є необхідним.

Але Омега, з іншого боку, — це злочинне суспільство, загалом складається з людей, які порушили закони Землі. Зрештою у цьому суспільстві цінується сила. Це суспільство, в якому порушник закону займає панівне становище, суспільство, в якому злочини не тільки дозволяються, але й заохочуються, і навіть винагороджуються, суспільство, в якому порушника правил судять виключно за ступенем його успішності.

І це призвело до парадоксу злочинного суспільства з жорсткими законами, які потрібно порушувати.

Суддя, як і раніше, захований за перегородкою, пояснював усе це Барренту. Минуло кілька годин після закінчення Суду випробуванням. Баррента відвели до лазарету, де йому обробили рани. Здебільшого вони були незначними — два поламані ребра, глибока рана на лівому плечі, невеликі порізи і синці.

— Відповідно, — пояснював суддя, — закон слід водночас і порушувати, і дотримуватись його. Ті, хто ніколи не порушують закон, ніколи й не підвищать свій статус. Вони зазвичай гинуть так чи інакше, оскільки їм не вистачає необхідної для виживання ініціативи. Для тих, хто, як ви, порушує закони, ситуація дещо інша. Закон карає їх з невідворотною суворістю — якщо вони не зуміють уникнути цього.

Суддя зробив багатозначну паузу і продовжив:

— Найкращий взірець людини на Омезі — це людина, яка розуміє закони, цінує їх необхідність, знає про покарання за порушення, однак порушує їх — і досягає успіху! Це ідеальний злочинець і ідеальний омегіанин. І саме такі якості виявили ви, Вілле Бар-ренте, вигравши Суд випробуванням.

— Дякую, сер, — сказав Баррент.

— Я хочу, щоб ви зрозуміли, — продовжував суддя, — що успіх при порушенні закону одного разу не означає, що вам вдасться досягти такого ж успіху вдруге. Шанси програти з кожним разом зростатимуть, так само, як і винагорода у разі успіху ставатиме все більшою. Тому я не раджу вам діяти необдумано під враженням набутого вами досвіду.

— Постараюсь, сер, — сказав Баррент.

— Гаразд. Ви отримуєте підвищення до статусу Привілейованого громадянина з усіма правами й обов'язками, які з цього випливають. Вам дозволяється вести свій бізнес, як і раніше. Крім того, вам надається безкоштовний тижневий відпочинок на Озері хмар, і ви можете поїхати туди з будь-якою жінкою на ваш вибір.

— Перепрошую? — перепитав Баррент, — що ви сказали насамкінець?

— Відпочинок на тиждень, — повторив невидимий суддя, — з будь-якою жінкою на ваш вибір. Це висока винагорода, тому що кількість чоловіків перевищує кількість жінок на Омезі в шість разів. Ви можете обрати будь-яку незаміжню жінку, не зважаючи на її бажання. Вам надається три дні, щоб зробити вибір.

— Мені не потрібно три дні, — заявив Баррент, — я хочу обрати дівчину, яка сиділа в першому ряду серед глядачів. Чорняву дівчину із зеленими очима. Ви здогадуєтесь, кого я маю на увазі?

— Так, — дещо затримався із відповіддю суддя, — я знаю, про кого ви говорите. Її звуть Моера Ермайс. Я пропоную вам вибрати іншу жінку.

— На те є якісь причини?

— Ні. Але я вам би порадив вибрати краще когось іншого. Мій секретар буде радий надати вам список підхожих молодих панянок. Усі вони мають позитивні рекомендації. Серед них є кілька випускниць Жіночого інституту, в якому дівчата, як вам, можливо, доводилось чути, проходять дворічний курс опанування мистецтва гейші. Я особисто можу порекомендувати вам...

— Мій вибір — Моера, — сказав Баррент.

— Юначе, він помилковий.

— Я ризикну.

— Гаразд, — здався суддя, — ваша відпустка починається завтра о дев'ятій. Щиро бажаю вам удачі.

* * *

Охоронці вивели Баррента із судової зали і відвезли назад до магазину. Привітати його прийшли друзі, які вже не сподівались побачити Баррента живим. Вони прагнули почути детальну оповідь про Суд випробуванням, але Баррент наразі зрозумів, що таємне знання — це шлях до влади. Він розповів їм все лише в загальних обрисах.

Того вечора була ще одна причина для святкування. Заява Тема Ренда до Спілки вбивць нарешті була прийнята. Він, як і обіцяв, брав Форена на посаду свого помічника.

Наступного ранку Баррент відчинив двері магазину і побачив перед ними автомобіль, який надав йому на час відпустки Департамент юстиції. На задньому сидінні розташувалась красива і дуже роздратована Моера.

Вона одразу напала на Баррента:

— Ви при своєму розумі, Барренте? Ви вважаєте, що я маю час на подібні речі? Чому ви обрали мене?

— Ви врятували мені життя, — сказав Баррент.

— І ви уявили, що я вами зацікавилась? Ну, ні. Якщо ви почуваєте до мене вдячність, скажіть водієві, що передумали. Ви можете вибрати іншу дівчину.

Баррент похитав головою.

— Ви єдина дівчина, яка мене цікавить.

— Ви не поміняєте свого рішення?

— У жодному разі.

Моера зітхнула і відкинулася назад.

— Я справді вас зацікавила?

— І не просто зацікавили, — сказав Баррент.

— Ну, якщо ви не змінюєте свого рішення, мені залишається змиритися з цим.

Моера відвернулася, але перш, ніж вона це зробила, Баррент встиг вловити у виразі її обличчя легкий натяк на посмішку.

Розділ 12

Озеро хмар було найкращим курортом Омеги. Всю зброю тут доводилось залишати на головних воротах. Жодні поєдинки не допускалися ні за яких обставин. Суперечки вирішував своєю волею найближчий бармен, а вбивство каралося негайною втратою статусу.

Тут були доступні всілякі розваги. Можна було подивитись змагання з фехтування, бій биків, травлю ведмедів або зайнятись спортом — плаванням чи альпінізмом. Вечорами відпочивальники танцювали в головній бальній залі, де скляні стіни відокремлювали мешканців від громадян, а громадян — від елітних класів. Тут були чудові нар-кобари, які могли задовольнити будь-які бажання найвигадливіших наркоманів і на додачу пропонували новомодні засоби для спроби. Для тих, хто полюбляє компанії, проводилися вечорами оргії щосереди і щосуботи в гроті Сатира. Для більш сором'язливих влаштовували таємні побачення в темних алеях поблизу готелю. Але найголовніше — тут можна було прогулюватися пологими пагорбами і тінистими лісами, звільнившись від напруги щоденної боротьби за існування в Тетрагіді.

Баррент і Моера мали сусідні кімнати із дверима поміж