Читати книгу - "Некоханий, Драч Марія "

Мигцем подивившись на похмурого Германа, я зрозуміла, що він зовсім не очікував тут побачити Сашка.

— Добрий вечір, — привітався із нами Олександр і поцілував мою руку.

— Добрий, — зачаровано відповіла я, відчувши приємну теплу хвилю, що розійшлась від руки, яку поцілував Сашко і уздовж всього тіла.

— Не знав, що ви приєднаєтесь до нашого заходу, — сухо промовив Герман, кинувши на Сашка похмурий погляд.

— Якщо чесно, то я і сам не знав. В останню мить змінились плани, і я все ж таки вирішив долучитися до загального благодійного руху, — він заусміхався.

— Зрозуміло. Були раді з вами зустрітися, — Герман узяв мене за руку.

— Навзаєм, — Сашко по-хлоп’ячому підморгнув мені і пішов.

Чоловік занадто міцно стиснув мою руку. Я ледь помітно скривилась від болю у суглобах.

— Вибач. Не хотів, — він відпустив мене і часто закліпав очима, ніби у спробі позбутися якогось дивного мороку.

Я подивилась на свої зап’ястя — на блідій шкірі одразу з’явились червоні сліди від чужих пальців.

— Аріно! — хтось несподівано міцно обійняв мене за плечі.

Я налякано озирнулась і зустрілась поглядом з Аліною. Її красиві блакитні очі з ідеально намальованими тонкими чорними стрілками блищали у світлі численних вогнів ресторану.

— Аліно! — я підвелась зі свого місця і міцно обійняла сестру, жадібно вдихнувши знайомий солодкувато-цитрусовий аромат парфумів.

— Я навіть не сподівалась, що ми сьогодні зустрінемося, — розірвавши обійми, промовила Аліна.

— А я сподівалась. Мені чоловік розповів. До речі, познайомся, ось він — Герман Зацепін, — представила я.

Герман підвівся, потиснув руку моїй сестрі і привітно усміхнувся.

— А це моя двоюрідна сестра — Аліна, — продовжила я знайомство.

— Дуже приємно, — ввічливо промовив мій чоловік. — Чудово виглядаєте.

— Мені також дуже приємно. Я багато чого про вас чула.

— І що ж саме чули? — Герман хазяйновито сів і відкинувся на м’яку спинку стільця.

— Усіляке, — Аліна з легкістю витримувала досить прискіпливий погляд мого чоловіка. Взагалі вона завжди було значно сміливішою за мене. — І хороше, і погане. Баланс. Але дивлячись на вас, вважаю, що все погане було дещо перебільшено.

— Дякую за тонкий комплімент, — Герман усміхнувся лише куточками вуст.

— Аліночко, я тебе вже загубив, — поруч із сестрою виник трохи гладкий чоловік років тридцяти. Він обійняв Аліну і ласкаво поцілував її у скроню.

— А це вже мій чоловік, — представила сестра. — Григорій Сорокін.

— Здрастуйте. Дуже радий знайомству, — він привітно нам усміхнувся.

Григорій мені чомусь здався хорошою людиною. В його очах променилась доброта.

— Моя двоюрідна сестра — Аріна. Її чоловік — Герман Зацепін.

— Дуже радий з вами познайомитися, — Григорій потиснув мені, потім і Германові руку.

— Аналогічно. Може, приєднаєтесь до нас?

— З радістю.

— Сідайте, — запросив Герман.

Подивившись на Григорія, я зрозуміла, що окрім мене, мого чоловіка трохи побоювались і інші люди. Герман дуже впливова людина, це я завжди знала, ще до весілля, але я не уявляла, що настільки.

Ми всі посідали і деякий час ніяково мовчали. Потім прийшов офіціант, розлив по келихах шампанське і обстановка трохи розрядилась. Трохи пізніше Герман запросив Григорія познайомитися зі своїми бізнес-партнерами. Коли чоловіки залишили нас наодинці, я остаточно розслабилась.

— Ну, розповідай, сестричко, — Аліна міцно стиснула мої долоні у своїх теплих руках. — Ми не змогли потрапити до тебе на весілля. Гриня влаштував мені невеличку мандрівку Європою, але тепер я поруч. І я вимагаю подробиць.

— Якщо чесно, мені нема чого тобі розповідати, — сумно відповіла я.

— Чому це? Батьки тобі вигідну партію підшукали! Зацепін цей твій дуже поважна людина. І жінкам він дуже подобається! Напевно, усіх і не перелічиш.

— Знаю. Бачила я вже одну таку. Одразу після весілля Герман із нею обіймався у нашому будинку.

— Ось як! Чоловік залишився вірним собі. А зараз що?

— Не знаю. Здається, немає її, але мені байдуже. Не кохаю я його. Ми тільки один раз спали як чоловік і дружина. Не хочу більше. Бридко.

— Аріно, ти з глузду з’їхала? Неможна такого чоловіка на відстані від себе тримати, піде до іншої.

— Нехай іде. Я не тримаю.

— Що це ще за дурниці? Знаєш, мені Гриня теж не з першого погляду сподобався. Кохання з першого погляду тільки у кіно зустрічається. Але коли я краще дізналась його, все одразу змінилось. Чоловікам ніжність потрібна, тоді вони одразу самі ласкавішими стають.

— Але мені це не потрібно, розумієш? — швидко промовила я і випадково поглядом зачепилась на широку спину Сашка. Він стояв в оточенні чоловіків і жінок, жваво з ними про щось спілкуючись.

— Здається, я зрозуміла, у чому тут справа, — після короткої паузи промовила Аліна. — Ти в Ломова закохалась? Так?

Я нічого не відповіла, бо раптом так соромно стало. Невже все було настільки помітно?

— Аріно, — сестра міцніше стиснула мою долоню, щоб я подивилась на неї. — Тобі зовсім нема чим зайнятися? Не шукай для себе небезпечних пригод. Германові це стовідсотково не сподобається. Життя в нас таке, що майже з дитинства вже вирішено, за кого ми повинні вийти заміж. Я гадала, що ти давно із цим змирилась.

— Не змирилась і не змирюсь. Ніколи. Не хочу прожити ось таке все своє життя. Без кохання, без свободи, але з грошима, від яких мене вже просто нудить, — я відчула, що у переніссі через сльози почало нестерпно пекти.

— Аріно, яке кохання? Про що ти взагалі кажеш? Немає його у нашому світі, зрозумій. У твоїх батьків було жахливе матеріальне становище, ти їм допомогла подолати його. До того ж краще, коли тебе кохають, а не ти.

— Він мене не кохає, — я шморгнула носом і акуратно, щоб не зіпсувати макіяж, витерла куточками серветки сльози.