Читати книгу - "Біблія, Невідомий Автор"

І ось вони в країні Гошен.

2 І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловік, та й поставив їх перед обличчям фараоновим.

3 І сказав фараон до братів його: Чим ви займаєтеся? А вони відповіли фараонові: Пастухи раби твої, і ми, і наші батьки.

4 І сказали вони фараонові: Ми прибули, щоб жити в краї цьому, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в Ханаанському краї тяжкий голод. Дозволь осісти рабам твоїм в країні Гошен.

5 І промовив фараон до Йосипа: Батько твій та брати твої прибули до тебе.

6 Єгипетьський край він перед обличчям твоїм. У найкращому місці цього краю осади батька свого та братів своїх, хай осядуть у країні Гошен. А якщо серед них є сміливі, то постав їх над моєю чередою.

7 І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед обличчям фараоновим. І Яків поблагословив фараона.

8 І промовив фараон до Якова: Скільки днів життя твого?

9 А Яків сказав до фараона: Днів мандрівки моєї сто тридцять років. Короткі та лихі були дні часу життя мого, і не досягли вони днів життя батьків моїх у днях мандрівки їхньої.

10 І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового.

11 І осадив Йосип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в Єгипеті, у найкращому місці цієї землі у країні Рамесес, як наказав був фараон.

12 І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.

13 А хліба не було в усьому тому краї, бо голод став дуже тяжкий. І виснажився Єгипетський та Ханаанський край через той голод.

14 І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в Єгипетському краї та в Ханаанському, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонової скарбниці.

15 І вичерпалося срібло в Єгипетському та в Ханаанському краї. І прибув весь Єгипет до Йосипа, і благав: Дай же нам хліба! Нащо нам помирати перед тобою, тому що вичерпалося срібло?

16 А Йосип сказав: Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло.

17 І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йосип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу.

18 І скінчився той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: Не скажемо неправди перед паном своїм, що вичерпалося срібло, а череди, що набули ми, в нашого пана. Нічого не залишилося перед нашим паном, хіба що наше тіло та наша земля!

19 Нащо ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і будемо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай зерна, і будемо жити, і не помремо, а земля не опустіє...

20 І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спродували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.

21 А народ він переселяв до міст від кінця кордону Єгипту й аж до кінця.

22 Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була постава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали своєї землі.

23 І сказав Йосип до народу: Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, засійте землю.

24 А настануть жнива, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частини будуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в оселях ваших, та на їжу для ваших дітей.

25 А вони відповіли: За те, що ти нас врятував. Ми будемо рабами фараонові.

26 А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: На п'яту частину для фараона. Тільки земля жерців не стала фараоновою.

27 І осів Ізраїль в Єгипетському краї в країні Гошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й дуже розмножилися.

28 І жив Яків в Єгипетському краї сімнадцять років. І були дні життя Якова, сто сорок сім років.

29 І наблизилися дні Ізраїля до смерті. І покликав він сина свого, Йосипа, та й промовив йому: Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно моє, і зроби зі мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!

30 І ляжу я з батьками своїми, і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхній могилі. А той відповів: Я зроблю за словом твоїм.

31 А Яків сказав: Присягни ж мені! І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на голів'я постілі.

Буття 48

1 І доповіли Йосипові: Ось батько твій хворіє. Взяв він із собою обох своїх синів, Манасію та Єфрема і прибув до батька.

2 І промовив він до Якова: Ось до тебе прийшов твій син Йосип! І зміцнився Ізраїль, та й сів на постілі.

3 І сказав Яків до Йосипа: Бог Всемогутній явився був мені в Лузі, в Ханаанській землі, і поблагословив мене.

4 І сказав він до мене: Ось я розплоджу тебе й розмножу тебе, і зроблю тебе громадою народів. А цю землю я дам нащадкам твоїм по тобі у володіння навіки.

5 А тепер два сини твої, вроджені тобі в Єгипетському краї до прибуття мого в Єгипет, вони мої! Єфрем і Манасія, як Рувим і Симеон, будуть мої.

6 А нащадки твої, що породиш по них, вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів у нащадків своїх.

7 А коли я прийшов з Падану, померла мені Рахіль у Ханаанському краї в дорозі, коли була ще ківра землі, щоб прийти до Ефрати. І я поховав був її там, на дорозі до Ефрати, це Віфлеєм.

8 А Ізраїль побачив синів Йосипових та й сказав : Хто вони?

9 І сказав Йосип до батька свого: Вони мої сини, що Бог дав мені тут. А той відповів: Хай підійдуть до мене, і я їх поблагословлю.

10 А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старості, він не міг дивитися. І Йосип підвів їх до нього, а той поцілував їх і пригорнув їх.

11 І сказав Ізраїль до Йосипа: Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й синів твоїх.

12 І Йосип відвів їх від колін його, та й упав на обличчя своє до землі.

13 І Йосип узяв їх обох, Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й до нього підвів.

14 І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія першородний.

15 І він поблагословив Йосипа, та й промовив: Бог, що перед обличчям його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене, відколи існую і аж до цього дня,

16 Ангел, що рятує мене від усього лихого, хай поблагословить цих юнаків, і хай буде зване в них ім'я моє й ім'я батьків моїх Авраама та Ісака, і хай вони множаться, як та риба, посеред землі.

17 А Йосип побачив, що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову, і було це не до вподоби йому. І він підпер руку батька свого, щоб зняти її з голови Єфрема на голову Манасіїну.

18 І сказав Йосип до батька свого: Не так, батьку мій, бо оцей первісток, поклади правицю свою на його голову!

19 А батько його сказав: Знаю, мій сину, знаю! І він буде народом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а з нащадків його підуть народи.

20 І він поблагословив їх того дня, кажучи: Тобою буде благословляти Ізраїль, промовляючи: Хай Бог зробить тебе як Єфрема і як Манасію! І поставив Єфрема перед Манасією.

21 І сказав Ізраїль до Йосипа: Ось я вмираю... А Бог буде з вами, і поверне вас до краю ваших батьків!

22 А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм.

Буття 49

1 І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив: Зберіться, а я повідомлю вам, що вас спіткає наприкінці днів.

2 Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислухайтеся до Ізраїля, вашого батька!

3 Рувиме, ти мій первісток, моя міць і початок ти сили моєї, верх величності й верх ти могутності!

4 Ти пінився був, як вода, та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свого батька, і збезчестив його, на постіль мою ти піднявся!

5 Симеон і Левій, то брати, їхня зброя знаряддя насильства.

6 Хай до їхньої змови не входить душа моя, і хай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своєму гніві людину вбили, а в своїй сваволі вола копит позбавили...

7 Проклятий гнів їхній, бо сильний, та їхня лють, тяжка бо вона! Поділю їх я в Якові, і їх розпорошу в Ізраїлі!

8 О Юдо, похвалять тебе твої брати! Рука твоя на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вклоняться.

9 Юда — лев молодий! Ти, мій сину, із здобичі піднімешся. Він прихилився, потягнувся як лев, хто насмілиться тривожити його?

10 Не відніметься берло від Юди і посох, що стоїть між його ступнями, поки не прийде той, кому вони належать, що підкорить народи.

11 Він прив'язує до виноградної лози свого молодого віслюка, а до добірної лози сина віслючки своєї. Він одяг свій буде прати в вині, а вбрання своє у виноградній крові!

12 Від вина він зробивсь каламутноокий, а від молока білозубий.

13 Завулон буде мешкати над берегом морським, над берегом тим, де стають кораблі, а кордон його до Сидону.

14 Іссахар, то костистий віслюк, що лежить між кошарами.

15 І побачив він спокій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб нести, і став рабом.

16 Дан буде судити свій народ, як один із Ізраїльських родів.

17 Дан буде вужем при дорозі, змією отруйною при шляху, що п'яти коневі кусає, і його вершник впаде назад.

18 Порятунку від тебе чекаю, о Господе!

19 На Гада орда грабіжників нападатиме, та він переслідуватиме їх по п'ятах.

20 Асир — його хліб буде ситий, і він буде постачати царські ласощі.

21 Нефталим — вільна лань, він прекрасні слова видає.

22 Йосип — гілка родюча, гілка родюча над джерелом, що по муру спинається.

23 І засмутили його та з лука стріляли, і зненавиділи були стрільці його.

24 Та залишився міцним його лук, і стали пружні руки його, від рук Сильного Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих.

25 Проси ти від Бога, свого батька, і він допоможе тобі, і проси Всемогутнього і він благословить тебе благословенням небес, що вгорі, благословенням безодні, що долі лежить, благословеннями перс та утроби.

26 Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх, аж до пожаданих висот віковічних. Хай вони будуть на голову Йосипову, на маківку вибраного між братів своїх!

27 Веніямин — хижий вовк. Вранці їсть він улов, а на вечір ділить здобич.

28 Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що казав їм батько їхній. І він поблагословив їх, кожного за благословенням його поблагословив їх.

29 І він наказав їм: Я прилучаюся до своєї рідні...