Читати книгу - "Подорожі душі, Ньютон Майкл"

Далі ми маємо іншу зустріч — цього разу в присутності більшої кількості розвинутих істот. У попередньому розділі я згадував давньоєгипетську традицію, згідно з якою душі щойно померлих людей потрапляють до Зали Суду для того, щоб прозвітувати за своє минуле життя. Концепція болісного випробування, що чекає нас відразу ж після смерті, входить у тій чи іншій формі релігійних віровчень багатьох культур. Іноді вразливі особистості, опинившись у травматичній ситуації, описують, що вони мали досвід перебування поза тілом і мали жахливі видіння, як жахливі істоти захоплювали їх у загробну пітьму, де демонічні судді виносили їм вирок. У таких випадках я припускаю наявність сильного впливу системи переконань, що включає поняття пекла.

Перебуваючи під гіпнозом у спокійному, розслабленому стані на всіх ментальних рівнях, мої Суб'єкти повідомляють, що перша настановна зустріч із їхніми Гідами готує їх до того, щоб постати перед групою найвищих істот. Однак вони не використовують слова "зал суду" або "судовий процес", описуючи це засідання. Частина моїх Суб'єктів називають цих мудрих істот директорами і навіть суддями, але більшість посилається на них як на Раду Вчителів або Старших. Він зазвичай складається з трьох — семи членів, і оскільки душі з'являються перед ними після того, як побувають вдома, у своїй першопочатковій обителі, я розгляну це засідання більш детально в кінці наступного розділу.

Усі зустрічі, так чи інакше пов'язані з оцінкою душі, чи проходять вони з нашими Гідами, товаришами або з Радою Вчителів, мають одну спільну рису. В оцінці та аналізі нашого минулого життя, які ми отримуємо у формі авторитетного судження, враховуються як початковий мотив нашого вибору, так і наші дії, вчинені нами протягом життя. Наші спонуки уважно розглядаються і критикуються, але не засуджуються настільки, що ми починаємо страждати. Як я пояснював у Розділі 4, це не означає, що душі звільняються від відповідальності за завдання шкоди іншим, навіть якщо вони жалкують про скоєне. Кармічна розплата настане у майбутньому житті. Мені розповідали, що наші духовні вчителі постійно нагадують нам про те, що оскільки людський розум не має вродженого почуття моральності, за совість повинна нести відповідальність душа. Тим не менш, у духовному світі панує дух прощення. Цей світ не має віку, і так само — весь наш навчальний процес та наші завдання. Нам будуть надані інші можливості та шанси у нашій боротьбі за власне зростання та розвиток.

Після закінчення першої зустрічі з нашим Гідом ми залишаємо це місце орієнтуючого налаштування і потрапляємо в організовано-рухомий потік великої кількості душ, що переміщаються в місце, що нагадує центральний приймальний пункт.

Розділ 6

Перехід

Всі душі, незважаючи на свій досвід, зрештою прибувають до центрального "розподільчого пункту" духовного світу, який я називаю проміжною зоною. Я вже казав, що швидкість переміщення душі після смерті залежить від її духовної зрілості. Після того, як душа залишає місце настановного орієнтування і вступає до цього простору духовного світу, здається, що більше не буде жодного іншого маршруту для душі. Очевидно, що велика кількість душ, що повертаються, духовним чином переправляється сюди в масовому порядку.

Іноді душі супроводжуються в цю зону своїми Гідами. Я зауважив, що це особливо характерно для молодих душ. Інші прямують сюди невидимою силою, яка притягує їх у цю проміжну зону і далі до істот, що їх очікують. Зважаючи на все, саме Гід тієї чи іншої душі вирішує, чи повинні інші істоти супроводжувати її чи ні. У більшості випадків причина не у поспіху, однак, на цьому етапі своєї подорожі душі не ледарюють. Почуття, які ми відчуваємо у цей період, залежать від нашого стану розуму після кожного життя.

Зустріч і перехід душ, насправді, представляють собою дві фази. Проміжна зона не є постійним табором. Душі надходять сюди, збираються і потім вирушають у кінцеві пункти призначення. Коли я слухаю звіти про цей етап, я подумки уявляю себе тим, хто йде разом з великою кількістю мандрівників через центральний вокзал столичного аеропорту, з якого можна відлетіти в будь-якому напрямку. Один з моїх пацієнтів описував цю розподільчу зону як щось, що нагадує "центральну втулку величезного колеса, і ми переміщаємося із центру вздовж спиць у певному напрямку до призначеного нам місця".

Мої Суб'єкти розповідають, що ця ділянка є місцем, куди постійно заходить і виходить велика кількість незнайомих душ, які рухаються дуже цілеспрямовано, не утворюючи жодних натовпів і скупчень. Хтось ще назвав це місце "автострадою в Лос-Анджелесі, але без заторів". У духовному світі можуть бути й інші подібні проміжні станції, подібні до втулки колеса, з "в'їздами" або "виїздами" типу великих автострад, але кожен пацієнт вважає, що його шлях у цей центр і з нього — єдиний шлях.

Описи, що характеризують природу духовного світу, які я чую від Суб'єктів на етапі вступу в проміжну зону, абсолютно змінюються порівняно з тими першими враженнями про рівні та нечіткі нашарування. Здається, ніби душа проходить крізь довільно вигнуті відгалуження величезної галактичної хмари, прямуючи у більш одноманітне, цільне небесне поле. В той час, як душі моїх Суб'єктів блукають відкритою ділянкою проміжної зони, готуючись до майбутнього переміщення в наданий для них простір, я із задоволенням слухаю їхні захоплені описи. Вони здивовані пишнотою духовного світу, що розкинувся перед їхнім поглядом, і вони вірять, що десь усередині тут знаходиться ядро ​​творіння.

Споглядаючи картини навколишнього простору, що відкриваються їх погляду, Суб'єкти повідомляють про різного роду світіння. Але я ні чого не чув про чорноту, з якою у нас асоціюється глибокий космос. Скупчення душ, які пацієнти бачать на передньому плані цього "амфітеатру", здаються міріадами яскравих вогнів, що рухаються у різних напрямках. Одні рухаються швидко, інші не квапливо. Більш віддалені скупчення енергії описуються як "острова туманної пелени". Мені розповідали, що найбільш примітною особливістю духовного світу є незмінне почуття присутності могутньої ментальної сили, яка приводить все до неймовірної надприродної гармонії. Суб'єкти кажуть, це місце чистої думки.

Думка набуває численних форм. У цей момент свого повернення душі починають відчувати, передбачати майбутню зустріч із очікуючими побратимами. Декого з їхніх побратимів можна було бачити вже біля входу в духовний світ, але із більшістю зустріч ще попереду. У всіх без винятку випадках душі, які бажають вступити в контакт один з одним, особливо в процесі переміщення, роблять це просто подумавши про ту чи іншу істоту. Несподівано особистість, яка викликається, з'являється у розумі душі. Таке телепатичне спілкування духовних істот за допомогою енергії є формою невидимого контакту, хоча енергетичні форми, які насправді знаходяться поруч, мають, звичайно, більш безпосередній зв'язок. Звіти моїх Суб'єктів сходяться у тому, що стосується способів пересування, маршрутів та кінцевого місця призначення, але те, що кожна окрема особистість бачить, слідуючи своїм шляхом, має особистісні особливості.

Я шукав у моїй картотеці Випадків Суб'єктів, чиї переживання на шляху до кінцевого пункту духовного призначення були б і виразні, і характерні для багатьох моїх пацієнтів. Я вибрав досить проникливу людину у віці 41 року, графічного дизайнера, який мав зрілу душу. Душа цієї людини проходила цим маршрутом безліч разів у проміжках між її багаточисельними життями.

Випадок 14

Д-р. Н.: Тепер Ви готові розпочати завершальний етап своєї подорожі до того місця, яке є домівкою Вашої душі у духовному світі. На рахунок три всі деталі цієї останньої стадії Вашої подорожі стануть Вам зрозумілі. Ви будете легко повідомляти про все, що Ви бачите, тому що Вам знайомий цей маршрут. Ви готові?

СУБ'ЄКТ: Так.

Д-р. Н.: (Командним тоном) Раз — ми починаємо. Два — Ваша душа покинула ділянку настановчого орієнтування. Три! Швидко — яке Ваше перше враження?

СУБ'ЄКТ: Даль… неоглядний… безмежний простір… нескінченний…

Д-р. Н.: Отже, Ви кажете мені, що духовний світ нескінченний?

СУБ'ЄКТ: (Довга пауза) Чесно кажучи, з того місця, де я плаваю, він виглядає нескінченним. Але коли я починаю справді пересуватися, він змінюється.

Д-р. Н.: Як змінюється?

СУБ'ЄКТ: …Все залишається… безформним… але коли я… ковзаю швидше… я бачу, що рухаюся всередині гігантської чаші, перевернутої догори дном. Я не знаю, де краї цієї чаші, і чи існують вони взагалі.

Д-р. Н.: Отже, рух створює у Вас відчуття сферичності духовного світу?

СУБ'ЄКТ: Так, але це тільки почуття... замкнутої одноманітності... коли я швидко переміщаюся.

Д-р. Н.: Чому швидкий рух — Ваша швидкість — створює у Вас таке відчуття, що Ви знаходитесь у чаші?

СУБ'ЄКТ: (Довга пауза) Це дивно. Хоча коли моя душа переміщається повільно, шлях здається прямолінійним; коли я швидко переміщаюся лінією контакту, враження змінюється… виникає відчуття кола.

Д-р. Н.: Що Ви маєте на увазі під "лінією контакту"?

СУБ'ЄКТ: Шлях до особливого місця призначення.

Д-р. Н.: Чому переміщення зі швидкістю по цій маршрутній лінії привносить у Ваше сприйняття духовного світу відчуття його округлості?

СУБ'ЄКТ: Бо за великої швидкості здається, що лінії згинаються. Вони згинаються у більш очевидному мені напрямі та дають мені менше свободи пересування.

Примітка: Інші суб'єкти, також схильні до лінійних описів, говорять про переміщення по напрямних силових лініях, які мають просторові якості сітчастої енергосистеми. Одна людина назвала їх "вібраційними струнами".

Д-р. Н.: Під меншою свободою Ви маєте на увазі менший особистий контроль?

СУБ'ЄКТ: Так.

Д-р. Н.: Чи можете Ви більш точно описати рух Вашої душі вздовж цих вигнутих контактних ліній?

СУБ'ЄКТ: Все відбувається більш цілеспрямовано, коли мою душу спрямовують по такій лінії. Це подібно до того, ніби я перебуваю у течії білої води — тільки не у такій щільній, як вода, бо ця течія легша за повітря.

Д-р. Н.: Отже, у цій духовній атмосфері у Вас немає відчуття щільності — такої, як у води?

СУБ'ЄКТ: Ні, але що я хочу сказати, то це те, що мене несе вперед, немов я перебуваю в потоці води.

Д-р.