Читати книгу - "Пастка на людей та інші тенета, капкани, омани, а також трохи жартів і вигадок, Роберт Шеклі"

Усе було просто. Джексон відчував роздратування й сам не розумів причини.

Він заповнив решту анкети без проблем і повернув документ Еруму.

— Це таки справді доволі ску, — підсумував Ерум. — Тепер ми маємо ще з'ясувати кілька простих деталей. Перше питання можна вирішити негайно. Після цього я влаштую коротку офіційну церемонію передавання права власності на нерухомість, а далі вирішимо решту ділових питань. Усе це має зайняти не більше одного дня, і майно стане вашим.

— Звичайно, друже, це чудово, — зрадів Джексон. Затримкою він не переймався, навпаки, очікував, що перешкод могло бути більше. На багатьох планетах місцеві швидко розуміли, що відбувається. Не треба великого розуму, щоб здогадатися, чого саме хочуть на Землі, при цьому ще й домагаючись, аби все мало вигляд законних угод.

Що ж до причин такого способу експансії, то і їх зрозуміти не так складно. Більшість землян — ідеалісти з палкою вірою у застарілі поняття правди, справедливості, милосердя тощо. І вони в це не тільки вірять, а навіть дозволяють цим шляхетним поняттям керувати їхніми вчинками. Але виключення становлять випадки, коли це незручно для них, або приносить збитки. Тоді вони діють у власних інтересах, але й далі промовляють слова про високі моральні принципи. Щиро кажучи, вони лицемірять — це відомо кожному народові. Земляни хочуть того самого, чого хотіли завжди, але при цьому ще прагнуть, аби їхні зазіхання мали гарний вигляд. Часом такого навряд варто очікувати, особливо коли об'єкт виявляється власністю чужої планети. Але так чи інакше, вони зазвичай отримують бажане.

Більшість інопланетних рас усвідомлювали безнадійність відкритого опору й вдавалися до такої тактики, як тяганина.

Іноді вони відмовлялися продавати майно, або вимагали незліченних анкет чи дозволу місцевого службовця, якого ніколи не було на місці. Але на будь-які дії з їхнього боку контактер завжди знаходив відповідні методи протидії.

Вони відмовлялися продавати майно за расовими ознаками? Закони Землі забороняли таке, а «Декларація прав розумних істот» заявляла про свободу всіх без винятку, право жити й працювати там, де вони бажають. Це була свобода, яку Земля відстоювала б, якби хтось намірився зазіхати на неї.

Інопланетяни затягували оформлення угоди? Земна «Доктрина дотримання термінів» цього не дозволяла.

Потрібний чиновник був відсутній? «Єдиний земний кодекс проти секвестрування актів у разі відсутності» суворо забороняв таку практику. І так далі, й таке подібне. Цю гру в «найрозумнішого» Земля неодмінно вигравала, бо найсильніший, як правило, вважається і наймудрішим.

Але нанці навіть не намагалися відбиватися. Джексон вважав таку поведінку навіть ганебною.

Здійснився обмін земної платини на валюту нан-ців, Джексон отримав хрусткі купюри по п'ятдесят врсо. Ерум, сяючи від задоволення, сказав:

— Тепер, пане Джексоне, можемо завершити сьогоднішні справи, якщо ви будете такі ласкаві й доброчесно тромбрамкзулянчиририте, як належить.

Джексон повернувся, очі в нього звузилися, рот стиснувся в тонку риску з опущеними кутиками.

— Що ви сказали?

— Я просто попросив вас…

— Знаю, що ви чогось попросили! Але що ж саме це означає?

— Ну, це означає… Це означає, — Ерум тихо засміявся, — це означає саме те, що я кажу. Тобто, якщо висловлюватися етично…

Джексон заговорив глухо, з погрозою в голосі:

— Дайте мені синонім.

— Синоніма немає, — відповів Ерум.

— Чоловіче, все-таки ліпше вам його пригадати, — Джексон схопив Ерума за горло.

— Годі! Заждіть! — захрипів Ерум. — Пане Джексоне, прошу вас! Який може бути синонім, коли існує один-єдиний термін для цього поняття? Ви мене розумієте?

— Не дуріть мене! — вигукнув Джексон. — Краще облиште це, бо ми маємо закони проти навмисного заплутування, навмисного обструкціонізму, прихова-ного перешкоджання та інших неподобств, якими ви тут займаєтеся. Ви мене чуєте?

— Я чую вас, — озвався Ерум тремтячим голосом.

— Тоді слухайте сюди, хитрий лисе: припиніть ліпити слова докупи! У вас абсолютно проста аналітична мова, що вирізняється лише безглуздою тенденцією до ізольованості. І в цій мові, чоловіче, просто не може бути довбаних сполучень такої неймовірної кількості слів. Ясно вам?

— Так, так, — закивав Ерум, — але повірте, я не мав щонайменшого наміру нумніскатерейтити! Навіть не збирався ноніскакекакіти! Ви мате це дебруціліліти!

Джексон заніс кулака, але вчасно стримався. Було б нерозумно вдарити інопланетянина, адже залишалася частка вірогідності того, що він говорить правду. Землянам це не сподобається. Його платню можуть урізати, а якщо, не дай Боже, він уб'є Ерума, його можуть запроторити у в'язницю на шість місяців.

Але ж однак...

— Я дізнаюся, чи не брешете ви! — з цими словами Джексон вилетів з офісу.

Він майже годину гуляв у натовпі в районі нетрів Грат-Ет понад сірим, смердючим Аннгпердісом. Ніхто не зважав на нього. За зовнішністю він міг здаватися нанцем, так само, як і будь-який нанець міг нагадувати землянина.

Джексон помітив бар на розі вулиць Ніїс та Да і зайшов.

Тут панувала спокійна атмосфера виключно чоловічого товариства. Джексон замовив місцевий сорт пива. Коли бармен наповнив кухоль, Джексон сказав:

— Зі мною сьогодні стався дивний випадок.

— Буває, — посміхнувся бармен.

— Так, справді, — вів далі Джексон, — я уклав велику ділову угоду, а останньої миті мене попросили тромбрамкзулянчиририти, як належить.

Він уважно стежив за барменом. Вираз легкого подиву відбився на його обличчі.

— То чому ж ви цього не зробили? — поцікавився бармен.

— Тобто ви на моєму місці зробили б це?

— Звичайно, чому ж ні. Дідько, це ж стандартний казапріп-тяя.

— Авжеж, — підтвердив один із відвідувачів бару, — якщо, звичайно, ви не підозрюєте, що вони намагаються нумніскатерейтити.

— Ні, не думаю, що вони намагалися вчинити щось подібне, — сказав Джексон глухим безбарвним голосом. Він заплатив за свій напій і вийшов.

— Агов, — гукнув услід бармен, — а ви впевнені, що вони не будуть ноніскакекакіти?

— Біс їх знає, — пробурчав Джексон і вийшов на вулицю.

Джексон довіряв своїй інтуїції як у мовних питаннях, так і в тому, що стосувалося людей. Тепер інтуїція підказувала йому, що нанці — люди щиросердні й не здатні до підступів і витонченого обману. Ерум не винаходив нових слів заради навмисної плутанини. Він справді говорив мовою хон, як умів.

Але якщо це так, то на планеті На говорили дуже дивною мовою, просто якоюсь винятково незвичайною. І наслідки виявлялися не просто цікавими, а катастрофічними.

5

Того вечора Джексон знову взявся до роботи й відкрив для себе ще один