Читати книгу - "Люба Елен із Бріджсвіла"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— З неба, — серйозно відповіла та. — Їх посилає Бог. Тебе він послав бабусі, а мене — тобі.
— Може, ти й права, про це ніхто не знає, — задумливо сказала Велла. — А ти про це думаєш?
— Так, думаю, — відповіла Елен. — А ще я хотіла спитати: а Бог і Санта-Клаус — це одне й те саме?
— Ні!.. Звичайно, ні!
— А хто з них спостерігає за тим, як діти себе поводять, щоби вирішити: дарувати чи не дарувати їм подарунки до Різдва?
Мама Велла подумала і промовила:
— Мабуть, Санта-Клаус.
Елен, помовчавши трохи, продовжила:
— А чому ми його не бачимо?
— Ну, так вже влаштовано, що його ніхто не бачить. Ми ж — звичайні люди, — відповіла Велла.
Елен трохи пововтузилася під ковдрою, влаштовуючись зручніше, а потім продовжила:
— А я можу щось подарувати Санта-Клаусу? Мені його жаль, адже він нам завжди дарує подарунки, а йому — ніхто і ніколи.
— Це ти добре придумала, — відповіла мама Велла. — А що ж ти хочеш йому подарувати?
— Годинник, — прошепотіла вже сонна Елен. — Щоб він ніколи не запізнювався на Різдво.
— Однак ти маєш зробити його сама. Тоді це буде справжній подарунок для Санта-Клауса, — зауважила мама Велла.
Поцілувавши Елен, вона вийшла з дитячої. А Елен всю ніч снилося, як зрадіє Санта-Клаус подарунку, і який незвичайний подарунок отримає у відповідь сама.
Наступного ранку, на загальне здивування, Елен відмовилася йти із Джейн і Містером Мітсвудом до школи. Вона залишилася вдома і на самоті до самого обіду чимось займалася у своїй кімнаті.
Мама Велла декілька разів підходила до дверей, зазирала в кімнату і запитувала її:
— Елен, люба, ти не втомилася?
— Ні, мамо, — слідувала відповідь.
Нарешті плід її багатогодинної праці було продемонстровано місіс Мітсвуд і Веллі. Це був годинник, дбайливо намальований на шматку кольорового картону. До нього було прилаштовано дві стрілки.
— Прекрасний подарунок, — схвалила місіс Мітсвуд, роздивляючись зусібіч виріб внучки. — А як тобі вдалося вирізати рівне коло?
— А я взяла з буфету велике синє порцелянове блюдо і обвела його, — простодушно зізналася Елен.
Місіс Мітсвуд тільки розвела руками.
— Хіба ти не знаєш, що тобі не дозволяється брати посуд звідти? — спитала мама. — А якби ти розбила його? Адже бабуся так береже цей старовинний сервіз!
— Але ж я не розбила! — гаряче заперечила Елен.
— А якби розбила? — заперечила мама Велла.
— Добре, я більше не буду! — помовчавши трохи, додала Елен. — Матусю, а як ти гадаєш, тепер я можу попросити у Санта-Клауса подарунок для себе?
— Не знаю. Спробуй, — відповіла мама Велла. — А що б ти хотіла отримати від нього цього року?
— Ще не придумала, — ухилилася від відповіді Елен.
По обіді вона знову пішла у свою кімнату, заявивши, що хоче помалювати, та коли мама Велла за півгодини зазирнула в дитячу, Елен там не було.
— Дивно, де ж ця неспокійна особа? — промовила Велла, зачиняючи двері в кімнату.
Обшукавши увесь будинок і не знайшовши доньки, вона повернулася назад. Увійшовши в дитячу, раптом почула шепіт, що долинав з-за зсунутих штор.
— Дорогий Санта-Клаусе! — шепотіла Елен, не помічаючи матері. — Подаруй мені на Різдво ляльку із золотим волоссям!
При цьому вона виставляла у віконці рекламний проспект іграшок, відкритий на сторінці із золотоволосою красунею, і примовляла: «Тільки не помилися, любий Санта-Клаусе! Я хочу саме таку ляльку!»
Мама Велла вийшла з кімнати і спустилася на кухню, де місіс Мітсвуд мила посуд після обіду. За півгодини після їхньої бесіди місіс Мітсвуд вже швидко йшла до зупинки, щоби встигнути на черговий автобус у Портсмут, де вона розраховувала відвідати великий магазин іграшок. На обличчі місіс Мітсвуд сяяла посмішка.
Увечері, коли вся родина зібралася за чаєм, Елен знову демонструвала саморобний годинник, який вона мала намір подарувати Санта-Клаусу, і висловлювала гаряче бажання, щоб і святий її не забув.
— Хіба ти не знаєш, Елен, що Санта-Клаус не носить дітям подарунки. Їх купують батьки і підкладають дітям під подушку у різдвяну ніч. Мені мама давно про це розповіла, — раптом заявила Джейн.
На секунду всі дорослі завмерли, знаючи, як Елен вірить у казки і чарівну різдвяну ніч.
— Це неправда! Ти все вигадала! — вигукнула серйозно Елен, повернувшись до кузини. — Санта-Клаус є, і тільки він дарує дітям подарунки! Він прийде і принесе мені мій подарунок… І забере той годинник, який я зробила для нього.
І, голосно заплакавши, вона вибігла з кімнати. Містер Мітсвуд крякнув від розпачу, відклав газету і пішов услід за онукою, примовляючи по дорозі: «Впізнаю свою практичну племінницю! Відібрати у дитини очікування казки — це в її смаку і звичках!»
А мама Велла підійшла до Джейн, погладила її по голові й промовила:
— А якщо Санта-Клаус подарує тобі те, що бажаєш більше за все, ти повіриш, що він існує?
Джейн подивилася на неї знизу вгору і нерішуче відповіла:
— Не знаю… Мені мама завжди говорила, що чудес на світі не буває.
— А ти часто згадуєш маму? — запитала Велла.
Джейн ствердливо кивнула головою.
— Хотіла б до неї поїхати? — продовжувала допитуватися Велла.
Джейн знову кивнула і раптом заплакала:
— Мені у вас дуже добре, та якби ви знали, як я хочу до своєї мами!
— Ну не плач, — втішала її мама Велла. — Витри сльози і піди пограйся з іграшками.
Коли дівчинка вийшла з кімнати, місіс Мітсвуд сказала Веллі:
— Бідолашна дитина! Вона так сумує за Памеллою! Але я покладаю великі сподівання на лялькову колясочку з балдахіном. Я вибрала блакитну з рожевими квіточками. Ти
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Люба Елен із Бріджсвіла», після закриття браузера.