Читати книгу - "Щоденник Майдану та війни"

Дощик. Я запропонував Лізі відразу їхати зі школи до мами-Раї, а потім до меблевого торгового центру на Окружну, 4, і купувати один із двох журнальних столиків, які нам сподобалися минулого разу тиждень тому. Ліза спочатку погодилась, але потім відмовилась і запропонувала не поспішати. Подзвонив наш давній друг-фінансист Юра. Вони з дружиною Алісою прилетіли з Литви, привезли для мене шматочок козячого сиру. Сказав, що завезе об 11 ранку. Шкода, мене не буде — обіцяв поїхати забрати батьків і відвезти їх до двох банків, аби отримати відсотки та продовжити депозити. Приїхали спочатку до «Легбанку». Там удалося все оформити досить швидко. Але в другому банку, де у батька виявилося на депозиті більше 100 тисяч гривень, нас чекала велика неприємність: банк тимчасово не видає гроші. Під офісом банку стояли з тридцятеро людей і вирішували: куди йти скаржитися? Батькові в його 87 років уже не звикати вкладати гроші в дрібні підозрілі банки під обіцяні великі відсотки і потім їх утрачати. Так уже було разів п’ять, але все одно він забирає свою пенсію й відразу несе її до чергового банку, обраногоза рекламою в газеті безкоштовних оголошень.

Янукович підписав закони, проголосовані руками депутатів Партії регіонів. Тепер цей цирк із піднесенням рук, які ніхто не підраховував, «узаконений». Тепер буде весело, як у Москві, — більше трьох осіб разом на вулиці не збиратися, сім-карти для мобільних телефонів лише за паспортом з реєстрацією і так далі. Крім цих безглуздих законів, він підписав і бюджет на цей рік! Армія одержить 40% від звичайного фінансування, а міліція, прокуратура і суди — на 80% більше!

У Криму російські патріоти розгромили пам’ятник кримським татарам — жертвам сталінської депортації. Харків засипало снігом, і по снігу їздить із українськими прапорами «веломайдан» — велосипедисти-любителі.

Хочеться повернутися до роботи над «литовським романом». Думки про роман приходять, але сили зосередитися на роботі немає. Весь час хочеться кудись іти, і щоб не йти — йдеш, умикаєш комп’ютер і перевіряєш по інтернету останні новини або дивишся на живу картинку з Майдану або з Грушевського.

Хрещення. Сьогодні об 11 ранку письменники і видавці занурювалися в холодні води Дніпра на нашому давньому місці в Гідропарку навпроти Печерської лаври. Шкода, що цього разу в мене не вийшло.

На Грушевського — своє «Хрещення». Там більше десяти тисяч протестуючих, але і «беркутівців» і солдатів набагато більше, ніж учора. Міліція підігнала величезний водомет і почала поливати протестувальників водою, від­ганяючи їх від барикад. На вулиці –7 градусів. А проте­стувальники, мокрі наскрізь, кричали: «Водохреща! Водохреща!» Ось вам і Хрещення-2014 із доставкою святої води просто на барикади.

Війна триває, але, гадаю, їй недовго залишилось. У чому сенс війни з міліцією, якщо немає єдиного політичного керівництва протестами і єдиних політичних вимог? Просто скидання ненависті до Януковича та Партії регіонів, до всіх цих корумпованих покидьків. Але потім почнеться державна помста, з’являться ув’язнені, які вважатимуть себе політичними й будуть дійсно жертвами режиму. Їхні родичі й діти «формуватимуть» співтовариство жертв режиму. Продовжиться ненависть, продовжаться випадкові арешти й довгі тюремні терміни. Опозиційні політики не знайшли спільної для народу ідеї, хоча б для тієї частини народу, яка готова була їх підтримати. Або, можливо, навпаки: політики мусили підтримати частину народу? Але не змогли через те, що не визначилися: по дорозі їм одне з одним і з народом? У кожного — своя мета. Часто не своя «державна», а своя «особиста».

Перші смерті на Грушевського. Чому я не здивований?! Чому те, що раніше здавалося неможливим чи божевіллям, тепер здається логічним і нормою?! Ми всі збожеволіли. Я не знаю, що таке «норма»! Норма — це ненавидіти президента твоєї країни, який не вміє писати без помилок, який ні біса не знає і, здається, ніде і ніколи не вчився? Може, тільки під час своїх двох тюремних відсидок у молодо­сті. Тобто такий президент, як Янукович, не може бути «нормою». Значить, ненавидіти і не сприймати його — норма. Проте­сти — це пряма форма несприйняття і нелюбові. Це теж норма. Коли на владу нападають політично, вона реагує або ігнорує. Коли в бік влади, тобто поліції, летить каміння і коктейлі Молотова, вона відповідає кийками. Це теж норма? У Греції — так. У Німеччині теж. Але у них там чомусь людина з кримінальним минулим не може стати президентом! Найпершою жертвою нашої внутрішньої «інтифади» став Сергій Нігоян, 20-річний вірменин, громадянин України, житель Дніпропетровської області, який читав перед цим на барикадах поезію Шевченка. Як продовжити працювати над романом про Литву й литовців, коли за п’ять хвилин ходи від моєї робочої квартири, де я зараз сиджу за комп’ютером, іде бій міліції з народом, із радикальними романтиками, яким усе одно не перемогти «беркутівців», а навіть якби й перемогли, то що робити далі?

Країна, забута Богом. Над нею дим. Під димом ділять владу. Бандити і революціонери. Революціонери ще можуть у майбутньому стати бандитами. Бандити вже навряд чи підуть у революціонери.

Другим убитим сьогодні виявився громадянин Білорусі. Крім того, в лісі під Борисполем, куди вивозили і де били активіста Ігоря Луценка, знайшли труп зі слідами тортур. Є підозра, що це той другий, із ким Ігоря люди в цивільному викрали з лікарні. Цікаво, в лікарні є камери відеоспо­стереження? Зберігся запис цього злочину?

Щойно подзвонив Петя Хазін. Сказав, що у дворі його будинку на Терещенківській міліція, а сусідні з ним музеї — Західного і Східного мистецтва та Музей російського мистецтва — евакуюють співробітників і відвідувачів. Схоже, готується розгін Майдану і на цей раз уже по-серйоз­ному. Подзвонила Ліза, сказала, що міліція наказала припинити заняття і терміново відпустити учнів по домівках. Са­мим викладачам теж сказали розходитися по домівках. Вона пішла на метро, але метро не працює. Вирушила пішки через Андріївській узвіз.