Читати книгу - "Кассандра"

ріднім краю сльози ллючи!

Ахейці нерішучо розступаються перед нею, але не відштовхують, коли вона чіпляється за кого з них, намагаючись заховатись під його щитом.

Менелай

Ось кров Парісова на сім мечі

твоєї крові прагне!

Кассандра

Ой, Парісе!

Поліксена

Мій братику!

Андромаха

Нещасний!

Гелена

(оточена молодими вояками; раптом згорда)

Чоловіче!

Ти справді хочеш покарать мене?

Чи ти на те пролив се море крові

за честь мою й свою, щоб тут прилюдно

ганьбить її й плямити самохіть?

То се такої шани дочекалась

цариця Спарти? Хто ж тепер повірить

цнотливості спартанок, як і цар

свою царицю зрадницею вславив?

(До вояків).

Чи й ви, спартанці, на таке пристали?

Вояки-спартанці

(що оточають Гелену)

Вона не винна! Богорівна жінка!

Даремне, царю, ти ганьбиш дружину!

Менелай

(до Гелени лагідно)

Пробач мені,- я запальний, ти знаєш…

Гелена

(всміхається і простягає руку)

Я бачу, царю мій, ти не змінився.

Менелай простягає й собі руку до Гелени. Гелена бере його за руку і веде межи ахейськими лавами за Скейську браму на поле; всі розступаються перед нею з гомоном подиву.

Андромаха

Вона цариця знов, а ми - рабині!

Боги, де ж ваша правда?!

Кассандра

Ха-ха-ха!

Одна з троянок

(до другої)

Кассандра засміялась… Ой, як страшно!

Від неї сміху я не чула зроду.

Кассандра

(в нестямі, дивлячись, як язики полум'я грають по царських будівлях)

Сюди, сюди отих квіток огнистих!

Гранати зацвіли! Весільний час!

Чутно за сценою голос старої жінки, він заводить, ридаючи страшно, немов виє.

Поліксена

(з жахом прислухається)

То наша мати!

Кассандра

То весільна пісня!

Се мати дочок виряджа до шлюбу!

Кассандра все неправду говорила.

Нема руїни! Є життя!… життя!…

Голос старої жінки розлягається дужче. Раптом його покриває хряск від падання будови. Заграва пожару заливає сцену.

Завіса

ЕПІЛОГ

Діється в Елладі через довгий час після руїни Трої.

Дім арійського царя Агамемнона в Мікенах пишно заквітчаний знадвору, стежка від дверей до брами вистелена пурпурною тканиною. На небі громова туча. Блискав часом, але дощу нема.

Цариця Клітемнестра з царським намісником Егістом наглядають, як раби й рабині кінчають прикрашати дім.

Клітемнестра

(до Егіста)

Такої зустрічі ніхто з царів

не мав ніколи.

Егіст

Правда, Клітемнестро.

(Важливо, дивлячись їй в очі).

А пурпуру тобі не жаль?

Клітемнестра

О, ні!

Не жаль мені нічого… і нікого!

Егіст

Чого ж се ти здригнулась?

Клітемнестра

Адже бачиш,

Як блискавка сліпить.

Вісник

(вбігає задиханий)

Цар їде! Цар!

Клітемнестра

(до рабів)

Гей, ширше браму відчиніть! Рабині,

готуйтесь квіти сипати під ноги!

Чутно гуркіт колісниці. Раби одчиняють браму настежи. За хвилину увіходить у браму Агамемнон, ведучи за руку Кассандру. Рабині сиплють їм під ноги квітки. Клітемнестра й Егіст перестрівають Агамемнона ще в брамі.

Клітемнестра

Мій царю! Мужу любий!

Я не вірю своєму щастю!

(Обіймає Агамемнона).

Егіст

Брате мій коханий!

(Цілує Агамемнона).

Клітемнестра

(показує на Кассандру)

Се хто з тобою?

Агамемнон

Се дочка Пріама,

пророчиця Кассандра.

Егіст

То Гелен

той, що приїхав з Трої і тепера

у Дельфах волю божу провіщає,

то брат їй?…

Кассандра

А!..

Агамемнон

Запевне. Я бажаю,

щоб їй була повага в нашім домі,

як жриці, як царівні подобає.

Для нас вона не бранка.

Клітемнестра

Добре, царю.

Я звикла слухатись. Хоч я не знаю

сієї жінки…

Кассандра

А тебе я знаю:

ти мати Іфігенії.

Клітемнестра заслоняє обличчя покривалом.

Агамемнон

(до Кассандри)

Навіщо

ти їй про се тепера нагадала?

Кассандра

А нащо ти про се забув тоді,

як віддавав свою дочку на жертву

розгніваній богині? Ти забув,

хто мати Іфігенії, хто батько.

Ти тільки пам'ятав, що треба жертви

для того, щоб згубити нашу Трою.

Агамемнон

Ти все на мене ворогуєш, бачу.

Кассандра

У тебе, царю, є сильніший ворог,-

то що тобі Кассандра?

Агамемнон

Розкажи,

де ворог мій і що мене чекає?

Я не троянець неймовірний. Щиро

слова твої прийму до свого слуху

і в серці заховаю. Говори!

І вироком святим слова ті стануть

для мого дому. Все, що ти порадиш,

все я вчиню слухняно!

Кассандра

Я? Тобі?

порадить маю? Та хіба ми в Трої?

Хіба се дім Пріама?

Агамемнон

(трохи з досадою)

Ні, запевне,

бо там би так не вірили тобі!

Кассандра

Мені й не треба вірить.

Агамемнон

Я образив

тебе, царівно?

Кассандра

Ти спізнився, царю, -

було про се питати в Іліоні.

Тепер для сих розмов немає місця

на цілім світі. Краще нам мовчати.

Клітемнестра

Так еллінка ніколи б не посміла

озватись до царя!

Егіст

(впівголоса)

Троянська вдача

зухвала зроду. Кажуть, Андромаха

таке показує над чоловіком,

що дивно, як він терпить.

Кассандра

Андромаха?

Ся не була троянкою ніколи.

Давніш - то жінка Гектора була,

тепер - то жінка елліна, та й годі.

Не еллінка вона та й не троянка.

(До Клітемнестри).

Так, як і ти. Ти, правда, і не жінка.

Клітемнестра

(до Агамемнона)

І се твоє бажання, царю мій,

щоб так твою дружину зневажали?

Агамемнон

(стурбований, сумний)

Коли б же се була зневага тільки!…

Але тут, може, гірше скрито…

(До Клітемнестри).

Жінко,

чи все гаразд у нашім домі?

Клітемнестра

Все.

А що ж би мало трапитись лихого?

Кассандра