Читати книгу - "Убік"

колекції? — приголомшено запитав він себе. — Я не колекціоную монети. Що я тут роблю? І як довго я вже тиняюся, розглядаючи вітрини, коли натомість мав би бути в офісі, керуючи...» — він не міг згадати, чим зазвичай керував. Якимось бізнесом, пов’язаним із людьми з певними здібностями, особливими талантами. Він заплющив очі, намагаючись зосередитися. «Ні, мені довелося полишити ту справу», — усвідомив Ранситер. Через ішемічну хворобу рік тому мусив вийти на пенсію. «Але ж я щойно був там, — пригадав він. — Ще кілька секунд тому. У своєму офісі. Розмовляв із групою людей про новий проект». Він заплющив очі. «Усе щезло, — спантеличено подумав він. — Усе, що я створив».

Розплющивши очі, він виявив, що знову перебуває у своєму кабінеті. Перед ним стояли Джі Джі Ешвуд, Джо Чип і чорнява, надзвичайно вродлива дівчина, імені якої він не пригадував. Крім них, у кабінеті більше нікого не було, що з незрозумілих для нього причин здалося дивним.

— Містере Ранситер, — сказав Джо Чип, — хочу познайомити вас із Патрицією Конлі.

— Дуже рада врешті запізнатися з вами, містере Ранситер,— промовила дівчина.

Вона засміялася, а її очі радісно спалахнули. Ранситер не розумів чому.

«Вона щось зробила», — усвідомив Джо Чип.

— Пет, — сказав він уголос, — я не можу збагнути, в чому річ, але щось змінилося.

Він задумливо оглянув офіс. Здавалося, ніби все було як завжди: надто яскравий килим, забагато різнорідних творів мистецтва, на стінах — оригінальні картини, що не мали жодної художньої вартості тощо. Ґлен Раситер теж не змінився: зарослий щетиною, з сірим, зморшкуватим від постійного розумового напруження обличчям, він дивився на Джо і також здавався збентеженим. Біля вікна стояв Джі Джі Ешвуд, одягнений у свої звичні, підперезані конопляним паском, охайні штани з березової кори, напівпрозорий дірчастий топ і високий капелюх, як у інженерів-залізничників. Той лише байдуже стенув плечима. Вочевидь, він вважав, що все було гаразд.

— Нічого не змінилося, — сказала Пет.

— Усе змінилося, — відповів Джо.— Ти, вочевидь, повернулася у часі і спрямувала нас іншою колією теперішнього. Я не можу цього довести, як і не можу визначити, що саме зазнало зміни.

— Будь ласка, жодних сімейних суперечок у робочий час, — спохмурнів Ранситер.

— Сімейних суперечок? — приголомшено запитав Джо.

Тоді він побачив на пальці Пет обручку зі срібла й нефриту. Джо пригадав, як допомагав її обирати. «За два дні до того, як ми побралися, — подумав він. — Це трапилося понад рік тому, попри мій скрутний фінансовий стан. Звісно, що тепер — завдяки Пет із її зарплатнею та вмінням розпоряджатися грішми — все змінилося. Назавжди».

— Що ж, продовжимо, — сказав Ранситер. — Ми повинні запитати себе, чому Стентон Мік звернувся до іншої організації запобігання. Якщо мислити логічно, то замовлення мало би дістатися нам — ми найкращі у цій сфері і наш офіс розташований у Нью-Йорку, де Міку найзручніше вести справи. У вас є якісь думки з цього приводу, місіс Чип? — він з надією поглянув у бік Пет.

— Ви справді хочете знати, містере Ранситер? — відказала вона.

— Так, — рішуче закивав він. — Мені б дуже хотілося це знати.

— Це я все влаштувала, — сказала Пет.

— Як?

— Завдяки моєму таланту.

— Якому таланту? — здивувався Ранситер. — У вас немає талантів, ви дружина Джо Чипа.

З боку вікна долинув голос Джі Джі Ешвуда:

— Ви прийшли сюди, щоб пообідати зі мною та Джо.

— У неї є талант, — сказав Джо. Він намагався пригадати, але все раптом стало дуже розмитим. Спогади тьмяніли й розчинялися прямо у нього перед очима, попри всі його зусилля їх зафіксувати. «Інша часова колія», — подумав він. Минуле. Але далі сягнути не міг. На цьому його спогади закінчувались. «Моя дружина унікальна, — подумав він, — вона може робити те, на що не здатна жодна інша людина на Землі. У такому разі чому вона не працює на „Ранситер і компаньйони"? Щось тут не так».

— Ти вимірював її поле? — запитав Ранситер.— Це ж твоя робота. Схоже, що вимірював. Я чую впевненість у твоєму голосі.

— Я не впевнений, — мовив Джо.

«Однак я впевнений у своїй дружині», — сказав він сам до себе.

— Сходжу-но принесу своє обладнання, — запропонував він. — І дізнаємося, яке у неї поле.

— Припини, Джо, — розсердився Ранситер, — якби у твоєї дружини був талант чи антиталант, ти б виміряв його ще рік тому, ти б не намагався дізнатися про це тільки зараз, — він натиснув кнопку інтеркому. — Відділ кадрів? У нас є справа місіс Чип? Патриції Чип?

Після паузи на тому кінці дроту відповіли:

— Справи місіс Чип немає. Можливо, під дівочим прізвищем?

— Конлі, — підказав Джо, — Патриція Конлі.

Знову пауза.

— На міс Патрицію Конлі у нас є два документи: первинний звіт містера Ешвуда і результати тестування містера Чипа, — зі щілини інтеркому повільно виповзли копії обох документів і впали на стіл.

— Джо, ти маєш це бачити, ходи сюди, — насуплено сказав Ранситер, вивчаючи звіт Джо Чипа.

Він тицьнув пальцем у сторінку, і Джо, який уже встиг підійти до нього, побачив два підкреслені хрестики. Вони з Ранситером перезирнулися, тоді поглянули на Пет.

— Я знаю, що там написано, — спокійно сказала вона. — «Наділена неймовірними здібностями. Анти-псі поле унікальне за силою», — вона напружилася, очевидно, намагаючись згадати, як там сформульовано дослівно.— «Може протистояти...»

— Мік таки підписав із нами договір, — мовив Ранситер до Джо Чипа.— Тут переді мною стояла група з одинадцяти інерціалів, а потім я запропонував, щоб ця дівчина...

— Щоб вона показала групі, на що здатна, — завершив Джо. — От вона й показала. Зробила саме те, що її просили. Я не помилився у своїй оцінці, — він провів пальцем під символами внизу аркуша, що означали небезпеку. — Моя власна дружина, — додав він.

— Я тобі не дружина,— відказала Пет.— Це я теж змінила. Хочете, аби все було так, як і раніше? Без жодних змін, навіть зовсім дрібних? Але тоді ваші інер-ціали навряд чи щось помітять. З іншого боку, вони так чи інакше нічого не зрозуміли... хіба що в когось збереглися якісь залишкові спогади, як у Джо. Проте до цього моменту