Читати книгу - "Темний ліс"

сказати — найкращий за всю історію людства. Уперше в історії люди можуть не перейматися щоденними турботами, забути про тягар існування. Треба бути геть дурним, щоби поводитися, як ото він. Отримувати насолоду від кожного прожитого дня — ось тепер наше завдання. Carpe diem, quam minimum credula postero!

Щойно ліфт дістався нижнього рівня й Ло Цзі та Ши Цян вийшли в хол, їм у ніс вдарило дивним смородом горілого. Підземне місто було освітлене значно яскравіше, ніж під час попереднього візиту, але це світло більше дратувало. Ло Цзі підняв очі й побачив, що між гігантських дерев уже не видно звичної картини ранкового неба. Натомість усе склепіння залило біле люмінесцентне світло, що нагадало Ло Цзі сферичну каюту космічного корабля, яку він бачив у телевізійних новинах. Галявини й газони були завалені грубим шаром сміття, яке викидали вниз просто з гігантських дерев. Неподалік валялися кілька потрощених летючих машин, а довкола одного скелета авто, який ще горів, зібралася чимала юрба: дехто підбирав сміття й уламки та жбурляв у вогонь; інші підкидали в багаття знятий із себе одяг — мерехтливе чергування картинок на тканині не припинялося навіть за високої температури.

Пошкоджений водогін вистрілював у небо височенним струменем, обливав натовп, який скаженів і хлюпався в ньому, як діти у фонтані. Час від часу юрба розбігалася навсібіч із диким лементом, ховаючись від нової порції сміття, викинутого з довколишніх дерев; але коли небезпека минала, люди знову збиралися докупи й розважалися далі. Ло Цзі підняв голову й побачив кілька охоплених полум'ям листків; довкола сновигали пожежні машини з увімкнутими сиренами, відтягували геть вигорілі листки-помешкання…

Перехожі ділилися на дві категорії, як і попутники в ліфті. Перші були пригнічені й спустошені. Вони поодинці сиділи на галявинах, мабуть, міркуючи над тим, що загальна поразка людства призвела до краху всього їхнього життя, й думаючи, що робити далі. Інші в стані надмірного збудження, піднесення й ажитації, заливали горе й поринали в сибаритство.

Рух транспорту був майже паралізований: Ло Цзі й Ши Цяну довелося щонайменше півгодини чекати на прибуття роботизованого таксі. Коли безпілотний летючий автомобіль оминав гігантські дерева, пожежі, аварії, Ло Цзі згадав перший жахливий день у місті. Політ більше нагадував найкрутіші американські гірки. Дякувати Богові, таксі доволі швидко долетіло до будівлі муніципалітету.

Ши Цян до цього кілька разів уже бував тут у своїх справах, тож добре знав, як воно й що. Оббігали чимало кабінетів і все-таки домоглися аудієнції мера, але тільки пополудні. Ло Цзі й не сподівався, що зустріч відбудеться скоро, тому швидка згода мера приділити їм свій час невимовно його здивувала: все-таки оголошено надзвичайний стан, і дріб'язковість їхніх посад не давала підстав для таких сподівань.

За обідом Ши Цян розповів йому, що нового мера призначили лише вчора, а до того він обіймав у муніципалітеті посаду відповідального за роботу з пробудженими. Можна сказати, той чоловік виявився безпосереднім керівником Ши Цяна, тож добре його знав.

— Він — наш земляк, — повідомив Ши Цян.

У цю епоху значення слова «земляк» змінилося з географічного на часове. Проте не кожен пробуджений мав право називати іншого «земляком», а лише ті, хто ліг у гібернацію приблизно в один і той самий час. Враховуючи тривалу сплячку й незначне число пробуджених, стосунки між собою вони вибудовували більш товариські й приязні, ніж тоді, коли земляцтво визначалося спільним географічним походженням.

Їм довелося чекати до пів на п'яту, щоби побачитися з мером. За сталим правилом цієї епохи високопосадовці обиралися з вродливих і ставних кандидатів, але новопри-значений мер особливою красою не вирізнявся. Він був приблизно одного з Ши Цяном віку, але набагато стрункіший. За однією деталлю можна було безпомилково визначити, що чоловік належить до числа пробуджених: мер носив окуляри. Потреби цього музейного артефакта, забутого ще двісті років тому, не було жодної — навіть лінзи давно вийшли з ужитку. Проте людині з минулого, яка все життя носила окуляри, важко позбутися цієї звички, навіть якщо їй повністю відновили зір.

Мер мав украй стомлений вигляд і, здавалося, навіть із крісла насилу підвівся. Коли Ши Цян вибачався за вторгнення, привітав його з призначенням і побажав нових кар'єрних злетів, той лише скрушно похитав головою.

— У цей жахливий час і досвід таких жорстоких варварів, як ми, може стати у пригоді.

— Ви ж обіймаєте найвищу посаду з усіх пробуджених Землі, чи не так?

— Хтозна. Але складається така ситуація, що незабаром хтось із наших може дорости й до серйознішого крісла.

— А де ваш попередник? Нервовий зрив?

— Ні-ні, й ця епоха має сильних духом синів. Він був на своєму місці, але два дні тому загинув під час зіткнення летючих автівок у одному районі, де зчинився найбільший безлад.

Мер розгледів Ло Цзі за спиною в Ши Цяна й відразу ж кинувся вітатись:

— А-а-а, докторе Ло, добридень! Я дуже добре вас пам'ятаю, ви були моїм фаворитом два століття тому. З усіх чотирьох Обернених я не міг зрозуміти тільки вашого плану: що ви робили, здогадатися було майже не-можливо. — А по тому мер накрив відвідувачів мокрим рядном: — Ви четвертий рятівник людства за останні два дні. Десятки інших ще чекають на зустріч, а я не маю часу й сили, аби хоч вислухати їх.

— Пане мер, але це інше. Два століття тому…

— Два століття тому вас обрали з мільярдів. Я пам'ятаю, саме тому прийняв вас поза чергою, — відповів мер. — А для тебе, — він звернувся до Ши Цяна, — у мене є окреме завдання. Однак спочатку швиденько вислухаю, з чим ви прийшли. Обійдімося без деталей вашого плану порятунку світу, бо на це я все одно не маю часу. Просто скажіть, чого від мене хочете.

Вислухавши Ло Цзі з Ши Цяном, мер скрушно похитав головою:

— Я вам не допоможу, хоч би як цього хотів. У мене самого назбиралися тонни доповідних, які я хотів би передати на розгляд керівництву. Та й рівень моїх начальників занизький — регіональний і державний, не вище. Ви ж маєте розуміти: нині що вища посада, то більші проблеми доводиться вирішувати.

Ло Цзі й Ши Цян дивилися новини, тому добре знали, про що говорить мер.

Після знищення об'єднаного флоту доктрина ескапізму розквітла пишним цвітом, хоча двісті років ніхто про неї не згадував. Європейський Союз через референдум навіть узгодив попередній план евакуації населення, який передбачав проведення загальної лотереї для визначення перших