Читати книгу - "Спомини"

Вмішування Папи у внутрішні справи тут ні при чому і побоювання безосновні. Що стратила би була вона, якщо би по нинішній день не була заборонена і переслідувана? Нічого, навпаки, найшла би була в ній опору в поборюванні злочинів і проступків, зберіганні спокою і заощадила була би собі негодувань громадян внутрі і різких, несприятливих виступів за кордоном, а передусім війни з УПА. Певно, відпала була би та повінь арештів і ляґерних кар, яку опісля старався і старається ліквідувати предсідник H. С. Хрущов. Коли раз в Сибірі один начальник КҐБ питав мене про мою думку про Сталіна (тоді справа була дуже широко дебатована як культ личности), то я став підносити деякі його заслуги. На це почув тільки заміт: “Питання, чи ті осяги стоять винищення стільки народу?” Вправді, то “tempi passati” — минулі дні, але їх з пам’яті не витреш! В 1953 р. в Міністерстві ВД в Москві мені було незвичайно приємно почути від проводу (руководства) такі слова: “Ми переконані, що штиками держави не вдержиш, а треба будувати на прихильності і відданості”. В них міститься великий державний досвід, а реліґія не є така річ, щоби її можна було так легко виполоти з людських сердець, як бур’ян на полі. Це значить, ні менше ні більше, як зміняти людську природу. Я дуже далекий від того, щоби вносити тут і найслабший дисонанс, бо це не мало би найменшого змислу. Я питав себе нераз, чи нема і з нашого боку якої вини. Може так, може, ми не вміли підійти до Вас належно? Але я хочу все-таки “in camera caritatis” — по-доброму, в любові — повторити Ваші знаменні слова, сказані перед форумом цілої земської кулі: “Хіба ревуть воли…” Я чув не тільки від нижчих служачих, але і від міністрів в розгарі свобідної розмови про Греко-Католицьку Церкву: “Ми зробили помилку — нас обманули”. Невже ж не можна того для добра держави, народу і Церкви направити? Нема такого в державному житті катастрофального положення, з якого все-таки не було би якогось виходу! В часі свого першого побуту в Сполучених Державах предсідник і перший секретар H. С. Хрущов сказав в одній із своїх цікавих промов: “Не судіть нас (комуністів) по наших перших часах!”

6. Недавно в розмові сказало мені слушно моє тюремне начальство: “В політиці немає значіння, чи щось приємне, чи неприємне, а логіка фактів!” У свободолюбній державі з її толеранційними і конституційними постановами, з гуманними лозунгами Леніна у відношеннях до Церкви, була розбита наша Церква, хоч, щоправда, не знищена зовсім. Говорять, що це за антидержавне відношення її духовенства. Припустім на хвилину, що так, хоч воно зовсім в дійсності так не було, — то виновні були дуже строго покарані, як показалося, у великій кількості несправедливо, бо сотні їх вироків (приговорів) були уневажнені, і вони повертали домів. Можна про це питання багато і довго дебатувати, але не час і не місце тут, хоч про це була одверта і щира бесіда в Москві, — але при чому тут виновна вся наша Церква як така? Калмиків, кавказців і інших партія і правительство справедливо повернули назад на їх батьківщину, бо признали рішення поголовного (винного і невинного) вислання несправедливим[764]. Чи така аналогія не заходить у нашому випадкові? При кінці розмов 1953 р. в Москві мені сказали в міністерстві, що їм не випадає якось вертати заборону і змінювати відношення до Ватикану. Мій Боже, чого-то нині не робиться ради святого спокою!? І згаданий факт з калмиками, кавказцями та іншими нацменами, і змінення відношень з Югославією[765], Японією[766], багатьма давніше воюючими державами свідчать про це проречисто. А впрочім, яка тут дискредитація, було так, а тепер змінились умовини і знята заборона, так як би нічого ніколи не було! Це буває не раз і не два в державних умовинах.

7. Але йдім дальше за логікою фактів. В обороні нашої Церкви виступив Папа і підняли голос католики усього світу і загалом усі віруючі в Бога. Вони порушили небо і землю і дальше будуть йти в тому напрямі, бо ходить вже не тільки про Греко-Католицьку Церкву, але про реліґію як таку. Бо Радянський Союз рішив знищити всяку реліґію. Визов кинений! Приготовлюється Вселенський собор у Римі! До Католицької Церкви приступлять всі протестанти, закордонні православні, а навіть індійці, як була раз згадка в пресі. Таке об’єднання є величезної ваги не тільки для реліґії, але впливає і на політичні констеляції. Вибір президентом Спол. Держав католика Кеннеді дуже сприяє об’єднанню католиків в Спол. Державах, Анґлії, Франції, Італії, Німеччині, Бельґії, Голляндії, Австрії, Португалії, Іспанії, Полуд. Америці, Австралії, Азії, Африці, як сказано, не тільки на церковному-реліґійному, але і на політичному полі. Воно зближує і об’єднує їх! Приготовлюється осудження безбожницької акції в Радянському Союзі, очевидно, і на Україні, і ще якісь там, поки що невідомі нам, дуже важливі рішення, а після Соборових Ухвал для католиків вороття немає, і ситуація стане ще важча. Виразно формуються два світові політичні табори на реліґійному тлі — за і проти Бога! У відозві до народів світу — до невіруючих і віруючих — Радянський Союз і демократичні держави, згл[ядно] їх комуністичні партії, не можуть мимо пройти над віруючими і говорять про трагічний