Читати книгу - "Постріл із глибин"

ADM 1/8451/56, Національний архів Великої Британії.(обратно) 738

Irish Independent, 7 травня 1955 р.

(обратно) 739

Bisset, «Commodore», 46.

(обратно) 740

Liverpool Weekly Mercury, 15 травня 1915 р.

(обратно) 741

Bailey and Ryan, «Lusitania Disaster», 101; Wood et al., «Sinking», 179—80.

(обратно) 742

Ballard,«Exploring the Lusitania», 194—95. До речі, у книзі Балларда багато цікавих фотографій (152—91), на яких зображено уламки «Лузитанії» на дні моря — їх зробили під час вивчення уламків у 1993 році.

(обратно) 743

Garzkeetal., «Titanic», 260—61; Woodetal., «Sinking», 181—183,187. Також див. Додаток до звіту, документи Міністерства транспорту, МТ 9/1326, «Слідство».

(обратно) 744

Preston, «Lusitania», 453.

(обратно) 745

Свідчення, Джордж Літтл, 15 травня 1915 р., «Свідчення, вилучені з документів Торговельної палати», документи Адміралтейства, ADM 137/1058, Національний архів Великої Британії; Preston, «Lusitania», 453.

(обратно) 746

Garzke et al., «Titanic», 256—260, 263-267; Wood et al., «Sinking», 174-178,186,188.

(обратно) 747

New York Times, 15 листопада 1921 р.

(обратно) 748

Резолюція, 16 травня 1915 р.; Медичний коледж Раш, резолюція, 16 травня 1915 р.; Коледж стоматології, Університет Іллінойсу, резолюція, 11 травня 1915 р.; Генеральна асамблея штату Теннессі, резолюція: документи «Лузитанії», мікроплівка 580, котушка 197, Національний архів США, Коледж-Парк; Cooper, «Vanity of Power», 33—34; Cummins, «Indiana’s Reaction», 13,15,17.

Хочу додати, що мені дуже приємно було читати резолюцію штату Луїзіана на тлі жорсткої політичної ситуації в Америці під час написання книги: «Така криза, що зараз панує у нашій країні, вимагає від наділених владою розсудливості, розважливості, стійкості та точності мислення».

«Волею Господа ця країна має такого лідера у Вудро Вільсоні... який разом зі своїми радниками вже продемонстрував стриманість та відважність і велику людяність, що відображує почуття його вірних громадян».

Резолюція, 20 травня 1915 р., Законодавчий орган Луїзіани, документи «Лузитанії», мікроплівка 580, котушка 197, Національний архів США, Коледж-Парк.

(обратно) 749

німецька газета Neue Preussische Zeitung, 10 травня 1915 р., переклад, «Аналіз зарубіжної та німецької преси», скринька 2, колекція Бейлі/Райан.

(обратно) 750

Телеграма, Heer[нерозбірливо], New York, to Evening News, London, 8 травня 1915 p., документи Черчилля, CHAR 13/64.

(обратно) 751

Berg, «Wilson», 364; Link, «Wilson: Struggle», 382.

Редактор газети Освальд Ґаррісон Віллард у своїй автобіографії «Fighting Years» заявив, що саме він заронив ідею вислову «надто гордий, щоб битися» («too proud to fight») у думки президента. Хоч і ненавмисне. Він обговорював концепцію промови з Тамулті, особистим секретарем Вільсона, але й гадки не мав, що той передасть цю ідею Вільсонові. Villard, «Fighting Years», 256—57.

(обратно) 752

Berg, « Wilson», 364.

(обратно) 753

Wilson to Galt, 11 травня 1915 p., документи Вільсона.

(обратно) 754

Wilson to Galt, 12 травня 1915 р., документи Вільсона.

Вільсон розумів, що дипломатичні ноти протесту навряд чи дадуть якийсь ефект, але все одно вважав їх важливими. «Фактів ними не змінити, — писав він у листі до Ґалт від 8 серпня 1915 р., — як і планів чи цілей. Вони не приносять миттеєвих результатів. Але вони здатні заронити якісь думки, які можуть — навіть підсвідомо — змінити точку зору й започаткувати зустрічний потік. Принаймні я на це сподіваюсь, і це єдина надія для спантеличених англійців!»

(обратно) 755

Телеграма, William Jennings Bryan to German Foreign Office, via U. S. Amb. James Gerard, 13 травня 1915 p., «Міжнародні відносини», 394; Berg, «Wilson», 365—66.

(обратно) 756

Cummins, «Indiana’s Reaction», 24.

(обратно) 757

Wilson to Galt, не датовано, документи Вільсона. Вільсон писав: «Він і дійсно зрадник, хоча я, принаймні зараз, можу сказати це тільки Вам».

Дезиртирство Брайана прикро вразило Вільсона. У листі до Ґалт від 9 червня 1915 року він писав: «Відставка містера Брайана завдала мені чимало болю. Завжди прикро, коли розумна неупереджена людина, яку ти вважав другом та довіреною особою, відвертається від тебе й піднімає на тебе руку; важко ставитися до цього справедливо і не сприймати це як вияв лихих намірів».

На це Ґалт відповіла: «Ура! Старого Брайана більше немає!»

(обратно)