Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

На увагу заслуговують дві книги про історію Австралії після європейської колонізації: Robert Hughes, The Fatal Shore (New York: Knopf, 1987) та Michael Cannon, The Exploration of Australia (Sydney: Reader’s Digest, 1987). Безпосередньо аборигенна Австралія була предметом уваги в таких книгах: Richard Broome, Aboriginal Australians (Sydney: Allen and Unwin, 1982) та Henry Reynolds, Frontier (Sydney: Allen and Unwin, 1987). Див. також неймовірно деталізовану тритомну історію Нової Гвінеї від найдавніших письмових згадок до 1902 року: Arthur Wichmann, Entdeckungsgeschichte von Neu-Guinea (Leiden: Brill, 1909—1912). Коротшу і легшу для читання версію цієї історії пропонує книга Gavin Souter, New Guinea: The Last Unknown (Sydney: Angus and Robertson, 1964). У праці: Bob Connolly and Robin Anderson, First Contact (New York: Viking, 1987) яскраво описано перші контакти верхогірних новоґвінейців із європейцями.

Докладні матеріали про папуаські (тобто неавстронезійські) мови Нової Гвінеї див. у Stephen Wurm, Papuan Languages of Oceania (Tubingen: Gunter Narr, 1982) та William Foley, The Papuan Languages of New Guinea (Cambridge: Cambridge University Press, 1986); а про австралійські мови див. Stephen Wurm, Languages of Australia and Tasmania (The Hague: Mouton, 1972) та R. M. W. Dixon, The Languages of Australia (Cambridge: Cambridge University Press, 1980).

Вступ до літератури про одомашнення рослин і витоки харчового виробництва на Новій Гвінеї можна знайти у Jack Golson, “Bulmer phase II: Early agriculture in the New Guinea highlands,” pp. 484—491 у книжці Andrew Pawley, ed., Man and a Half (Auckland: Polynesian Society, 1991) та D. E. Yen, “Polynesian cultigens and cultivars: The question of origin,” pp. 67—95 у книжці Paul Cox and Sandra Banack, eds., Islands, Plants, and Polynesians (Portland: Dioscorides Press, 1991).

Чимало статей і книг було присвячено незбагненному факту незначних культурних змін, пов’язаних із відвідинами австралійського узбережжя індонезійцями й острів’янами Торесової протоки. У статті С. С. Macknight, “Macassans and Aborigines,” Oceania 42: 283—321 (1972) обговорюються візити макасарців, тоді як у D. Walker, ed., Bridge and Barrier: The Natural and Cultural History of Torres Strait (Canberra: Australian National University, 1972) розглядаються контакти в Торесовій протоці. І ті, й ті контакти також обговорюються у згадуваних вище книгах Флада, Байта й О’ Конела та Алена й ін.

Ранні розповіді очевидців про тасманійців було передруковано у N. J. В. Plomley, The Baudin Expedition and the Tasmanian Aborigines 1802 (Hobart:

Blubber Head Press, 1983), N. J. В. Plomley, Friendly Mission: The Tasmanian Journals and Papers of George Augustus Robinson, 1829—1834 (Hobart: Tasmanian Historical Research Association, 1966) та Edward Duyker, The Discovery of Tasmania: Journal Extracts from the Expeditions of Abel Janszoon Tasman and Marc-Joseph Marion Dufresne, 1642 and 1772 (Hobart: St. David’s Park Publishing, 1992). Наслідки ізоляції тасманійського суспільства розглянуто в Rhys Jones, “The Tasmanian Paradox,” pp. 189—284 у книжці R. V. S. Wright, ed., Stone Tools as Cultural Markers (Canberra: Australian Institute of Aboriginal Studies, 1977); Rhys Jones, “Why did the Tasmanians stop eating fish?” pp. 11—48 у книжці R. Gould, ed., Explorations in Ethnoarchaeology (Albuquerque: University of New Mexico Press, 1978); D. R. Horton, “Tasmanian adaptation,” Mankind 12: 28—34 (1979); I. Walters, “Why did the Tasmanians stop eating fish?: A theoretical consideration,” Artefact 6: 71—77 (1981) та Rhys Jones, “Tasmanian Archaeology,” Annual Reviews of Anthropology 24: 423—446 (1995). Результати археологічних розкопок Робін Сим на острові Фліндерза описано в її статті Robin Sim, “Prehistoric human occupation on the King and Fumeaux Island regions, Bass Strait,” pp. 358—374 у книзі Maijorie Sullivan et al., eds., Archaeology in the North (Darwin: North Australia Research Unit, 1994).

Розділи 16 і 17

До доречної літератури, яка згадувалася в контексті попередніх розділів, належать праці про східноазійське харчове виробництво (розділи 4—10), китайське письмо (розділ 12), китайські технології (розділ 13) та Нову Гвінею, архіпелаг Бісмарка і Соломонові острови загалом (розділ 15). У статті James Matisoff, “Sino-Tibetan linguistics: Present state and future prospects,” Annual Reviews of Anthropology 20: 469—504 (1991) розглянуто сино-тибетські мови та їхні ширші зв’язки. У працях Takeru Akazawa and Emoke Szathmary, eds., Prehistoric Mongoloid Dispersals (Oxford: Oxford University Press, 1996) та Dennis Etler, “Recent developments in the study of human biology in China: A review,” Human Biology 64: 567—585 (1992) обговорюються матеріали про зв’язки і розселення народів Китаю та Східної Азії. Книга Alan Thorne and Robert Raymond, Man on the Rim (North Ryde: Angus and Robertson, 1989) присвячена археології, історії та культурі народів Океанії, зокрема східноазійців і тихоокеанських острів’ян. У праці Adrian Hill and Susan Seijeantson, eds., The Colonization of the Pacific: A Genetic Trail (Oxford: Clarendon Press, 1989) витлумачено генетику тихоокеанських острів’ян, аборигенних австралійців і новоґвінейців на предмет гіпотетичних шляхів та історії їхньої колонізації.

Дані про структуру зубів викладено в: Christy Turner III, “Late Pleistocene and Holocene population history of East Asia based on dental variation,” American Journal of Physical Anthropology 73: 305—321 (1987) та Christy Turner III, “Teeth and prehistory in Asia,” Scientific American 260 (2): 88—96 (1989).

Якщо говорити про регіональну археологію, то про китайську розповідається у Kwangchih Chang, The Archaeology of Ancient China, 4th ed. (New Haven: Yale University Press, 1987), David Keightley, ed., The Origins of Chinese Civilization (Berkeley: University of California Press, 1983) та David Keightley, “Archaeology and mentaUty: The making of China,” Representations 18: 91—128 (1987). У книзі Mark Elvin, The Pattern of the Chinese Past (Stanford: Stanford University Press, 1973) розглянуто історію Китаю, починаючи з часу його об’єднання. До вдалих археологічних праць про Південно-Східну Азію належать: Charles Higham, The Archaeology of Mainland Southeast Asia (Cambridge: Cambridge University Press, 1989); про Корею — Sarah Nelson, The Archaeology of Korea (Cambridge: Cambridge University Press, 1993); про Індонезію, Філіппіни та тропічну частину Південно-Східної Азії — Peter Bellwood, Prehistory of the Indo-Malaysian Archipelago (Sydney: Academic Press, 1985); про півострівну Малайзію — Peter Bellwood, “Cultural and biological differentiation in Peninsular Malaysia: The last 10,000 years,” Asian Perspectives 32: 37—60 (1993); про Південну Азію — Bridget and Raymond Allchin, The Rise of Civilization in India and Pakistan (Cambridge: Cambridge University Press, 1982); про острівну Південно-Східну Азію та Океанію з особливим наголосом на культурі типу Лапіта — серія з п’яти статей у журналі