read-books.club » Сучасна проза » Гуляйполе 📚 - Українською

Читати книгу - "Гуляйполе"

96
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Гуляйполе" автора Степан Дмитрович Ревякін. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 153 154 155 ... 164
Перейти на сторінку:

(Кузьменко зникає у просторі).3 листа до матері.

Дорога матусю!

Листа від 7 лютого одержала. Пиши тепер на таку адресу:

КазРСР — Джамбульськ. обл., — ст. Лугова (село Лугове), Октябрська вул. №17. Швейний цех. О. Н. Міхненко...

Ось коротко, як я жила з травня м-ця 1948 р. Я поступила через один місяць у райспоживспілку, буфетницею.

Працювала один місяць, їдальню закрили і через місяць була знову без роботи, тут мене підтримав швець. Я незабаром захворіла на тиф, лежала два місяця в лікарні (серпень — вересень 48 р.)... Коли я вийшла з лікарні, в мене було ускладнення на печінку та вуха.

Зараз з печінкою нормально, а слух середній.

У жовтні 1948 р. поступила в залізничний ресторан мийницею посуду. (Якби я хотіла бути офіціанткою, на той момент я не могла через одіж). Працювала добу, дві відпочивала. Жила в чеченській родині. В грудні мене звільнили за скороченням штату, в січні я поступила мити посуд в ОРС (Відділ робітничого постачання.Ред.) при залізниці, працювала в паровознім депо. У березні була звільнена через документи. Якби не це, то в усіх організаціях можна швидко просунутися, посилають на курси кухарів і т. ін., в кожній галузі можна просунутися, але не мені з моїм прізвищем і походженням.

Кожного разу, як мінялась робота, то мінялася й квартира. Єдині друзі фотографи поїхали на Україну...

Взимку 48 р. я побрила голову, волосся.

МАХНО. Я, Нестор Іванович Махно, народився 27 жовтня 1888 року (за старим стилем) у селі Шагарове, поблизу міста Гуляйполе Олександрівського повіту Катеринославської губернії, нині Запорізької області. Мій батько Іван Радионович Махно і мати Явдоха Матвіївна — православні, я — безбожник. Прожив дуже мало — неповних 46 років. З них сидів по різних тюрмах, у тому числі в одній із найжахливіших царських — у Бутирці — цілих десять років. Боровся за волю і щасливе життя українського селянства з 1917 до серпня 1921 року. Помер від важких воєнних ран і від суму за Україною 6 липня 1934 року о 6 годині ранку в Парижі в одному з шпиталів і похований на кладовищі французьких комунарів Пер-ля-Шез, де урна з моїм прахом замурована в стіні. Перед смертю я сказав своїй єдиній дитині Оленці: "Залишайся, донечко, здоровою і щасливою" і просив усіх живих та мертвих людей пробачити мені всі мої гріхи перед українським народом. Всього неповних п'ять років я стояв на чолі повсталих селян України, а стільки багато пролив безневинної крові! І повстанців вів часто манівцями і в нікуди, і боровся не завжди праведно. Все це я усвідомив, на жаль, перед самою смертю, перед Божим судом... Та було вже пізно. З того світу, з глибини нескінченного життя, я звертаюся до вас, нащадки моїх вірних повстанців і ворогів моїх, з одним проханням: "Не сваріться між собою, живіть у мирі та злагоді. Прагніть усі непорозуміння між вами ліквідувати не бійкою, а переконливим словом. Поступіться один одному в ім'я свого життя і життя ваших нащадків. І тоді, повірте мені, ваше щастя, щастя України, не забариться.

Тепер я чекаю найсправедливішого у Всесвіті суду — Божого. Що заслужив на Землі, те й одержу, і за це я низько схиляю голову перед Господом у покорі йому.

(Махно зникає у просторі).САШКО і НЮСЯ(одночасно). Ми — безіменні, ми — народ невмирущий, який ішов за своїми вождями і на вершину слави, і на Голгофу. Кожний з нас гадав, що він і тільки він на вірному шляху до правди, до істини і волі.

Тож за цю правду, за волю ми билися до смерті брат із братом, батько — з сином, сусід — з сусідом, билися до кончини своєї, не бажаючи почути і зрозуміти один одного. То була не революція наша, а переддень Божої кари. А тому ми загинули, не добившись ні правди, ні волі. Борони вас, Господи, від наших помилок, які принесли людям лише безмежне горе. Братайтеся, розумійтеся і будете мати все, що бажає ваша душа: і хліб, і до хліба, і мирну творчу працю на своїй землі українській, і взаємолюбов.

(Сашко і Нюся зникають у просторі).

Несподіваний грім, блискавка. Все навкруги здригається. Темрява. Її прорізує яскравий промінь. У ньому з'являється Диявол.

ДИЯВОЛ(голосно). Зачекайте! Куди всі зникли?! Останнє слово за мною. Я — серед чортів найголовніший, чаклун і хранитель Пекла. Господь Бог дав землянам свою книгу Біблію, а я, звісно, підсунув вам свою — Чорну магію. Я все роблю наперекір Богові, отже, стаю поперек горла людям і людству взагалі. Бог творить лише добро, а я, навпаки, зло. Всевишній прагне миру і злагоди між землянами, а мені хочеться, аби на вашій планеті коїлися кровопролитні війни, революції, бійки, душогубства, непорозуміння й розлад між братами й сестрами, батьками й дітьми, державами й народами. Я вселяюся у душі простолюду, іменитих політиків, вчених. Особливу маю втіху, коли оволодіваю людьми з природним хистом організаторів. Вони стають під моїм чуйним керівництвом злими геніями і приносять людству щонайбільше лиха. Жоден з таких геніїв не потрапив у Рай. Їхнє місце на нашому Світі — у моєму, Диявольському царстві.

1 ... 153 154 155 ... 164
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гуляйполе», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гуляйполе"