read-books.club » Сучасна проза » Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А 📚 - Українською

Читати книгу - "Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А"

160
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А" автора Айн Ренд. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 153 154 155 ... 196
Перейти на сторінку:
гріховного підпілля, несамовито уникаючи конфлікту між тим підмурівком і своєю містичною мораллю. Суть людини — у ній самій, вона не є засобом для цілей інших, а життя людини, її свобода і щастя — її невід’ємне право.

Ви втратили розуміння того, що правильно, ні на що не здатні, розриваєтеся між твердженням про те, що права — це дар Божий, надприродний хист, який треба прийняти на віру, і судженням, що права — подарунок суспільства і що їх може бути порушено через чиюсь примху. Ви забули, що джерело людських прав — не божественний закон чи регламент конгресу, а закон тотожності. А є А. Людина — це Людина. Права — це умови існування, яких вимагає людська природа для виживання. Якщо людина живе на землі, то має право користуватися розумом, діяти, спираючись на власні незалежні думки, працювати заради своїх цінностей і отримувати результати своєї роботи. Якщо життя на Землі — мета людини, то вона має право жити, як раціональна істота: природа забороняє нераціональне. Будь-яка група, банда, держава, що намагається заперечити права людини, помиляється. Отже — втілює зло. Тобто — протилежна до життя.

Права є моральною концепцією. А мораль — справа вибору.

Люди можуть не обирати людського виживання як критерій їхньої моралі та їхніх законів, але вони не можуть уникнути того факту, що альтернативою стане суспільство людожерів, яке певний час існує, пожираючи своїх найкращих представників, а згодом гине, як тіло онкологічного хворого, коли здорові клітини знищено нездоровими, а раціональне поглинуто нераціональним. Такою була доля ваших суспільств в історії, але ви намагалися нічого про це не знати. Я прийшов, щоб розповісти вам про це: сила відплати — закон тотожності, якого ви не можете уникнути. Так само, як одна людина не може жити нераціонально, не можуть цього робити і двоє людей, чи дві тисячі, чи два мільйони. Так само, як одна людина не здатна заперечити реальності, не може цього зробити жоден народ, країна, чи навіть увесь світ. А є А. Решта — справа часу, відміряного щедрістю жертв.

Так само, як людина не може існувати без тіла, жодні права — мислення, праця, збереження результатів — не існують, якщо їх не захищено у реальності. Це називається «правом на власність». Сучасні містики м’язів, які пропонують вам оманливу альтернативу «людських прав» на противагу «праву на власність» — так, ніби одне може існувати без іншого, — здійснюють останню, гротескну спробу відновити вчення про душу як протилежність до тіла. Але дух може існувати без матеріальної власності. Тільки раб може працювати, не маючи права на результати власних зусиль. Вчення про те, що «людські права» важливіші за «право на власність», означає тільки те, що деякі людські істоти мають право робити своєю власністю інших. Оскільки компетентні люди не мають чого взяти з некомпетентних, це означає, що нездари мають право відбирати у найкращих усе і використовувати їх як робочу силу. Той, хто вважає це людяним і правильним, не може називатися «людиною».

Джерело права на власність — закон причинності. Вся власність і всі форми багатства створено людським розумом і працею. Так само, як ви не можете мати наслідків без причин, ви й не можете отримати багатство, не маючи його джерела: розуму. Ви не здатні примусити розум працювати: ті, хто вміє думати, не працюватиме примусово, а хто працюватиме, не створить більше, ніж ціна тієї примхи, що потрібна для його поневолення. Результати діяльності розуму ви можете отримати винятково на умовах власника, шляхом торгівлі та свідомої згоди. Будь-яка інша політика щодо людської власності — політика злочинна, хоч би якими цифрами вона оперувала. Злочинці — дикуни, які намагаються щонайшвидше зірвати якнайбільше, а коли їхня здобич закінчується, помирають з голоду. Саме так, як ви сьогодні помираєте з голоду, повіривши, що злочин може бути «практичним», якщо ваш уряд визнає, що грабунок — річ легальна, а опір грабункові — незаконний.

Єдина виправдана причина існування уряду — захист прав людини. Себто — захист від фізичного насильства. Правильний уряд — це полісмен, представник людського самозахисту. Тому він повинен вдаватися до сили тільки стосовно тих, хто сам починає використовувати силу. Функції уряду, які можна виправдати, — це: поліція, що захищає вас від злочинців; армія, що захищає від чужоземних загарбників; суди, що захищають вашу власність і зобов’язують до роботи без порушень і шахрайства, врегульовують суперечки за допомогою раціональних законів, згідно з об’єктивним правом. Але уряд, який використовує силу проти людей, що не виявляли насильства, поневолює неозброєних жертв — це інфернальна жахлива машина, покликана нищити мораль: такий уряд перекручує свої цілі й із захисника перетворюється на найзапеклішого ворога людини, з поліцейського — на злочинця, наділеного правом чинити насильство над позбавленими прав жертвам. Такий уряд має за мораль правило соціальної поведінки, коли ви можете робити зі своїм сусідом що завгодно, якщо тільки банда, до якої належите ви, більша за сусідову банду.

Тільки тварина, дурень або безвідповідальна особа може погодитись існувати на таких засадах або надати іншим карт-бланш на власне життя та розум, прийняти усвідомлення того, що інші мають право розпоряджатись його особою, як їм заманеться, що воля більшості — всемогутня, що фізична сила м’язів і чисел замінює правосуддя, реальність і правду. Ми, люди розуму — торговці, а не володарі чи раби. Ми не працюємо за порожні чеки і їх не видаємо. Ми не живемо і не працюємо з будь-якою формою необ’єктивного.

В еру дикунства люди не володіли концепцією про об’єктивну реальність і вірили, що фізичною природою керують незнані демони: ні мислення, ні наука, ні виробництво не були можливі. Лише тоді, коли люди виявили, що природа — це непохитний, передбачуваний абсолют, вони змогли покластися на своє знання, обрати власний курс, спланувати майбутнє і повільно вийти з печер. Тепер ви повернули сучасну промисловість з її складністю і науковою точністю у владу незнаних демонів — віддали її в лапи дрібних бюрократів з їхніми випадковими і непередбачуваними примхами. Фермер не інвестуватиме власних зусиль одного літа, якщо не здатен підрахувати своїх шансів на урожай. Натомість ви сподіваєтеся, що промислові велетні — ті, що складають плани на десятиліття вперед і роблять інвестиції з огляду на цілі покоління, підписують угоди на дев’яносто дев’ять років, — що вони продовжать функціонувати й виробляти, не знаючи, яка випадкова забаганка в мозку якогось чиновника зведе нанівець усі їхні зусилля. Волоцюги і робітники живуть одним днем. Що гостріший розум, то на триваліший час розраховано план. Недалекоглядна людина

1 ... 153 154 155 ... 196
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А"