Читати книгу - "Жак-фаталіст"

комедіограф доби Класицизму.

228

Семюел Річардсон (1689–1761) — англійський романіст доби Просвітництва, започаткував жанр сімейно-побутововго роману.

229

Пондішері — центр володінь французької Ост-Індської компанії (1664–1719), яку пізніше поглинула створена Джоном Лоу (1671–1729) Індійська компанія, що монополізувала майже всю заморську торгівлю Франції.

230

Де вивішували об'яву про книжки.

231

Горацій «Мистецтво поетичне», вірш 373.

232

…босоногим кармелітом… — католицький чернечий орден кармелітів був заснований у другій половині XII ст… в Палестині на горі Кармель. З 1245 р. він стає європейським орденом мандрівних ченців. З 1564 р. від ордену відгалужується «Братство босоногих кармелітів», які носили сандалії на босу ногу.

233

Кармська, або мелісова вода — алкогольний препарат, уживаний як збуджувальний засіб.

234

У Лісабоні 1755 р. стався страшної сили землетрус, який знищив мало не все місто.

235

У 1614 р. було опубліковано анонімне продовження першої частини «Дон Кіхота».

236

Форті-Гверра (Фортегверрі) (1674–1735) — італійський поет, автор поеми «Річардатто», що становила продовження «Шаленого Роланда» Аріосто.

237

«Лікар мимоволі» (1671) — комедія Мольєра.

238

П'єр Премонваль (1716–1764) автор трактатів з прикладної математики, член Прусської академії. Викладав в Парижі та в Берліні.

239

Марія Анна Вікторія Піжон (1724–1767) — дружина Премонваля. Була читцею дружини Генріха Пруського.

240

Чернече ім’я французького хірурга Жана Базейлака (1703–1781).

241

Тихше їдеш, далі будеш (італ.). Досл.: хто їде тихо, той їде здоровий, хто їде здоровий, їде далеко.

242

Тобто ваші слова єретичні, такі, що можуть довести до вогнища.

243

Бісетр — замок неподалік від Парижу, де розміщалися шпиталь та божевільня.

244

Граф Сен-Флорентен де Трієр (1705—177) — керівник духовного департаменту за Людовіка XV, один з найзапекліших ворогів енциклопедистів, мав право видавати накази на арешт.

245

Тампль — монастир ордену тамплієрів в передмісті Парижу, використовувався як в'язниця.

246

Абатство — тюремне приміщення при монастирі Сен-Жермен де Пре. Оскільки територія Тампля та Абатства була вилучена з загальної юрисдикції, тут знаходили притулок неспроможні сплатити борги.

247

П'єса італійського драматурга Карло Гольдоні (1707–1793), була вперше поставлена театром «Комеді Франсез» у 1771 році. Ця вистава принесла авторові світову славу.

248

Теодор Троншен (1709–1781) — відомий французький лікар.

249

Клод-Луї де Реньє граф де Герші (помер у 1769 р.) — офіцер, відзначився в боях у Фландрії та Богемії.

250

П'єр Даніель Гюе (1630–1721) — французький літератор, який належав до духовного стану.

251

П'єр Ніколь (1625–1695) — автор-мораліст янсеністського напряму.

252

Жак Бенінь де Боссюе (1627–1704) — відомий богослов, проповідник, автор «Надгробних промов».

253

Містечко близько Версаля, де того часу був інститут для виховання убогих шляхтянок.

254

Порода мавп.

255

Франциск Сальський (1567–1622) — видатний представник квієтизму.

256

Чи не були ви трохи квієтистом? — квієтизм (від лат. «quies» — спокій) — релігійно-етичне вчення, яке пропагувало споглядальний спосіб життя, байдужість до власної долі. Виникло у XVII столітті як опозиційне вчення по відношенню до єзуїтського ордену. Церковна комісія, яку очолив Боссюе осудила квієтизм як єресь.

257

Містечко за 8 кілометрів від Парижа.

258

Віда Маріо Джіроламо (1480–1566) — італійський єпископ, автор художніх творів та праць з поетичного мистецтва, а також віршованого трактату латинською мовою «Поетичне мистецтво».

259

Боссю (1631–1680) — автор класицистичного «Трактату про епічну поему», до якого схвально поставився Буало.

260

Гра словами: Боссю (Bossu) — горбатий.

261

Сімон Андре Тіссо (1727–1797) — швейцарський лікар, автор популярної книги «Порадник народові про його здоров'я».

262

Картярська гра.

263

У Франції штрикалом (aiguillon) поганяють волів.

264

Назва одного з чернечих орденів, що його члени ходили в білому одягу.

265

Місце страт у Парижі.

266

«Angelus domini nuntiavit Mariae!» (лат.) — «Янгол Божий сповістив Марії!»

267

Мірпуа — епископ Мірпуанський (Жан Франсуа Бойє, 1675–1755) — переслідувач янсеністів.

268

У монастирську в’язницю, дослівно: в мир (лат).

269

Алексіс Пірон (1689–1773) — французький поет та драматург. Найбільшою популярністю з його творів користувалася комедія «Метр о манія», поставлена у 1738 році в «Комеді Франсез», в якій дотепно висміювалась графоманська пристрасть молодих авторів з третього стану. Пірон не стояв на будь-якій політичній позиції, його дотепні епіграми висміювали однаково і дворян, і Вольтера, і енциклопедистів.

270

…що метелик або моя душа колись розіб'є свою шкаралупу й полине до божественної справедливості… — іронічний парафраз з «Божественної комедії» Данте («Чистилище», пісня X).

271

«Genuit» (лат.) — народив. Жак помилився, говорячи тут про першу главу Євангелія від Луки, «нескінченна низка» народжень фігурує в першій главі Євангелія від Матфея і є ремінісценцією Старого Завіту: «Авраам народив Ісаака, Ісаак народив Іакова» тощо.

272

Феррагюс — герой поеми «Річардетто» Фортігверри. Він був кастрований. Перед смертю йому з'явився сам Люцифер для того, щоб показати втрачене.

273

Ранкова молитва.

274

Слово це вживається по-французьки як лайливий вигук (bigre) і походить від bougre — мужоложець. Але як іменник слово bigre означало в старовину пасічника, що збирав у лісах бджільні рої.

275

Конде — французький аристократичний рід. Тут йдеться про видатного французького полководця принца Луї II Конде (1621–1686).

276

Завойовник Великобританії — йдеться про Вільгельма І Завойовника (біля 1027–1087), який підкорив Англію та встановив панування нормандської знаті.

277

«Адвокат Патлен» — трьохактна комедія Огюстена Брюеса (1640–1723), створена на основі однойменного французького фарсу.

278

Лорд Четем — Уільям Пітт Старший (1708–1778), англійський державний діяч за короля Георга III, керівник угрупування «Патріотів» (Вігів) в парламенті, прибічників активної колоніальної політики. Під час Семирічної війни 1756–1763 pp. сприяв захопленню Англією майже всіх колоніальних володінь Франції в Індії та Північній Америці.

279

Звичай дарувати всім присутнім на весіллі шматочок стрічки, знятої з ноги в нареченої.

280

Жан Батіст Руссо (1670–1741) — французький ліричний поет.

281

Плоджуся (лат.).

282

Від того, що я написав хтиву сторінку, не стає менш чистим моє життя (лат.). Див. «Нариси» Монтеня, кн. II, розд. V, звідки наслідувано цей вислів.

283

Бакбук (іврит) — пляшка. Так