Читати книгу - "Темний ліс"

Ці п'ять із половиною тисяч людей стали схожі на новонароджену дитину, якій щойно перерізали пуповину й жорстоко закинули в безодню Всесвіту. Як і тій дитині, їм хотілося плакати, але спокійний вираз очей Чжана Бейхая, немов потужне силове поле, тримав цих вояків у формі, не дозволяв розкиснути й спонукав прийняти удар долі, як і належить солдатам. Дітям, загубленим у безмежжі темної ночі, найбільше потрібна батьківська підтримка. І тепер усі вони, як раніше Дунфан Яньсюй, відчули, як багато важить батьківське піклування цього справжнього солдата з минулого.

— Ми назавжди залишимося частиною людства, — вів далі Чжан Бейхай. — Але відтепер становитимемо відокремлене, незалежне суспільство. Тож нам конче потрібно якнайшвидше позбутися ментальної залежності від земного світу. Саме тому необхідно обрати відповідну назву для світу нашого.

— Ми походимо із Землі. Ми — єдині наступники нашої цивілізації в космосі. Тож пропоную називатися «Зорельотами Землі», — запропонувала Дунфан Яньсюй.

— Дуже добре, — кивнув Чжан Бейхай. — Відтепер кожен із вас є громадянином Зорельотів Землі. Цей день стане другою відправною точкою людської цивілізації. Нам доведеться чимало попрацювати, тож прошу всіх зараз зайняти робочі місця згідно з посадовими обов'язками.

Два голографічні яруси зникли, а екіпаж «Природного добору» почав розходитися.

— Пане, чи мають наші чотири кораблі наздогнати «Природний добір»? — запитав капітан «Глибокого космосу». Голограми капітанів не зникли.

Чжан Бейхай рішуче похитав головою:

— Ви зараз десь на відстані 200 тисяч кілометрів від «Природного добору». Хоча це й мізерна для космосу відстань, проте будь-яке прискорення коштуватиме витрат палива. А ми не можемо зараз розтринькувати його, бо енергія — основа нашого виживання. Палива в усіх залишилося не так багато, щоби бездумно його витрачати. Ми залишилися самі в усьому Всесвіті, і я розумію ваше бажання бути якомога ближче один до одного. Але 200 тисяч кілометрів — це теж дуже близько. Віднині будь-яке рішення ухвалюватиметься з огляду на наслідки в далекій перспективі.

— Так, потрібно працювати на перспективу, — тихо повторила Дунфан Яньсюй. Її погляд був спрямований удалечінь, мовби вона могла розгледіти далеке майбутнє.

— Маємо якнайшвидше зібрати Асамблею громадян Зорельотів Землі й визначитися з принципами існування та завданнями, що стоять перед нами. Ми зобов'язані якнайшвидше помістити в гібернацію максимальне число членів екіпажу, щоб зняти навантаження на систему життєзабезпечення, перевести її на мінімальну потужність… Хоч би що чекало на нас у майбутньому, слід розуміти, що історія Зорельотів Землі починається тут і зараз.

Погляд батька зринув із навколишньої темряви разом із променями, що пронизували час і простір десь із глибин Всесвіту. Чжан Бейхай відчув повернення рідної людини й подумки мовив:

«Так, тату, нам ще зарано відпочивати. Поки нічого не скінчилося. Починається новий етап історії».

Наступного дня, так само за земним часом, Зорельоти Землі провели першу спільну Асамблею, об'єднавши п'ять голограм на кожному з кораблів. Безпосередньо взяти участь у зборах змогли близько трьох тисяч членів екіпажів, не зайнятих на чергуванні, решта долучилися просто з робочих місць, за допомогою каналів зв'язку.

Першим питанням повістки було визначення фінальної точки подорожі. Одностайно підтримали збереження поточного курсу, запрограмованого бортовій системі «Природного добору» Чжаном Бейхаєм. Кораблі летіли в напрямку сузір'я Лебедя, а саме до зорі NH558J2 з двома планетами — однієї з найближчих до Сонячної системи. Обидві планети були газовими гігантами на кшталт Юпітера, непридатними для життя, проте вони могли забезпечити дозаправлення двигунів термоядерним паливом.

Тепер вибір фінальної точки подорожі здавався добре виваженим кроком, адже недалеко від цієї зорі лише на відстані півтора світлового року розташовувалася інша, навколо якої оберталася планета земного типу. Передбачалося, що «Природний добір» може бути скерований спочатку до NH558J2, і лише потім — до планети земного типу. Це мало глибокий сенс: умови на планеті могли виявитися вкрай несприятливими (спостереження з відстані кількох світлових років не допомогло би чітко відповісти на запитання про клімат і шанси на колонізацію). У цьому разі кораблі не мали б змоги дозаправитися, щоб летіти далі. А відвідавши спочатку NH558J2 й поповнивши запаси палива, мандрівники могли з максимальною швидкістю дістатися інших світів.

Планетарна система NH558J2 віддалена від Сонячної системи на 18 світлових років, тож, зважаючи на поточну швидкість кораблів і різні непередбачувані чинники, Зорельоти Землі могли дістатися фінальної точки не раніше ніж за 2000 років.

Два тисячоліття в дорозі. Ці сухі цифри викликали в уяві непривабливу картину як сьогодення, так і майбутнього. Навіть з урахуванням технологій гібернації, більшість членів екіпажів не могли дістатися кінцевої точки подорожі. Усе їхня життя витрачалося лише на частину цієї мандрівки, що мусила тривати 20 століть. А для тих, кому пощастило б дістатися NH558J2, вона мала стати лише транзитною точкою для дозаправлення, й ніхто не зміг би впевнено сказати, яким буде наступний пункт призначення й чи виявиться він новою домівкою, де можна буде заснувати новий світ.

Насправді хід думок Чжана Бейхая був украй раціональним: він точно знав, що придатність Землі до виживання людини закорінена не стільки в антропному принципі[85], скільки в наслідках довготривалої взаємодії біосфери Землі з природним середовищем. Це навряд вдалося б цілком відтворити на інших далеких планетах. Його вибір саме NH558J2 обумовлювався імовірністю того, що вони ніколи не зможуть відшукати світу, придатного для життя й нова людська цивілізація виявиться приреченою на вічні мандри в космічних кораблях.

Однак Чжан Бейхай не поспішав ділитися своїми думками, адже тими, хто зміг би впокоритися з ідеєю розвитку цивілізації на кораблях, стали б тільки наступні покоління екіпажів Зорельотів Землі. Люди, які відлетіли в Космос зі своєї домівки, завжди шукатимуть планету, подібну до Землі, щоб там оселитися.

На Асамблеї затвердили також політичний статус Зорельотів Землі: п'ять кораблів назавжди залишаються частиною людського світу, але за нинішніх обставин уже не можуть і далі підпорядковуватися трьом флотам або Землі, тому вважаються новим незалежним державним утворенням.

Резолюцію відіслали до Сонячної системи, але на висловлення спільної позиції ООН і ОКФ довелося чекати доволі довго. У повідомленні, що надійшло у відповідь, не було й слова про рішення людства, тому його сприйняли як мовчазну згоду.

Таким чином, віднині людський світ ділився на три частини: історичну міжнародну спільноту Землі, Об'єднаний конгрес флотів — творіння