Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"

У відповідь вона знову кивнула, обхопивши руками мою талію.

— Джоне? — уткнувшись обличчям у груди, покликала Вікі.

— М-м?

— Це дуже погано, що я поки що нічого не хочу говорити подругам? — Її голос звучав так невпевнено, що я мимоволі напружився.

Послабивши обійми, я трохи відхилився, щоб заглянути їй в обличчя. Вікторія дивилася на мене, як шкодлива дитина.

— Ні, це твоє право, — з усмішкою відповів я. — Можу дізнатися, чому ти так вирішила? — Пам'ятаючи, якою потайною вона буває і як легко може закритися, я поставив питання якомога м'якше.

— Я ж знаю тебе кілька днів, а це на мене не схоже, — серйозним тоном промовила Вікі.

— На мене теж не схоже заїкатися в присутності дівчини та боятися її поцілувати, — зауважив я.

— Ти мене не зрозумів, — почала вона, поклавши долоні на мої груди. — Перш ніж розпочати якісь стосунки, я намагаюся краще пізнати людину. Моллі з Джесс кажуть, що ми з Ерікою дуже довірливі, і, швидше за все, вони мають рацію. — Голос Вікторії був м'яким, а руки погладжували груди, наче заспокоюючи мене. — Джоне, те, що сталося сьогодні вночі зовсім не властиве мені. Та я навіть не цілуюся на першому побаченні, на яке йду, знаючи майже все про хлопця. Напевно, безглуздо тобі це говорити… — на останній фразі її голос став слабшим, а руки стиснулися в маленькі кулачки.

Було схоже, що Вікторія сердилася, але точно не на мене.

— Гей, послухай мене. — Я підчепив її підборіддя вказівним пальцем і підняв обличчя, яке встигло вкритися рум'янцем. — Я абсолютно нічого поганого про тебе не думав і не подумаю, вір мені, будь ласка. — Не втримавшись, я нахилився й ніжно торкнувся губами її чола.

— Чесно?

Мій бог, цей невинний вираз обличчя просто зводив із розуму.

— Чесно, — прошепотів я, схиляючись дужче.

Вікі кивнула і її погляд сковзнув по моєму обличчю, на секунду затримавшись на губах. Усе моє єство відразу згадало вчорашню насолоду, яку відчувало від близькості.

— Дуже хочу поцілувати тебе, — вирвалося, перш ніж я встиг подумати.

На щастя, Вікторія не відштовхнула мене. Вона сковзнула долонями до плечей, стала навшпиньки і припала до моїх губ. Господи, як це було приємно. Ніжне й боязке торкання її маленьких пухких губ одразу відправило мене на Небеса. Зробивши крок уперед, я притулив Вікі до машини й поглибив поцілунок. Мій язик миттєво знайшов її, сплітаючись із ним, тим самим пускаючи почуття ейфорії внутрішньовенно. Вона видала чи то зітхання чи то приглушений півстогін, а мій мозок відразу відключився. Я тісно притиснув Вікторію своїм тілом до машини, впиваючись пальцями в ніжну шкіру на талії. Якимось чином це невинне створення повністю заволоділо мною.

— Стій, — перервавши поцілунок, збито озвалася Вікі.

— Щось не так? — спитав я.

Потроху приходячи до тями, я усвідомив, як це могло виглядати для неї після розмови.

— Нам треба їхати, — несміливо сказала вона, намагаючись вибратися з обіймів і ховаючи обличчя, яке знову почервоніло.

— Почекай, — слово привернуло увагу, і Вікторія подивилася в мої очі. — Для мене це в новинку, — ніяково почав я, намагаючись підібрати правильні слова. — Якщо чесно, я ще ніколи не відчував нічого подібного, — мій голос ставав тихішим, а невпевненість, яка, здавалося, покинула мене вчора, знову поверталася. — Вибач, якщо зробив щось не так, але я готовий вчитися, аби тільки ти не йшла. — На останній фразі серце пропустило удар, усвідомлюючи всю глибину мого зізнання. Страх оселився десь усередині, але я намагався його ігнорувати.

Повисла незручна тиша, яку порушував лише легкий вітерець і спів птахів у лісі над дорогою. Вікторія не відривала погляду, уважно вивчаючи моє обличчя, а потім раптом, вставши навшпиньки, притулилася до мене, міцно обіймаючи навколо шиї. Трохи нахилившись, щоб їй було зручніше, й у відповідь сильніше обійнявши, я відчув, як часто б'ється її серце. Напевно, вона так само відчувала моє. Тепле дихання Вікі, яка уткнулася носом у вигин моєї шиї, трохи лоскотало, але відпускати її зовсім не хотілося.

— Джоне, давай познайомимося, — з усмішкою в голосі промовила вона.

— Що ти маєш на увазі? — спитав я.

Вікторія відсторонилася і, спіймавши мій погляд, сказала:

— Хочу краще пізнати тебе.

— Добре, — погодився я і чмокнув її в лоба.

— Тільки давай зробимо це дорогою. Не хочу, щоб подруги ставили зайві запитання, — знову опустивши очі, запропонувала Вікі. Їй було ніяково просити про це, що мимоволі викликало в мене усмішку.

— Вікторіє, я мовчатиму, поки ти не попросиш про інше. Не хочу, щоб ти думала, ніби це напружує мене, — сказавши це, я випростався, випускаючи її з обіймів.

Не буду брехати, тоді я страшенно заздрив Джейку — він при всіх міг обіймати або цілувати Еріку. Але це все не відразу сталося, вірно? Якщо Вікі хотіла розібратися в собі чи в мені, то я міг почекати.

Вона потягла мене за майку, а коли я нахилився, ніжно поцілувала в куточок губ.

— Дякую, — прощебетала Вікторія й пішла сідати в машину.