Читати книгу - "Я віддав би життя за тебе (збірка)"

Натомість їй довелося побачитися з містером Керкджоном, учителем танців. Той містер багато в чому був приємний чоловік, мав одну тільки ваду — заповітну мрію поїхати до Парижа й проходжатися від Тріумфальної арки до «Кафе де ля Пе». Сама по собі цілком нешкідлива мрія, але на прогулянки містер Керкджон волів виходити голим. Раз не вдалося до Парижа, то вчитель танців, хоч би де перебував, завжди прагнув ходити голяка — за винятком випадків, коли залишався на самоті. Тоді йому було байдуже. Візити Кей до Керкджона траплялися рідко й тривали коротко, бо як тільки він брався розв’язувати вузол краватки, лікарка вмить щезала з очей.

Були й інші візити, жоден із яких не належав до приємних і підбадьорливих, крім хіба що одного — до молодої дівчини, яка вже вилікувалася й мала повернутися додому. Кей заздрила цій пацієнтці, бо та вже говорила про одежу, яку невдовзі купить, і про поїздку за кордон, що відбудеться восени цього року.

— Ви ж погостюєте в мене, пані доктор, правда? — спитала дівчина. — Ви тут зробили для мене більше, ніж будь-хто.

— Моя люба, я б тоді не знала, що сказати вашим приятелям. Я так довго говорила по-науковому з лікарями та по-дитячому з пацієнтами, що вже й забула, як це — теревенити. Напишіть мені листа й зазначте в ньому всі нові сленґові слова. Я ж нічого не знаю з того, що придумано пізніше, ніж «о, єа?».

Були ще й інші візити, на які Кей виїжджала своїм двомісним автомобільчиком до селища за п’ять миль від клініки. Ось і цього розкішного ранку дівчина їхала й наспівувала.

Падають на землю осінні-і-і листки

Червоні та жовті, немов пелюстки.

Гарні й чарівні-і-і, нагадують мені-і-і

Про зів’ялу ще влітку любо-о-ов…[36]

Враз вона міцно натиснула на гальмо. Чоловік міцної будови, що йшов дорогою, звів очі, коли Кей проминала його й, на свій подив, упізнала в ньому Пітера Вудза.

Дівчина зупинила авто за двадцять футів перед ним і в ці лічені миті, поки він наближався, швидко розмірковувала. Вудз не має при собі валізи. Очевидно, вийшов із клініки просто так собі. Треба його повернути на місце, та якщо він упиратиметься, тоді нічого не вдієш самотужки.

На дорозі нікого, ні душі. Чи доїхати до села й зателефонувати доктору Вінчінтеллі, а чи постаратися переконати пацієнта? Серце прудко билося, коли він проходив повз автомашину.

— Доброго ранку вам, — привітався пацієнт, піднявши капелюха.

— А ви ж як тут опинилися, містере Вудз?

— Я просто вийшов, — усміхнувшись, признався він. — Вже не міг витримати.

— Не побачившись із доктором Вінчінтеллі? Таж вам належить обговорювати з ним кожне таке ваше рішення. Знаєте, містере Вудз, ви справді непорядно повелися з нами. Сядьте-но поруч мене, я розвернуся, ми повернемося до клініки й поговоримо з доктором.

Вудз похитав головою.

— Я незлюбив доктора Вінчінтеллі й, правду кажучи, саму клініку. Мені здається, атмосфера в ній не дуже-то заспокоює.

— І все-таки, містере Вудз, це не діло — ось так вирушати собі в дорогу.

Він кинув на дівчину погляд, що видався їй дивним.

— Але ж і ви просто собі вирушаєте в дорогу.

— Це зовсім інша річ, — різко відказала Кей.

— Не бачу різниці. Вчора аж до четвертої години дня я відповідав за свої дії, адже добровільно приїхав сюди на лікування. Та якби я сьогодні залишився в клініці ще на кілька годин, то вже ні за що не міг би відповідати.

Кей придивилася до нього. Пацієнт начебто в доброму та доброзичливому настрої, але, пам’ятаючи про те, що сказав їй увечері Вінчінтеллі, вона тримала авто на передачі, а ногу — на педалі газу.

— До того ж, — усміхаючись, додав він, — ви не сказали мені, що робите тут.

Ось і вийшли наяву диявольські ріжки — нерозумна репліка.

— У нас різні випадки, містере Вудз, — твердо сказала вона. — Я не хвора. Може, хтось вам сказав, що я така?

— Ніхто на таке мені й не натякнув, — усміхнувся Вудз. — Згода, ви не видаєтеся хворою, але, як знаю, характерна риса психічної недуги — це коли пацієнт запевняє, що він у доброму здоров’ї. Тепер усвідомлюю, що я наразі цілком здоровий, і…

— Містере Вудз, — перебила Кей, — ви ще пошкодуєте за свої вчинки. Чому б вам не залишитися принаймні доти, доки я… до понеділка, коли повернеться професор Шейфер? Відпочинок вам не зашкодить…

— Відпочинок! — іронічно реготнув пацієнт.

— …і майже напевно піде вам на користь. Ви не в змозі подорожувати.

— Я поїду автомобілем. У селищі мій шофер досі чекає розпоряджень.

— Ви не в змозі подорожувати автомобілем.

Знову цей дивний погляд і дивна відповідь.

— А чому це ви самі в змозі подорожувати автомобілем?

Тут уже Кей не перечила Пітерові. Їй було сумно спостерігати темну пляму, яка згодом розширюватиметься, аж нарешті затуманить весь розум. Однак дівчина чомусь уже не боялася цього хворого.

— Ви можете вилікуватися, містере Вудз, і то саме тут. Наше лікування, наше обладнання має в основі сучасні європейські методи. — Враз Кей усвідомила, що цитує циркуляр. — Ви в цьому упевнились, інакше не помістили б тут своїх братів. Якщо клініка не підходитиме вам, то професор Шейфер буде перший, хто порадить піти деінде.

— Тоді вже буде пізно.

— Аж ніяк. Я певна, що вас можна врятувати.

— Чи врятували вони вас?

Кей постаралася, щоб її голос звучав м’якше й переконливіше.

— Містере Вудз, сядьте в машину. Тільки для того, щоб зробити мені ласку.

— Ох, — зітхнув він, розмірковуючи. — Якщо я це й зроблю, то тільки задля привілею сидіти поруч із вами. Минулого вечора за столом я, мабуть, держав розум у голові лише завдяки вашому гарненькому личку.

Комплімент порадував дівчину, хоч вона не хотіла признатися в цьому сама собі.

— Сядьте. Ми повернемось, і я поведу вас до теслярської майстерні.

— Чого б то я йшов до теслярської майстерні?

— Знаєте, це називають ерготерапією[37]. Такі собі заняття. Розумієте, ми вже не покладаємося на відпочинок.

— Доктор Вінчінтеллі наказав мені відпочивати. Так сказав, неначе я мав підрости на три дюйми.

— Це тільки тимчасово. Вам призначать якесь професійне заняття. Щось таке, що вам до вподоби.

— А у вас яке? Водіння автомобіля?

— Сядьте, містере Вудз.

— Якщо сяду, то це буде перша справді божевільна штука з усіх, які я будь-коли встругнув.