Читати книгу - "Останній спадок"

Одначе хлопчикові подеколи набридало грати роль врівноваженої дитини, і він викидав коника. Так, після святкування його п’ятого дня народження трапився інцидент. Наша квартира в Тернополі тоді нагадувала поле військових дій: кольорові кульки та конфеті валялися по всіх кімнатах, а до заповнених брудним посудом і недоїдками солодкого столів зліталася дрібна мошва з усієї вулиці. Я протестував проти запрошення стількох гостей, але дружина обстоювала думку, що, коли хочемо злитися з місцевими та не почуватися відлюдьками, слід покликати якомога більше дітей із будинку та відповідно їхніх батьків. Це б убило двох зайців: ми мали б нагоду перезнайомитися з нашими сусідами, а Лука — завести нових друзів.

Скориставшись із відсутності уваги, Лука вхопив до рук тюбик із клеєм і пачку сірників, що лишилася на столі після запалювання свічок на торті, та зачинився в туалеті, гукнувши нам, що побіг туди в справах. За трохи Катерина вловила легкий запах горілого. Визирнувши у вікно, я заспокоїв дружину: на вулиці, у сміттєвих баках, хтось підпалив пакет, тож сморід розносило на весь район. Проте, зачинивши вікно, відчув, що запах лише посилився. Не розуміючи, що відбувається, я вишукував джерело їдкого запаху, а знайшов… причмеленого Луку. Скрутившись калачиком і звісивши голову поміж колін, він сидів у кутку. Я зрозумів, що малий щось накоїв, і мигцем побіг до туалету. Від побаченого там мене затрусило: від пожежі нас урятувала ванна, розташована в спареному з туалетом приміщенні. Набрана в ній вода тихенько колихалася й нагадувала туманно-сірий мул. На килимі, подарованому нам на новосілля, красувалися дві пропалини, присипані дрібним чорним попелом. Як виявилося, Лука вирішив провести дослід, з’ясовуючи, як добре горітиме склеєний двома чи трьома шарами туалетний папір. Малий підніс запалений сірник до паперу, і той умить спалахнув, почавши скрапувати й утворювати на килимі невеликі дірки. Якби туалет не був спарений із ванною чи у ванні не стояла по вінця вода, хлопчик не мав би чим загасити палаючий килим і квартира згоріла б під три чорти. Катерина довго намагалася вгамувати мій гнів, але тоді я вперше — щоправда, у півсили — приклався рукою до сідниць малого.

* * *

У спогади вдерлось гучне «гуп», немов від падіння чогось важкого, а потому дикі вигуки. Аудиторією гасали студенти. Я повільно оглянув приміщення, зупинившись на великому дерев’яному столі під настінною дошкою. На обличчі мимоволі з’явилась усмішка.

— Хто знає, що це за предмет?

— «Слов’янська міфологія», — швидко, наче змагаючись із невидимим суперником під час вікторини, видала дівчина з другого ряду. Решта або просто мовчали, або потай копирсалися в телефонах.

— Добре. Почнемо з основного — початку. Як утворився світ?

— Після Великого вибуху[30], — знову мовила дівчина, — тринадцять мільярдів років тому.

— Хіба?

— Тобто? — саркастично стрельнув словами один зі студентів. — Це ж науково підтверджений факт.

— Ну, я б не констатував, що це на всі сто відсотків підтверджений факт, — усміхнувся я. — Може, дехто підзабув, але створення Всесвіту внаслідок Великого вибуху — гіпотеза. Одна з багатьох. І загалом ідеться не про вибух у звичному для нас сенсі. І стався він не в якійсь певній точці простору. Так, безсумнівно, цю гіпотезу визнано однією з найреальніших і найімовірніших, але все ж вона є гіпотезою. Хіба можна стверджувати щось, що не до кінця доведено? Людство до сьогодні не може з упевненістю сказати, звідкіля все це в біса взялося.

Я роззирнувся з розведеними руками, акцентуючи на всьому: повітрі, столі, голосі. Усьому довкола мене та моїх слухачів.

— І це відкриття відбулося доволі нещодавно, якщо взяти до уваги всю історію людства. Упродовж тисяч років різні культури виробили своє уявлення про модель створення світу. Можете назвати приклади?

У глибині аудиторії піднялася рука, після чого пролунав низький і впевнений хлопчачий голос:

— Ну, мабуть, найбільш відому модель створення світу описано християнством у Біблії.

— Найбільш відому для нас, — виправив я його. — І про що ж там сказано?

— Що першого дня Бог створив космос і Землю, а також світло й темряву. Другого — простір і воду. Третього — землю з рослинністю.

— А четвертого, — утрутилася дівчина із зібраним у хвостик волоссям, яка сиділа в першому ряді, — небесні світила, тобто зорі й усяке таке.

— П’ятого дня Бог створив істот, що живуть у воді та повітрі, а шостого — решту тварин і людей. Ну, а сьомого Бог стомився та вирішив відпочити. Відповідно й ми відтоді відпочиваємо в неділю.

— Чудово. Як щодо теорій створення світу в інших релігіях? Може, міфологіях?

Руку підняв мускулястий хлопець у сонцезахисних окулярах. Він сидів, не знімаючи окулярів, у приміщенні, у широкі вікна якого сонце зазирало лише крадькома.

— Скандинави вірять у Вальгаллу. Там живуть боги, і туди потрапляють люди, котрі померли на полі бою. У них спершу виник велетень, а потім із його тіла — боги Одін, Вілі й Ве. Після того боги створили нас і помістили в цей світ. Вони його назвали Мідґард.

— І?..

— Ну, це все.

— Гм… ґрунтовно. Сповнена дивовижних фактів і міфічних оповідей, що повністю відображають картину створення світу скандинавського народу, історія.

Студенти вперше голосно розсміялися. Це означало, що авторитет, який хлопець в окулярах вигадав собі сам, насправді не надто хвилював інших. Усі лише зраділи нагоді покепкувати з нього.

— Пробач. Звісно, моїм знанням у цій сфері ще далеко до твоїх, — мабуть, частіше треба носити сонцезахисні окуляри в приміщенні, — але дозволю собі трохи доповнити твою розповідь. — Хлопець почервонів, ніяково стягуючи окуляри з обличчя й не забуваючи грізно поглипувати на декого з присутніх із німою обіцянкою порішити до кінця дня. — Усе почалося в безодні Ґіннунгаґап, коли змішалися іскри вогню з царства Муспельхейм і льоду з царства Ніфльхейм. Як наслідок постала перша жива істота — велетень Імір (його згадував раніше наш науковець). З тіла велетня виникли ті самі брати-боги, що започаткували світ, у якому були небо, земля й заморське королівство велетів Йотунґейм. Створивши пізніше людей, вони поселили їх на землі, проте відгородили від велетів стіною з повік Іміра, якого вони вбили. Це стисло. Думаю, поправки не суттєві, але все ж…

Дівчина з хвостиком рвучко піднесла руку.

— Слухаю.

— Про індуїзм. — Вона вичікувально зробила паузу, а коли я ствердно кивнув, заторохтіла: — Існує як мінімум три версії створення світу: з космічного яйця, з первинного тепла та з жертви першолюдини Паруші самій собі, тобто з частин її