Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"

ЕРІКА

Час летів із неймовірною швидкістю. Щодня ми репетирували, а щовечора проводили в клубі, тим самим навантажуючи себе подвійно. Наближався концерт і наш професіоналізм невпинно зростав.

Перші два тижні підготовки стали для нас жахом. Вночі ми майже не спали, мучившись із ниючими м'язами, тому дівчата засинали просто в машині дорогою в студію і назад. Але останнього тижня навантаження поменшало, адже номери вже були готові. Репетиції ставали все коротшими й набували більш формального вигляду. За два дні до концерту ми зустрілися з гуртом Twix, щоб відсвяткувати в клубі нашу плідну співпрацю.

У день ікс ми приїхали до десятої, збираючись прорепетирувати все на сцені. Для такого молодого гурту виступ у «Голлівуд-боул» був нереальним проривом, як, власне, і для нас.

«Голлівудська чашка», як величали це місце люди, хоч якось пов'язані з шоу-бізнесом, являла собою концертний зал у вигляді амфітеатру просто неба, що використовується в основному для музичних виступів. І не дивно, адже це місце вирізнялося своєю естрадою з акустичною раковиною, встановленою на тлі Голлівудських пагорбів зі знаменитим на весь світ знаком Голлівуду. А чашею амфітеатр почали називати через місце розташування — у заглибленні, у схилі пагорба.

Перший раз ми потрапили сюди у березні цього року, прийшовши на концерт Lady Antebellum і, хоч я зовсім не була прихильницею кантрі, у результаті була в захваті. Щоліта й аж до середини осені тут виступає Лос-Анджелеський філармонічний оркестр, тому я пообіцяла собі, що потраплю на їхній виступ за будь-яку ціну й за будь-які гроші. Якщо тут круто звучало навіть кантрі, то які в мене могли бути враження від і без того чарівного балету «Лускунчик» Чайковського?

Народу навколо концертної арки зібралося стільки, що ніде яблуку було впасти. Перед виходом на сцену учасники гурту Twix трохи хвилювалися, оскільки це був їхній перший такий масштабний виступ. Ми ж, у свою чергу, проганяли за лаштунками короткі зв'язки різних постановок. Джейн завжди саме так нас розігрівала перед виходом. Вишикувавшись у ряд і ставши в першу позицію, ми чекали на музику. Тренер вибирала будь-яку пісню та включала на довільному місці, а нашим завданням було якнайшвидше зорієнтуватися та синхронно станцювати.

Після останнього виступу під пісню «Просто зроби це», ми повернулися за лаштунки, переповнені емоціями. Глядачі були охоплені тією самою ейфорією, що і вся концертна група. У результаті все пройшло навіть краще, ніж планувалося.

Нас так зарядила енергія натовпу, що після шоу ми всі вирушили відсвяткувати до Speranza. Але близько двох годин ночі, коли адреналін у крові вщух, а друге дихання так і не відкрилося, добряче втомлені, ми, нарешті, роз'їхалися.

І тільки вдома, під теплими струменями душа, я відчула, наскільки сильно втомилося моє тіло. Щойно діставшись ліжка, я без жодної думки в голові провалилася в сон.

***

Щоденник Еріки

«Доброго ранку, дорогий щоденнику!

Сьогодні я прокинулася в чудовому настрої. А ще в мене з'явилася зовсім шалена ідея, але дуже хочеться втілити її в життя. Мені потрібна порада щодо цього і, звісно, дозвіл, тому поїду до Джейн, а потім уже розповім подругам.

Пізніше напишу!»

Засунувши щоденник під подушку й піднявшись із ліжка, я на мить завмерла, прислухаючись. У будинку стояла ідеальна тиша, отже, усі, окрім мене, солодко спали. Я закрутила волосся в недбалий пучок, перевдягнулась у сіру футболку та чорні вузькі джинси, натягла кеди й попрямувала до виходу. Моя вроджена супернезграбність, напевно, ще спала, завдяки чому вдалося вислизнути непоміченою і при цьому нікого не розбудити. Старенький Ford стояв на під’їзній доріжці, що було для мене черговим успіхом. При відкритті двері у гаражі видавали звук, схожий на крик гігантського вмираючого кита, що цілком імовірно могло розбудити подруг.

Джейн жила в Беверлі-Хіллз, усього за двадцять хвилин їзди від нас. Дорогою до неї я намагалася передбачити варіанти розвитку подій, але в моїй ідеї було стільки плюсів і мінусів, що правильним рішенням було заспокоїтися та дочекатися розмови.

Пробігаючи алеєю, що вела до будинку Джейн, я страшенно нервувала, а досягнувши цілі, почала судомно натискати на дверний дзвінок. Перед виходом я попередила її про свій візит, скинувши СМС, тому зараз не могла зрозуміти, чому так довго ніхто не відчиняє. Аж ось!

— Доброго ранку, Еріко, — сердито сказала Джейн, дивлячись на дверний дзвінок, що все ще розносив трель по всьому будинку.

— Доброго, — озвалася я, прослизаючи всередину, не дочекавшись запрошення увійти. — У мене є чудова ідея, тільки спочатку скажи «так», — протараторила я.

— Так, заспокойся й по порядку все мені розкажи, — по-материнськи розсудливо заговорила Джейн, вказавши мені на крісло у вітальні. — Якщо все буде тверезо обдумано, то я, звісно ж, погоджуся.

Вона й оком не встигла моргнути, як я спритно сіла і продовжила тараторити:

— От дивись, замовлень зараз немає, а грошей ми заробили чимало після концерту в «Голлівуд-боул». До того ж клуб почав приносити добрий прибуток. І ще ти казала, що збираєшся відвідати маму, а нам обіцяла відпустку…

— По суті, — перебила Джейн, схрестивши руки на грудях.