Читати книгу - "Спроба Павла Скоропадського"

Мудрий А. Марголін, коментуючи таке ставлення до нового режиму, писав: «Позиція бойкоту, що її зайняли всі українські політичні партії по відношенню до доконаного факту, уявлялась мені помилковою. Пряма відмова лівих українських партій від участі в уряді та хитання середніх груп (соціал-федералістів) призвели до того, що і Скоропадський, і німецьке верховне командування почали шукати опертя серед російських політичних партій».[70]

Герман фон Ейхгорн.

Перші ознаки життя нового державного утворення слід, правдоподібно, віднести до 2 травня. Того дня Скоропадський формально поінформував вищих представників австро-німецьких спільників – генерал-фельдмаршала Ейхгорна, посла Німеччини барона фон Мумма та його австро-угорського колегу фон Принцич-Хервал-та про створення свого уряду, який приступив до виконання своїх обов'язків. У період з 2 по 10 травня голова держави сформував склад свого першого кабінету:

Отаман Ради Міністрів, міністр внутрішніх справ, т. в. об. міністра пошт і телеграфів – Лизогуб Ф. А.

Міністр фінансів – Ржепецький А. К.

Міністр торгу і промисловості – Гутник С. М.

Міністр продовольчих справ – Соколовський Ю. Ю.

Міністр праці – Вагнер Ю. М.

Міністр народної освіти, т. в. об. міністра закордонних справ – Василенко М. П.

Міністр народного здоров'я – Любинський В. Ю.

Міністр шляхів сполучення – Бутенко Б. А.

Міністр судових справ – Чубинський М. П.

Міністр земельних справ – Колокольцев В. І.

Державний контролер – Афанасьев Г. О.

Т. в. об. міністра військових справ і фльоти, начальник Генерального штабу – Сливинський О. В.

Державний секретар – Гижицький М.

товариш міністра внутрішніх справ – Вишневський 0. А.

товариш міністра внутрішніх справ – Воронович М. М.

товариш міністра продовольчих справ – Гаврилов М. 0.

товариш міністра закордонних справ, т. в. об. помічника державного секретаря – Палтов 0. 0.

в. об. товариша міністра судових справ, член Генерального суду – Завадський С. В.

Ви будете здивовані, але факт залишається фактом: за 90 років, що минули від трагічної загибелі Української Держави, ані її сучасники, ані її дослідники будь-якого кольору політичної забарвленості не спромоглися ані з'ясувати біографічні відомості керівників цієї держави, ані проаналізувати їх політичні погляди, ані професійні здібності, ані, тим більше, якісний склад гетьманських адміністрацій, ані порівняти керівників новопосталої держави з їх «колегами» доби УНР. Вражає й інший факт: на сьогодні доступні джерела подають нам відомості хіба про половину провідних діячів гетьманської держави.

Отож першим керівником гетьманського уряду – впродовж одного дня! – був Микола Сахно-Устимович (1863—1918). Походив із сім'ї полтавських землевласників. Був членом «Української громади» (пізніше – «Української народної громади»). Перший виконувач обов'язків Отамана (голови) Ради Міністрів, відбував цю повинність упродовж одного дня – 30 квітня. Разом з гетьманом підписав «Закони про тимчасовий державний устрій України». Від посади відмовився внаслідок небажання соціалістів-федералістів взяти участь у формуванні уряду. Забитий прихильниками Директорії УНР.

Микола Устимович (зліва) – командувач власного конвою гетьмана та Іван Полтавець – генеральний писар гетьмана.

Зі споминів П. Скоропадського: «Этот Николай Николаевич был прекрасным типом старого украинца, действительно не за страх, а за совесть любил Украину. Я с ним тогда только что познакомился. Это честный и благородный человек, в чем я имел возможность не раз убедиться. Теперь здесь разнеслась весть, что его расстреляли украинцы за то, что он был за меня и дрался в Дарнице в декабрьские дни. Пока я не хочу этому верить. Да ляжет тягчайшим позором это преступление и убийство на тех лиц, которые руководили этим злодеянием!» Наступником Устимовича став Федір Андрійович Лизогуб. Громадський та політичний діяч і меценат. Народився 1851 р. в Седневі Чернігівської губернії. Походив із старовинного козацького роду. В 1888—1897 pp. – гласний Городнянської повітової та Чернігівської губернської земських управ. В 1915—1917 pp. – член ради для заведення земського самоврядування при наміснику Кавказу. В 1917 р. – очолював відділ іноземних підданих МЗС Росії. Член партії «октябристів». У травні—листопаді 1918 р. – голова Ради Міністрів УД, одночасно від 3 травня до 8 липня – міністр внутрішніх справ. Склав повноваження після опублікування 14 листопада «Грамоти Гетьмана всієї України до всіх українських громадян і козаків України» і проголошення федеративного союзу Української Держави з майбутньою небільшовицькою Росією. Помер 1928 р. у Белграді (Югославія). Правдоподібно масон.

Гетьман Павло Скоропадський з прем'єр-міністром Ф.Лизогубом та офіцерами.

Ржепецький Антон Карлович (1868—1833). Нащадок давнього шляхетського польського роду. Прапорщик запасу. До лютого 1917 р. – голова Київського міського кредитного товариства, гласний Київської міської думи (з 1902 р.), директор-розпорядник Південно-Російського Товариства сприяння землеробству та сільській промисловості, товариш голови Південно-Західного відділення Російської експортної палати[71]. Член конституційно-демократичної партії. В 1914—1917 pp. керував діяльністю «Тетянинського Комітету». Під час УД – один з архітекторів української грошової системи. Відстоював права України на Крим, противник українізації державної адміністрації, прихильник федерації України з Росією. Емігрував до Італії, жив у Римі. Помер у Ніцці