Читати книгу - "Балаган, або Кінець самотності"

розуміє значення слів і зміст речень. Якщо його розлучити з Елізою, є підстави сподіватися, що з нього вийде робітник на бензоколонці або сторож сільської школи. У нього всі нахили і здібності прожити щасливе і суспільно корисне життя в провінції».

Розділ 17

Спочатку наші сердешні батьки вважали нас за ідіотів. І вони спробували змиритися з цим. Потім вони повірили, що ми — генії.

І спробували змиритися з цим. Тепер батьків повідомили: ми трохи не дотягуємо до сірого посереднього рівня. Доводилося змиритись і з цим.

Підглядаючи крізь шпарку, ми з Елізою стали свідками незграбної і невдалої спроби наших батьків відстояти свої попередні позиції. Вони запитали Корделію Суейн Кордінер: як пов'язати сірий розумовий рівень близнюків з тим фактом, що вони можуть розмовляти на досить складні теми та ще й стількома мовами.

Але доктор Кордінер не розгубилась і дала цьому таке пояснення: — Світ кишить людьми, які вміють прикидатися куди розумнішими, ніж вони насправді є. Сиплючи цитатами, фактами, іноземними слівцями тощо, вони анічогісінько не знають про істинний сенс буття. Мій обов'язок — виявляти таких суб'єктів. З одного боку, щоб захистити від них суспільство, з другого — щоб уберегти їх від самих себе.

Ваша дочка Еліза — найкращий тому приклад,— провадила доктор Кордінер.— Вона читала мені цілі лекції з економіки, астрономії, музикознавства та безлічі інших наук, про існування яких ви й гадки не маєте. А тим часом ця дівчинка не вміє ні читати, ні писати — і ніколи цього не навчиться.

Доктор Кордінер заспокоїла батьків, що наш випадок не з найгірших. Адже ні брат, ні сестра не прагнуть дістати якісь престижні посади.

— Вони позбавлені будь-яких амбіцій,— розвивала свою думку психолог.— Тому життя не особливо їх розчарує. Єдине, чого їм зараз хочеться,— це вічно жити так, як вони досі жили. А це, звісно, неможливо.

На знак згоди батько зажурено кивнув головою.

— То ви кажете, хлопець трохи розумніший?

— Лише тим, що вміє читати й писати,— відповіла доктор Кордінер.— Зате він значно поступається сестрі в комунікабельності. Коли Елізи немає поруч, брат мовчить як риба. Раджу вам послати його на навчання до однієї із спеціальних шкіл, де не надто високі академічні вимоги й не особливо вирує громадське життя. Тоді хлопець навчиться сам стернувати своїм човном.

— Чого навчиться? — перепитав батько.

— Стернувати власним човном! — повторила доктор Кордінер.

У ту хвилину нам з Елізою слід було б розтрощити стіну на друзки і обурено вдертись до бібліотеки.

Та ми розуміли, що можливість підслуховувати розмови залишалась одним з небагатьох наших привілеїв. Тож ми знову прокралися до своєї спальні, потім вискочили в коридор, парадними сходами збігли вниз і таки вдерлися до бібліотеки, зробивши при цьому те, чого раніше за нами ніколи не помічали,— ми зайшлися плачем.

А тоді рішуче заявили: якщо нас спробують розлучити, ми заподіємо собі смерть.

Розділ 18

Отже, Елізу й мене піддали повторним тестам — цього разу в парі. Ми всілися пліч-о-пліч за тим самим металевим столом у їдальні, обкладеній кахлями.

Ми були такі щасливі!

Під наглядом наших батьків доктор Корделія Суейн Кордінер, яка втратила всю свою зухвалість, машинально взялася до діла. Щоб отримати об'єктивні наслідки, вона запропонувала нам цілком нові тести.

Перш ніж ми почали, Еліза звернулася до батьків:

— Обіцяємо вам правильно відповісти на всі запитання.

Що ми й зробили.

Які ж нам ставили запитання? До речі, вчора я нишпорив у руїнах школи на колишній Сорок шостій вулиці, і мені потрапив до рук повний комплект тестів для визначення коефіцієнта інтелекту.

Я цитую:

«Людина придбала сто акцій, сплативши за кожну п'ять доларів. Протягом першого місяця цінні папери подорожчали на десять центів, протягом другого — впали на вісім центів, а за третій місяць збільшилися в ціні на три центи. Яку суму складе капітал на кінець третього місяця?»

Або ось таке:

«Скільки цифр стоятиме зліва від коми у квадратному корені з числа 692038,42753?»

Або таке:

«Якого кольору буде жовтий тюльпан, коли на нього подивитися крізь синій фільтр?»

Або ще таке:

«Чому здається, ніби протягом доби Мала Ведмедиця здійснює оберт навколо Полярної зірки?»

Або ж:

«Астрономія відноситься до геології, як верхолаз до кого?»

І таке інше.

Ось воно як.

Ми дотримали обіцянки, яку дала Еліза, й бездоганно відповіли на всі запитання.

Але сталося несподіване. Під час цілком невинного процесу перевірки своїх відповідей ми повільно зсунулися під стіл, обхопили одне одного ногами за шию, наче обценьками, і стали голосно пирхати й сопти.

Коли ми знову вибралися на свої стільці, то побачили, що доктор Кордінер лежить непритомна на підлозі, а наші батьки накивали п'ятами.

Наступного ранку, о десятій годині, мене вивезли в автомобілі до однієї із шкіл для безнадійно дефективних дітей, що була на мисі Кейп-Код.

Розділ 19

Знову сідає сонце. На розі Сорок першої вулиці та П'ятої авеню, де стоїть армійський танк, із башти якого росте дерево, кричить невидима пташка.

Увечері напередодні мого від'їзду на Кейп-Код ми з Елізою почули крик цієї самої пташки — нічної дрімлюги.

Шукаючи усамітнення, ми втекли тоді з дому до сирого мавзолею професора Ілайю Рузвельта Суейна.

— Ф'юїть-ф'ють-ф'юїть! — пролунало десь у яблуневих вітах.

Незважаючи на те, що ми міркували над своєю проблемою вдвох, відповіді так і не знайшлося.

Колись я чув, що засуджені до страти починають вважати себе мерцями задовго до справжньої смерті. Мабуть, щось подібне почував і наш спільний розум, усвідомлюючи, що немилосердний різник — скажімо так — уже підняв свою гостру сокиру, збираючись розчахнути двійняток на два безликі шматки м'яса — на Бетті і Боббі Браунів.

Та хай там як, а ми були заклопотані ділом — так часто буває зі смертниками. Із собою ми прихопили ті свої рукописи, які вважали найбільш вдалими. Згорнувши папери в рурочку, ми засунули їх до бронзової поховальної урни.

Ту посудину свого часу приготували для праху дружини професора Суейна. Але та жінка побажала, щоб її поховали в Нью-Йорку. Урна була пофарбована мідянкою.

Отак воно.

Що то були за рукописи?

Пригадую, там наводився спосіб обчислення квадратури круга. Були витяги з утопічної програми створення в Америці штучно розширених родин — шляхом законного надання кожній людині другого імені. Внаслідок цього всі люди з однаковими другими іменами мали вважатися родичами.

Ще там був