read-books.club » Наука, Освіта » Тотальний опір. Частина 2 📚 - Українською

Читати книгу - "Тотальний опір. Частина 2"

149
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Тотальний опір. Частина 2" автора Ганс фон Дах. Жанр книги: Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 14 15 16 ... 34
Перейти на сторінку:
їх подоланням займається політична поліція. Та самої лише політичної поліції замало. Щоби добре функціонувати, їй потрібна мережа шпигунів.

■ За допомогою цих шпигунів супротивник збирає інформацію, а водночас сіє недовіру. Ніхто вже не може вірити іншій людині!

■ Розрізняють такі категорії шпигунів:

­­­­   ­­­­ а) довірені особи: вони належать до державної партії або котрогось із її відгалужень; їхня робота не оплачується; головне їхнє завдання полягає в тому, щоби постачати кожного тижня неприкрашені рапорти про настрої населення та події в усіх життєвих сферах;

­­­­   ­­­­ б) агенти: вони не обов'язково мають бути членами партії, однак вважаються надійними, і принагідно отримують за свою роботу гроші; вони забезпечують планомірний контроль за службами і підприємствами, на яких вони працюють.

­­­­   ­­­­ в) донощики: донощики — це люди з постійною оплатою; окрім фіксованої суми, вони отримують ще й додаткові премії («винагороду за голову»).

­­­­   ­­­­ г) підпомічники: це принагідні донощики, які нерідко в такий спосіб виливають на конкретних особах свою особисту неприязнь.

Техніка задіювання шпигунів:

Завдання шпигунів:

■ Контроль за потенційними ворогами, до яких належать, зокрема, колишні політики, профспілкові діячі, редактори, священики, офіцери тощо.

■ Контроль за особами, на яких збирається матеріал.

■ Контроль за особами, щодо яких окупаційна влада добре налаштована і які згодом працюватимуть на неї.

■ Контроль за політичною надійністю керівних осіб із власних рядів (діячі партії, адміністрації та поліції, командири окупаційних військ тощо).

Вербування шпигунів:

Політична поліція докладно орієнтується в обставинах попереднього життя та у теперішніх життєвих умовах осіб, які видаються їм придатними для ролі шпигунів. Ідеться насамперед про збір матеріалу, яким у будь-який момент можна було б шантажувати жертву. Тут цікавими є і приватні подробиці, і політична орієнтація.

Політичну поліцію цікавлять насамперед такі питання:

■ Чи має ця особа борги? Її можна приманити тим, що борги покриються.

■ Чи все в порядку в подружньому житті цієї людини? А може, не все так гладко?

■ Чи є у цього чоловіка коханка? Погрожування скандалом!

■ Чи не скоїв він раніше дурниці, яку було старанно замовчано від світу? Погрожування оприлюдненням!

■ Чи не є ця особа хворобливо честолюбною? Її можна приманити обіцянками кар'єрного зростання.

■ А може, ця людина ображена на своє оточення, незадоволена ним і з усіма розсварена? Тоді можна використати її невдоволення суспільством!

Урешті, для ролі шпигунів вербують:

1. «Добровольців», їх близько 20%. Це:

­­­­   ­­­­ ■ Це ментальні покидьки, які за гроші зроблять будь-що.

­­­­   ­­­­ ■ Ідеалісти, які стали жертвою системи і, засліплені ідеологією, готові на найбруднішу роботу.

2. «Більш чи менш добровольців», таких близько 60%. Це:

­­­­   ­­­­ ■ Злочинці, яким пообіцяли звільнення від покарання.

­­­­   ­­­­ ■ Люди з нечистим сумлінням.

­­­­   ­­­­ ■ Сексуальні збоченці.

­­­­   ­­­­ ■ Алкоголіки, наркомани тощо.

3. «Змушених силоміць», їх близько 20%. Це:

­­­­   ­­­­ ■ Люди з політичним бекґраундом, яких ставлять перед вибором: або працювати на окупаційну владу, або ж бути раніше чи пізніше ліквідованими.

­­­­   ­­­­ ■ Члени родин політичних в'язнів. Згода на співпрацю означає полегшення умов ув'язнення або навіть звільнення для в'язнів. Відмова від співпраці — це катування або страта.

Боротьба зі шпигунами:

■ Обговорюй довірливі речі тільки в закритих приміщеннях. Ніколи — у трамваї, ресторані чи в потязі.

■ Розмовляй тільки з тими особами, яких добре і давно знаєш. Коли до розмови приєднуються інші особи, змінюй тему.

■ Для шпигунів легше підхопити уривки розмов серед анонімної публіки, аніж втертися в довіру в якомусь інтимнішому колі знайомих між собою людей. При наполегливій мовчанці в публічних місцях висихає джерело інформації для шпигунів.

■ Вияви місце, де шпигун передає рапорти про почуте. Таке місце зазвичай є не у загальновідомому офісі політичної партії, а в якомусь непримітному закутку. Шпигуни повинні мати змогу непоміченими заходити туди й виходити звідти. Добре надаються для таких місць бюро подорожей, страхові агентства, філії банків тощо.

■ Ідентифікуй шпигунів. Потурбуйся про те, щоби через настінні плакати, листівки та чутки поширилася інформація про особи шпигунів.

■ За кожної відповідної нагоди вбивай осіб, яких було ідентифіковано як шпигунів. Це не вбивство, а самооборона! У боротьбі руху опору чинним є гасло: «Ти або я!». Мета: вони повинні зрозуміти, що праця на ворога є не менш небезпечною, як праця проти нього.

Поведінка під час арешту

Рядовий член руху опору:

■ Якщо тобі накладатимуть наручники, то подавай руки злегка перекрученими. Згодом це може допомогти тобі при нагоді позбутися наручників.

■ Ув'язнений повинен мовчати до смерті. Якщо в тебе не вистачає сил на таку поведінку, то помовчи принаймні першу добу. До того часу твої бойові товариші вже отримають попередження, оцінять ситуацію та перебудують певні речі в організації (підуть у підпілля, перенесуть матеріали в інше місце, змінять псевдо тощо).

Важливий діяч руху опору:

■ Супротивник так чи так «прикінчить» тебе! Тож дій за принципом: «Завжди можна прихопити зі собою ще хоча б одну особу!».

Тут існують такі можливості:

­­­­   ­­­­ а) на верхньому поверсі вискочити у вікно, потягнувши за собою котрогось зі службовців;

­­­­   ­­­­ б) кинутися на котрогось зі службовців, затопивши йому пальці в очі (осліпити); тоді вони уб'ють тебе вже під час арешту і ти уникнеш допиту, катувань і повільної мученицької смерті.

Поведінка у в'язниці

Загальні зауваги:

■ Спочатку ти мусиш перебороти шок, якого зазнав через арешт і ув'язнення. Тут великою підтримкою є віра. Саме віра гартує силу боротися з тими, «хто тіло вбиває»[26].

■ Ніхто не може позбавити тебе людської гідності. Гідності можеш позбутися лише завдяки власній негідній поведінці.

■ Завдана несправедливість народжує силу, про яку ти навіть не підозрював.

■ Сила духу тримає тіло навіть за найскладніших обставин (волога, холод, бруд, темрява, голод) випростаним і життєздатним. Тільки коли зламається твій дух і ти втратиш віру, остаточно втратить свої сили твоє тіло.

Що на тебе чекає:

■ Одиночна камера.

■ Темрява.

■ Приковування за руки і за ноги на тижні чи й місяці.

■ Позбавляння сну: тебе постійно будитимуть охоронці.

■ Запроторення в карцер, т. зв. «вертикальну труну». Тут неможливо сидіти чи лежати, можна лише стояти схилившись або з зігненими колінами. Розміри карцера: близько 1 м довжини, 1 м ширини, 1,5 м висоти. У карцері немає вікна. Тут або повна

1 ... 14 15 16 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тотальний опір. Частина 2», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тотальний опір. Частина 2"