Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

що принаймні кілька їхніх міст не постраждали. Вона похитала головою і спробувала зосередитися. Внизу місто кишіли вартові, багато з них були зруйновані, але тепер їх було тисячі, і ще більше зявлялися на кількох непошкоджених воротах. Вона б тут даремно витратила свій час.

!

Зосередившись на сліді, залишеному на Феліції, вона зрозуміла, що жінка була в напрямку Вірілії. Телепортація активувалася, перш ніж вона зникла і зявилася серед криків і тремтячої землі. Сюди! — крикнула вона Феліції, відчиняючи хвіртку прямо перед собою. — Не ворушіть їх, киньте!

Феліція підкорилася, хоча її права рука була кульгава. Кров стікала по куточках її рота. Вона посміхнулася.

!

Справжня Реконструкція заполонила жінку та всіх інших імперців, яких вона могла бачити у своїх володіннях. Значна частина міських стін була зруйнована, цілий район зрівнявся з землею під уламками. Сотні людей допомагали, але вона знала, що тисячі лежать поховані. Вона побачила центральний район, покритий куполом, схожим на барєр, все ще захищений, але вона знала, що це не триватиме довго. Заходьте і кличте на допомогу. Я буду тримати ворота відчиненими!

Феліція на частку секунди заплющила очі, а потім влетіла у ворота.

.

Тоді Ілея відчула це. Вона хотіла його закрити. Хотів, щоб вона була в безпеці.

.

Але після Дейла.

Ні. Вона не могла.

.

Не вона.

.

Її ворота залишалися відчиненими, коли вона летіла вниз і телепортувала людей, яких знала, що вони живі. За допомогою своєї космічної магії вона зависла над ними назад і через ворота, коли перші Вартові вибігли в місто. Центуріони і преторіанці також віялом приєднувалися до імперців.

Вилетіли два есмінці, пересувні телепорти. Перший приземлився неподалік, метал рухався під час встановлення.

,

Ілея кліпнула очима, коли побачила, що спалах пекучого сонячного світла врізався в місто, наче батіг, яким володіють боги. Будинки згоріли вщент, розжарена борозна, що залишилася в уламках, гуркіт будівель, що руйнуються, лунали після повернення Феліції.

Вона злетіла в повітря і подивилася вгору, завмерши на місці, а Ілея стежила за її поглядом.

.

Матеріалізувалася грозова хмара.

.

Очі Ілеї широко розплющилися.

.

Ні.

.

Не тут.

Пурпурові енергії здійнялися, блискавка знайомих таємничих блискавок кинулася вниз і зникла в одній з її викликаних брам. Над містом почали утворюватися нові хмари, блискавки врізалися в барєр центрального району.

.

— Усі, кому менше трьохсот, тепер треба йти, — розсилала вона тим, до кого могла достукатися своєю телепатією. Її очі зупинилися на Феліції. Вона побачила сльози на очах жінки.

.

Ілея почула, як задихнулася. Вибачте. Але ви всі помрете, якщо залишитеся. Іти. Я врятую стільки, скільки зможу. Обіцяю. Вона відчула, як сльози течуть по її щоках, залишаючись поруч, щоб тримати барєр відкритим і захищати тих, хто тікав від блискавки, саме тоді, коли перші імперці, розвідники та офіцери почали відриватися від уламків, деякі з них були витягнуті іншими, коли над містом збиралися нові хмари. Удари таємничих блискавок руйнували цілі будівлі, ударні хвилі та уламки розповсюджувалися.

! .

— Через хвіртку! Це наказ! — вигукнула Феліція і зявилася перед Ілеєю. Легкі обійми. Вона відчула себе такою легкою. Як і сам вітер. — Я люблю тебе, — сказала Феліція, витираючи сльози, перш ніж усміхнутися. — Я чекатиму на тебе, — сказала вона і кинулася до повільніших солдатів, хапаючись за них і чекаючи, поки всі пройдуть через ворота, поки вона озирнулася на Ілею. Потім вона пішла за нею.

Ілея дозволила воротам зачинитися, незважаючи на те, що все ще прибували інші Вартові, машини тепер знищені таємничою блискавкою, і віялом розгорнулися, щоб уникнути ударів.

.

Вона кинулася по уламках, шукаючи тих, хто вижив, але вже більшість людей, яких вона знаходила, були мертві. Ще один поштовх сколихнув місто, стіна знову розкололася, каміння кинулося на столицю, кожен шматок зрівняв із землею десяток будівель. Вона чула, як ще дзвеніло кілька дзвонів, але громова таємнича блискавка вже мало не заглушила їх.

.

Ілея продовжувала рухатися. Вона згадала слова Лугу потім , потім .

.

Я вже запізнився для Вирилі.

, ,

Вона продовжувала пошуки і знайшла ще тих, хто вижив. Зараз їх стало менше, але вони були там, ховалися у своїх будинках, у своїх погребах, плакали під ліжками та столами. Діти та їхні батьки, авантюристи та солдати. Безсилі проти цієї сили природи. Безсилий проти Екстракції.

Ілея телепортувала їх усіх у свої обійми і пропустила через свої ворота, обережно, щоб блискавка чи уламки не пролетіли, щоб дістатися до Ізу чи володінь Лугу. Вона телепортувалася і пролетіла через місто. Залишилося ще стільки людей, з десяток людей, де б вона не зявлялася. Вона кинула голову на північ, коли відчула, як крізь хаос протікає магічний пульс. Щось нове.

.

Порожнечу.

.

Подивившись на дахи численних будівель, вона побачила, що тканина тремтить і розколюється.

.

Руки і ноги, довгі і тонкі, висунулися через крихітну щілину в просторі, а потім істота впала. Його шкірка злегка фіолетова, голова має форму квітки, що розпустилася. Обернувшись, вона побачила ще десятки тріщин по всьому місту та за його межами, перші з істот повільно підводилися.

.

Ілея відчула, як напружується її живіт, коли вона спостерігала, як сотні монстрів ступають у цю реальність.

Вона вдихнула і зарядила свою магію.

926

Глава 926 Воїни

926

Глава 926 Воїни

.

Тріан розсунув крила, як тільки міг. Вітер здавався дивним, повітря гарячим. Навколо загриміла магія. Він відчував важкий тиск, наче був на Півночі. Сніг все ще вкрив долину, коли він приземлився перед переповненими міськими стінами Рейвенхолла. Мобільні платформи телепортації вже були встановлені, що вели прямо в Гавань. Сотні мирних жителів юрмилися перед містом, Тіньова гвардія намагалася панувати в паніці, спрямовуючи людей на платформи та через міські ворота.

! .

Цілитель! — крикнув він прямо під час приземлення.

.

Яскраві барєри вгорі сяяли магією, гармати напоготові, вся магія майже переповнювала його почуття. Тріан посадив двох людей, яких він ніс. Вони впали по дорозі сюди, затопталися, перш ніж він увійшов і витягнув їх. Тисячі людей прибували через численні ворота в Морхіллі, більшість з них прямували до Рейвенхолла та Гейвена.

Зявився Медик, Хедлі, як він зрозумів, одягнений у попелясту броню і присів поруч із двома пораненими. Кров покрила її руки.

.

Тріан не став чекати. Він глянув на неї, перш ніж зникнути, полетівши вниз і назад до Морхілла.

.

Потік людей, різних видів, спрямовувався до Рейвенхолла та Гавані.