Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

Хоча, як не крути, це однаково краще, аніж вислуховувати бурчання та уїдливі коментарі Сергія. 

Максим діяв за стандартним сценарієм з гостею жіночої статі. Він планував розслабитися після складного дня та відпочити, тому коли не відчув відповіді на поцілунки, здивовано відсторонився. Ярина з цікавістю роздивлялась рельєфний плінтус з орнаментом під стелею та, здавалося, думала, чи дорого буде поклеїти такі ж у її квартирі, а не до чого ведуть поцілунки. Вона не упиралась, але й ніби не насолоджувалась активною прелюдією. 

Максим заправив руде пасмо за вухо та видихнув: 

— Все добре?

Ярина швидко кивнула:

— Так, звісно.

— Про що думаєш?

— Думаю, — вона відчужено протягнула й перевела на нього насуплений погляд. — Думаю, де можна купити лічильник Гейгера. Та як можна виміряти чи зафіксувати токсичні речовини у повітрі. Та чи можливо, що він просто знущався з мене, коли сказав про небезпечні випаровування, а не реально мав це на увазі, — Ярина глянула в широко розплющені очі й відчужено продовжила згадувати розмову з Сергієм в машині. — Але якщо має… Я ніколи не продам ту квартиру. Та і хто її купить з такими сусідами…

Максим не чекав на дивний потік свідомості замість приємного продовження. Ярина ніби прийшла до його життя з іншого всесвіту, з яким він раніше не перетинався. Дивна, відірвана від реальності… неймовірна. Зрештою, він нікуди не поспішав. Вони все ще встигнуть надолужити, коли вона матиме кращий настрій.

Максим відсторонився, обережно взяв її за плечі та всадив на лавочку поруч з рюкзаком. Але Ярина, яка продовжувала ділитися переживаннями, ніби й не помітила цього, оскільки навіть не запнулась: 

— … А може, й ні. Але він так жахливо ставиться до жінок, і так носиться з Костянтином, що я просто не знаю, як інакше трактувати ці сигнали. Ні, не те щоб його не можна було зрозуміти. Адже Костянтин, він такий…

Вона розгублено глянула вниз, коли усвідомила, що відбувається. 

— У тебе кросівок порвався, — зауважив Максим, який розшнурував та стягнув з неї взуття.

Ярина почервоніла та розгублено відвела погляд. 

— Так, я знаю, — вже кілька місяців як. Вона нервово прибрала неслухняні пасма, що так і лізли до очей, та ніяково повела плечем: — Якось занесу до майстерні чи куплю нові.

Він кивнув, подав їй руку та потягнув до вітальні. Ярина шоковано завмерла перед панорамними вікнами, що відкривали вид на вечірнє місто. 

Микита помилився, коли сказав, що Максим крутиться серед великих грошей. Тут не великі статки, а кляті мільйони!

Ярина підійшла впритул до вікна та глянула вниз. З висоти більш як двадцять поверхів все видавалось таким маленьким. Вона дивилась на світло ліхтарів, які вже увімкнули, мерехтіння машин й не знала, що робити. 

Останнє, чого Ярина очікувала, так це того, що влізла у стосунки з багатієм. Не те щоб це хоч в чомусь було поганим, але… Де вона, а де божевільно багата людина? У них зі спільного тільки людський вид. 

— Їжу мають доставити хвилин за двадцять. Поки можу запропонувати напої. Що хочеш випити? — Максим зі спини обійняв її за талію та м'яко сперся підборіддям на її потилицю.

Боже, як він тільки не гидував торкатися її старого дешевого одягу? 

— М-може, чаю?

Тепер принаймні зрозуміло, чому біля Епіцентру він дивився на її м'яті купюри як на фантики з-під цукерок.