Читати книгу - "Сатирикон-XXI (збірка)"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Сатирикон-XXI (збірка)" автора Олександр Ірванець. Жанр книги: Поезія / Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Додати в закладку:
Додати
Перейти на сторінку:
Вірш до рідної мови
Як ти звучиш калиново-дубово, Рідна моя, моя матірна мово! Слово м’яке, оксамитове, байкове. Слово є дідове. Слово є батькове. І Білодідове. І Сивоконеве. І Чорноволове вже узаконене. В соннім спокої вогонь твій ледь бився. Але страху я тоді натерпівся! З тої халепи не вийшли б ми зроду, Кляпи, здавалось, в ротах у народу. Та щоб підняти тебе із гробовищ, Встали до герцю Жулинський, Грабович! Щоб воскресити тебе з домовини, В діло пішли каменюки й дубини. Вороне чорний! Даремно ти крячеш! Ріднеє слово жиє і є — бачиш? Рідна моя, українськая мова Житиме вічно — кльова, фірмова! Серпень 1992 р. Відкритий лист
до прем’єр-міністра Канади Браяна Малруні та генерал-губернатора Романа Гнатишина від трудящих колгоспу «Шлях Ілліча» (закреслено) «Шлях Ільковича»
Ми тут не можем ні пити, ні їсти, Ані читати газети й книжки, Доки квебецькі сепаратисти Тіло твоє деруть на шматки, Многостраждальна ненько-Канадо! Нас вже дивує твоя німота. Що вони хочуть? Чого їм ще надо? Що їм іще там у вас не хвата? Ми вже не дивимось і Маріанну Через отой ваш бедлам-тарарам. Ми вже писали про це й Міттерану. (Хто він, до речі, той Міттеран?) Ми й до Бутроса, й до Галі напишем, Ми і до Лондона вдарим чолом. Ви там не панькайтесь, пане Гнатишин, З тим оборзілим французьким хамлом! Ви нам лиш свисніть — ми все тут залишим, Зразу й приїдемо. Цілим селом. 1992 р. Латино-українська величальна
І для кожного козаченька, Від нетяги до отамана, Є одна Україна-ненька, Але є ще й Панама-мама. Київ — мать городів панамських, Сальвадорських і сурінамських, І пуерто-, і коста-риканських, І радянських, і пострадянських, — Всіх, де чують себе панами Громадяни країни Панами. Лийся, пісне моя, мов текіла! Досягни мудреця і дебіла, І нарколога, і наркомана — Всіх нас криє мама-Панама. А як нам уже майже хана, Спрагло губи шепнуть «Пана…» Маєм встати. І знов над нами Шелестить знамено Панами! Грудень 1998 р. Два нежданих верлібри
Перший нежданий верлібр
«The shadow of your smile» У підземному переході. В цій черзі з п’яти чоловік По каву стою я один. Двоє спереду й двоє позаду — Два рази по сто і дві крабові палички. Світ дивовижно симетричний. Він стоїть не на трьох китах, А на
Як ти звучиш калиново-дубово, Рідна моя, моя матірна мово! Слово м’яке, оксамитове, байкове. Слово є дідове. Слово є батькове. І Білодідове. І Сивоконеве. І Чорноволове вже узаконене. В соннім спокої вогонь твій ледь бився. Але страху я тоді натерпівся! З тої халепи не вийшли б ми зроду, Кляпи, здавалось, в ротах у народу. Та щоб підняти тебе із гробовищ, Встали до герцю Жулинський, Грабович! Щоб воскресити тебе з домовини, В діло пішли каменюки й дубини. Вороне чорний! Даремно ти крячеш! Ріднеє слово жиє і є — бачиш? Рідна моя, українськая мова Житиме вічно — кльова, фірмова! Серпень 1992 р. Відкритий лист
до прем’єр-міністра Канади Браяна Малруні та генерал-губернатора Романа Гнатишина від трудящих колгоспу «Шлях Ілліча» (закреслено) «Шлях Ільковича»
Ми тут не можем ні пити, ні їсти, Ані читати газети й книжки, Доки квебецькі сепаратисти Тіло твоє деруть на шматки, Многостраждальна ненько-Канадо! Нас вже дивує твоя німота. Що вони хочуть? Чого їм ще надо? Що їм іще там у вас не хвата? Ми вже не дивимось і Маріанну Через отой ваш бедлам-тарарам. Ми вже писали про це й Міттерану. (Хто він, до речі, той Міттеран?) Ми й до Бутроса, й до Галі напишем, Ми і до Лондона вдарим чолом. Ви там не панькайтесь, пане Гнатишин, З тим оборзілим французьким хамлом! Ви нам лиш свисніть — ми все тут залишим, Зразу й приїдемо. Цілим селом. 1992 р. Латино-українська величальна
І для кожного козаченька, Від нетяги до отамана, Є одна Україна-ненька, Але є ще й Панама-мама. Київ — мать городів панамських, Сальвадорських і сурінамських, І пуерто-, і коста-риканських, І радянських, і пострадянських, — Всіх, де чують себе панами Громадяни країни Панами. Лийся, пісне моя, мов текіла! Досягни мудреця і дебіла, І нарколога, і наркомана — Всіх нас криє мама-Панама. А як нам уже майже хана, Спрагло губи шепнуть «Пана…» Маєм встати. І знов над нами Шелестить знамено Панами! Грудень 1998 р. Два нежданих верлібри
Перший нежданий верлібр
«The shadow of your smile» У підземному переході. В цій черзі з п’яти чоловік По каву стою я один. Двоє спереду й двоє позаду — Два рази по сто і дві крабові палички. Світ дивовижно симетричний. Він стоїть не на трьох китах, А на
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сатирикон-XXI (збірка)», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Сатирикон-XXI (збірка)» жанру - Поезія / Сучасна проза:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Сатирикон-XXI (збірка)"