Читати книгу - "Війна Калібана"

Мао не відповів, тож Джим глянув на ВПшників і вказав на двері кімнати. Штовхаючи затриманого, і припинаючи його до стільця, вони виглядали майже розчаровано.

- Якщо вам знадобимося то ми чекаємо тут, сер, - доповів кремезніший з поліцейських. Вони зайняли позицію біля дверей.

Голден зайшов в кімнату, сів на стілець але до арештованого не промовив більше ні слова. За декілька секунд в кімнату продріботіла Авасарала, розмовляючи по ручному терміналу:

- Та мені похуй чий день народження, ви виконаєте це до закінчення наради або я використаю ваші яйця як прес-пап’є. Вона почекала поки особа з іншого боку лінії щось відповість. Посміхнулась Мао і мовила у слухавку: - Ну, посмішіть, тому що є в мене таке відчуття що зустріч буде короткою. Приємно було з вами поспілкуватись.

Вона вмостилась на стілець чітко через стіл проти Мао. На Джима не глянула, навіть взагалі його не помітила. Він підозрював що запис ніколи не демонструватиме його присутність в кімнаті. Авасарала поклала термінал на кришку столу і відкинулася на спинку крісла. Вона пару напружених секунд не казала ні слова. Коли заговорила, то зверталася до Голдена. На нього самого так і не дивилася.

- Ти отримав платню за повернення мене назад?

- Отримання підтверджую, - відказав капітан.

- Це добре. Я хотіла запропонувати тобі довготерміновий контракт. Він, звісно, буде цивільним, але…

Мао прочистив горло.

- Я знаю що ти тут. Зараз перейдемо і до тебе.

- В мене вже є контакт, - відповів Голден, - ми супроводжуємо першу флотилію для реконструкції Ґанімеду. Після цього, думаю, ми знайдемо халтуру по ескорту звідти. Все ще багато людей переселяються, і вони не бажають бути зупиненими піратами по дорозі.

- Ти впевнений?

Обличчя Мао було білим від приниження. Джим дозволив собі насолоджуватись видивом.

- Я щойно закінчив працювати на уряд, - сказав він, - мені таке не підходить.

- Ой я тебе прошу. Ти працював на АЗП. Це взагалі не уряд а регбістська сутичка з чималими ставками. Так, Жуль, в чому справа? Тобі треба на горщок?

- Це нижче вас, - відповів Жюль-П’єр, - я прибув сюди не для принижень.

Посмішка помічника генсека ООН була сліпучою.

- Ти впевнений в цьому? Дозволь запитати, ти пам’ятаєш що я сказала тобі, коли ми зустрілися вперше.

- Ви запитували мене сказати, чи маю я будь-яку дотичність до протомолекулярного проекту Протоґену.

- Ні, - вела вона далі, - тобто так, я запитала це. Але не про цю частину розмови тобі варто наразі турбуватися. Ти мені збрехав. Твоя дотичність до використання протомолекули у якості зброю цілком продемонстровано, і це питання було типу запитувати якого кольору був вівторок. Не має сенсу.

- Давайте повернемося до наших баранів, - сказав Мао, - я можу…

- Ні, - перебила його Авасарала, - тобі варто турбуватися про мої слова, які я казала перед тим як ти вийшов. Пам’ятаєш?

Чоловік дививися на неї пустим поглядом.

- Я так не думаю. Я сказала тобі що якщо пізніше виявлю що ти щось від мене приховав, я це просто так не пробачу.

- Ваші точні слова, - сказав Жуль-П’єр, з підробною посмішкою, - були такими: «Я не з тих, кому ви можете вішати локшину на вуха».

- Тож ти пам’ятаєш, - без жодного натяку на гумор в тоні, - добре. Ось тут ти зрозумієш, що я мала на увазі.

- Я маю додаткову інформацію, яка може бути вигідна…

- Заткайся, нахуй, - в її голосі вперше проступила реальна лють, - наступного разу коли я почую твій голос, то накажу цим двом копам з коридору затиснути і віддубасити тебе йобаним стільцем. Ти мене зрозумів?

Мао не відповів, що означало: він зрозумів.

- Ти не маєш жодної гадки, у що ти мені обійшовся, - вела вона далі, - мене підвищили. Рада планування економіки? Я її тепер очолюю. Захист здоров’я? Я ніколи не мала би за нього турбуватися, бо це була колька в сраці Еррінрайта. А тепер в моїй. Комітет по фінансовій регуляції? Мій. Ти послав під три чорти мій календар на наступні двадцять років.

- Це не перемовини, - продовжувала Крісьєн, - це я зловтішаюсь так. Я планую законопатити тебе в таку глибоку діру, де про твоє існування навіть дружина забуде. Використовуючи Еррінрайтову силу я розберу усе що ти побудував по цеглинці і розвію по вітру. І зроблю так, аби ти це міг спостерігати. Єдине що матиме твоя діра – це новини двадцять-чотири-години-на-добу. І так як ми більш ніколи не зустрінемось, я хочу закарбувати своє їм’я в тебе на лобі, щоб ти згадував його щоразу, коли я знищуватиму щось, що ти лишив по собі. Я тебе зітру.

Мао витріщався на неї з викликом, але Джим бачив що це лише оболонка. Авасарала достоту знала куди його треба вдарити. Тому що людина типу нього живе заради спадщини. Він бачив себе архітектором майбутнього. Те що обіцяла зам. Генсека було гірше за смерть.

Мао кинув погляд на Голдена, і здавалося хотів сказати «я краще виберу ті три кулі, будь-ласка».

Джим йому посміхнувся.

Розділ п’ятдесят четвертий: Пракс.

Мей сиділа на батькових руках але її увага з лазерною точністю була направлена в лівий бік. Вона підняла руку до рота і акуратно та неспішно виплюнула на неї недожоване спагеті, потім простягнула її в бік Амоса:

- Воно противне.

Здоровань посміхнувся:

- Ну до того воно таким не було, а тепер таким точно стало, гарбузику, - і додав розгортаючи серветку, - чому б тобі не покласти це прямо сюди?

- Пробач, - перепросив ботанік, - вона просто…

- Вона просто дитина, доку, - відказав механік, - вона так і має робити.

Вони не могли назвати вечерю вечерею. Це був прийом, організований ООН в закладі Нью Гаага на Місяці. Пракс не міг вгадати чи це були вікна, чи екрани ультрависокої роздільної здатності. На них, блакитно-біла земля майоріла на горизонті. Столи були розставлені по кімнату у напів-органічній системі, - останньому писку моди зі слів Крісьєн. Виглядало неначе якийсь йолоп розкидав їх як хотів.

В кімнаті було порівну людей – знайомих і не знайомих, і спостерігати як вони розділялися за таким принципом було дуже цікаво, свого роду. Справа декілька невисоких столів були зайняті невисокими, присадкуватими чоловіками і жінками