Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

— Як минув твій день? — спитала Ілея.

— Добре, — сказала Феліція і торкнулася губи. Вона подивилася на хмари і розкинулася на траві. Суд ще триває щодо Верлейни та ельфійського домену. Мені шкода Сірітіса. Раніше я бачила, як у неї сіпаються руки. Малкорн сказала мені, що вона була тихішою, ніж зазвичай.

— Авжеж. Я маю на увазі, що я можу уявити, що вона була трохи більше шокована цією новиною, ніж будь-хто інший, - сказала Ілеа. Сподіваюся, вона підтримувала звязок з Ісалтаром.

Я впевнений, що вона це зробила, інакше вона б уже попросила розміститися в Рівервотчі. За винятком того, що суд настільки завантажений, що все гаразд. Зайшов і Едвін. Цього разу він навіть не говорив про Рейвенхолл чи Академію. Замість цього він просив у мене поради то тут, то там. Схоже, він починає розглядати деякі можливості, які у нього є, хоча я сподіваюся, що він не буде паралізований вибором.

— Він добереться туди, я впевнена, — сказала Ілея.

.

Я знаю. Просто важко зупинити себе, щоб не наполягати то в один, то в інший бік. Він такий до біса впертий, — сказала вона і гаркнула, а повітря шепотіло її голосом.

?

— Як там Аліана?

.

Вона, здається, задоволена Кіріаном, хоча й висловила певне занепокоєння з приводу того, що він споживає їжу. Думає, що недостатньо їсть.

.

Ілея підняла брови.

.

Це навіть не питання здоровя. Вона просто не впевнена, чи хоче бути з кимось, хто не зїдає цілу тварину щодня.

?

— Так, — сказала Ілея і зробила паузу. — А ти? Чи не надто напружений?

.

Це був стрес. Ще одна причина, чому я хочу це зробити, - сказала Феліція з посмішкою.

— Ти справді впевнений? Ти знаєш, що тобі не потрібно ставати сильнішим тільки тому, що ти зі мною, - сказала Ілеа.

.

Феліція схопила Ілею за щоку. Я все одно це зроблю. Крім того, минуло надто багато часу з тих пір, як я боровся з усім, що могло б мене вбити. І після того, як я побував з тобою в ліжку, для мене навряд чи є щось більш небезпечне.

Ілея пила зі свого елю, підтримуючи зоровий контакт з жінкою.

Не дивись на мене так. Або ми застрягнемо тут більшу частину дня. Ми вже спізнюємося, — сказала Феліція і схопилася. Вона одягла шолом і потягнулася. Акі знає свої підземелля. Він перевірив, чи немає нічого вище рівня чотирьохсот.

.

— Я все одно залишуся поруч, — сказала Ілея.

— Можу навмисно отримати травму, якщо ти не дозволиш мені робити свою справу, — сказала Феліція і посміхнулася. — Щоб мій хоробрий лицар міг мене врятувати.

Ілея закотила очі і посміхнулася. — Я принаймні хочу побачити, як ти бєшся.

— Тобі дозволено дивитися, — сказала Феліція з усмішкою, а потім підняла руку. — Тоді ходімо. До воріт.

.

Ілея і Феліція зявилися на віддалених воротах телепортації Акордів і незабаром пішли за делегованим Центуріоном.

Нинішня чисельність населення середня. Я прошу вас повернутися після того, як ви вбєте щонайбільше тридцять девять печерних геллінів, — заговорила машина.

Я сподіваюся, що зможу вбити пятьох із них сьогодні, - сказала Феліція.

Вони прочитали про цих істот. Шестиногі інсектоїди з товстою бронею і потужними кислотними атаками. Феліція була набагато нижчою за їхній звичайний рівень, і їй взагалі не радили б її залучати, навіть з урахуванням наданих Акі знань скаутів. Не кажучи вже про саму себе.

.

Однак її здібності берсерка в поєднанні з присутністю Ілеї зробили битву принаймні можливою. Усі вони знали, що вона, швидше за все, постраждає, але Феліція наполягала на цьому. І вона хотіла зробити більше, ніж просто це. Печери Вейран у східній частині гірського хребта Нараза були лише першим підземеллям у її списку.

.

Я розсерджуся, якщо ти помреш, — сказала Ілея, коли вони увійшли до печери.

.

Феліція поцілувала її і посміхнулася, її магія спалахнула, коли вона йшла вперед. Я зроблю все можливе, щоб це було захоплююче.

Ілея дивилася, як вона йде. Було темно, але, звичайно, вона бачила, і знала, що Феліція вміє досить добре сприймати навколишнє середовище. У тому числі й факел, який вона несла.

.

— Ти ж не думаєш, що їй справді загрожує небезпека? — запитала Ілея у своєї зеленоокої супутниці, коли та подумки рахувала.

.

Їй загрожує велика небезпека, - сказав Акі. — Як і має бути.

.

— Ти в цьому не дуже добре розбираєшся.

.

Вона довіряє вам достатньо, щоб це зробити. Ви також повинні довіряти їй, - сказав Акі.

.

Ілея глибоко вдихнула. Вона закінчила свій рахунок і пішла слідом у повільному темпі. Я знаю. Я намагаюся.

.

Вони йшли деякий час, поки вона не почула звуки бою попереду.

.

Швидкий біг призвів їх до падіння в широку печеру. Смолоскип був упущений, утворивши невелику ділянку освітленого каменю.

.

Феліція летіла і телепортувалася між трьома масивними шестиногими істотами, їхні передні руки були з лезами, темно-сині очі вловлювали здобич, коли вони намагалися обійти її, кислота розбризкувалася, коли Феліція відповідала поривами вітру, щоб розігнати рідину, її вітрові лопаті розбивалися об товсту броню істот.

Ілея спостерігала за битвою, що тривала. Вона відчувала напругу, хоча знала, що може втрутитися в будь-який момент. Чи відчуваю я провину, тому що думаю, що вона робить це для мене? Чи мені просто страшно?

.

Феліція запропонувала цю вправу деякий час тому. Вона згадувала їхню розвідку та бої в підземеллі Істакалум. Як їхня співпраця, так і просто азарт боротьби з небезпечними істотами. Її нещодавня робота не давала багато таких можливостей, як ця.

— Ти можеш мене відволікти? — тихим голосом сказала Ілея.

Сотник глянув на неї. Я можу спробувати. Машина якусь мить замовкла, перш ніж заговорити. На початку цього тижня я отримав новину про те, що Ткачі Розуму, привезені з Октавії, знайшли ймовірне місце розташування Оракула, який контролює більшу частину Проклятих боліт. Далекосяжна печера, яка обороняється набагато активніше, ніж решта болота.

— Вони вже зайшли? — спитала Ілея. Вона дивилася, як Феліція ледве ухиляється від атаки клинка.

Вони послали кількох Воронів на розвідку, але вони не повернулися. Один із крокодилів, якими вони керують, повернувся з важкими травмами.

?

— У них