Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

крові в роті. Далі був ще один удар. У нього затріщали зуби. У нього зламався ніс. Інший змусив його зір потемніти. Його рука була відведена вбік. Він відчув тріск, біль притупився, і він все ще стогнав. Ще один удар відправив його на підлогу. Удар ногою змусив його перекотитися по землі, перш ніж він піднявся на руках, одна з яких зігнулася назовні. Мерієтта плюнула кровю. Власна кров. Кілька зубів перемішалися, зір трохи прояснився. Щось смикнуло його за волосся і опустило голову на землю.

.

Камінь тріснув, коли темрява огорнула його.

.

Різкий вдих. Біль. Зцілення. Він піднявся вгору і побачив, що чудовисько присів поруч з ним, карі, майже червоні очі дивляться на нього.

.

Здавалося, він. Розчаро́ваний. А в руці тримав флакон. Флакон з кровю.

Пити. І бийся, — заговорив Берсерк, недбало кинувши флакон у бік Мерієтти.

.

Він упіймав її і озирнувся. Решта все ще дивилися, і тепер лунало бурмотіння.

— Проковтування драконячої крові не було належним чином перевірене, — пролунав голос машини звідкись ліворуч від нього.

.

Він збив мене з ніг.

.

Принизив мене.

Мерієтта посміхнулася. Ти хочеш битися. Він відкрив флакон, відчуваючи сильнодіючу кров крізь зачаровану скляну ємність. Ви отримаєте свій бій.

Він збив усе це, його горло пекло, коли кров просочилася в його мязи. Він закричав, біль був пекучий червоний і гарячий. Його погляд зосередився на чудовиську, що стояло перед ним. Його кігті були втіленням крові. Він відчував, як напружується кожен його мяз. Ніколи ще він не відчував себе таким могутнім. Він видихнув і врізався в чудовисько людини.

.

Акі подумки зітхнув, спостерігаючи, як вампір збив драконячу кров і піднявся вгору, гучний гуркіт пролунав, коли Гаеля підняли і вдарили об землю, камінь і попіл розлетілися, рев Вартового лунав по черзі, а глядачі аплодували і вили.

.

Це був їхній вибір приїхати сюди і приєднатися, нагадав він собі, глянувши на вампірів, що спостерігали. Обговорюємо з цікавістю. Вони виглядають майже заздрісними.

.

Шматки плоті були роздягнені, попіл і кістки розбиті, коли він спостерігав за початком суперництва між бойовими цілителями Вартових-медиків і вампірами з Двору Потоку.

Слідкуйте за їхніми життєвими показниками, — нагадав він цілителям, які були поруч.

.

— Все прикрито, шеф, — сказала Хана радісним голосом.

Акі тримав тут частину своєї уваги, але в цей момент він відчув, що ці воїни були більш досвідченими в цьому відвертому ритуалі, ніж він міг навіть уявити. Принаймні з цією моделлю .

Спаринги протягом сотень годин. Більше травм за тиждень, ніж більшість шукачів пригод за все життя. І, схоже, вампіри не такі вже й різні.

У нього було відчуття, що вони скоро повернуться, їхні снаряди були зачаровані антицілющими прокляттями та ефектами, призначеними для того, щоб затримуватися та слабшати, а не завдавати миттєвої та важкої шкоди.

.

Можливо, коли він обійняв посаду Хранителя Із, він хвилювався. Але вже він знав, що конкуренція призведе до інновацій та зростання. Він бачив це знову і знову. Від цього виграють обидві сторони, якщо ніхто не загине. І виявилося, що і Вартові, і Вампіри славилися своєю довговічністю.

.

Він пожалів нових членів, яким було доручено прибирати, але потім він припускав, що для них це був ще один тиждень.

.

Частина його уваги переключилася. До Рівервотч і приземленого міста за його межами. Відносини між ельфами, що залишилися у володіннях Неба, і людьми Річкової варти, ймовірно, залишатимуться напруженими доти, доки місто залишатиметься видимим. Занадто багато людей загинуло під час нападу. Обидві сторони вважали це так, хоча одні звинувачували ельфів, інші — монарха, деякі навіть Угоди — у тому, що вони не втрутилися достатньо швидко. Він знав, що без них загинули б десятки тисяч людей, сотні, якщо не тисячі, без допомоги самої Ілеї, але їхнє існування та історія дозволили мисливцям на Черітілів просунутися до лісу Навалі, і вони усунули загрозу та постійний тиск Талінів, змінивши внутрішнє становище ельфійських володінь.

,

Провину поклали б на багатьох, і, можливо, дещо з цього було справедливо, хоча він не переймався минулим, крім того, що вчився покращувати те, що він міг би змінити в сьогоденні. Він співчував тим, хто втратив близьких, друзів, сімю, і все ж холодна частина його знала, що конфлікт забрав набагато менше життів, ніж міг би.

.

Його сприйняття було набагато більшим, коли він був повязаний з моделлю переслідувача, яку він вирішив залишити в . Рішення не відправляти жодних машин у саму Верлейну було логічним. У той час як більшість ельфів не зайшли так далеко, щоб зрадити оракулів і монархів, щоб приєднатися до мисливців на Керітіл у боротьбі з машинами, більшість з них билися з ними протягом десятиліть свого довгого життя, втратили братів, бачили, як молоді бійці гинуть проти нескінченних орд.

.

Сьогодні все було інакше.

Він приєднався до Ісалтара біля підніжжя заземленого міста, тепер скануючи та документуючи все, що міг, коли вони пробиралися через будівлю. Мало хто з інших представників домовленостей скористався цією можливістю. Навіть Ілея спочатку відмовилася, давши йому зрозуміти, що вона може трохи розлютитися, якщо зустріне Оракула, який дозволив всьому цьому статися, включаючи смерть Херануура.

Акі вважала, що для неї було б розумно триматися подалі, але Ісалтар дав їм зрозуміти, що оракули відмовляються розмовляти без присутності нового монарха. Хоча те, що він дізнався про ельфів та їхню культуру, свідчило про те, що до неї ставитимуться з максимальною повагою, факт залишався фактом вона спалила та заземлила Небесні володіння, а також убила їхнього попереднього монарха та сотні їхніх бійців.

Мир Іва з Мави вирішив приєднатися, так само як і Нівалір з Мисливців, і Ерегар, пятеро з яких досягли найвищого рівня колись літаючого міста.

.

Ісалтар провів їх повз численні занедбані палаци та особняки, навіть зачаровану підлогу, на якій було видно зношеність від тисячоліть. Акі очікував, що в одній з великих споруд будуть розміщені Оракул або Оракули, але Мисливець зупинився, коли вони дійшли до зарослої площі. Він здавався непоказним навіть з поглядів далеких Спостерігачів. Там були потерті камяні статуї, тріщини і подряпини. Багато з них були відсутні зовсім, залишилися лише розетки. Більш широке розміщення там, де, на думку Акі, було припущення, що на них колись були зображені істоти не ельфійського роду. Можливо, гноми, якби теорія Ісалтара про історію Верлейни була правдою.

.

Акі знав, що не Талін будував місто, і, ймовірно, не