Читати книгу - "Дивла. Серія книг, LesykLab"

— Якби Кадм знав, що ліс розширюється, — зітхнула Єва.

«Зупинив би він вторгнення?»

– Якби, Єва Дев'ять, але я сумніваюся, що… – Ровендер раптом зупинився, принюхався та пригасив ліхтар. – Я знаю цей запах, – прошепотів він.

- Що?- не зрозуміла Єва.

– Так, я певен. Ідемо! – Ровендер схопив Єву за руку і потяг її до табору.

Розділ 28. Привид.

З наближенням до стоянки Єва розчула рев і якесь човгання. З тіні виступила двонога птахоподібна тварина з невиразним поки сідоком на спині. Шкіряні віжки звисали з двох рогів, що ростуть на лобі у «коня».

- Це і є мант-бігун? - Прошепотіла Єва.

Ровендер жестом велів їй мовчати.

– Хто там? - Єва Вісім стояла біля багаття, розмахуючи плавниковим променем на кшталт меча. За нею, закутаний у ковдри, лежав Надео.

Вершник вступив у табір – молодий сируліанець у сідлі на мант-бігуні.

- Ідемо.

– Невже мої очі змінили мені? Дивись, брате, що в нас тут, – сказав вершник, махнувши рукою у бік Ровендера.

Через великий стоячий камінь з'явився ще один молодий вершник.

- Духи мертвих вийшли сьогодні вночі прогулятися, - сказав другий.

- Справді, бо я бачу п'яний дух Ровендера Кітта, - додав перший.

- Галелль, давно не бачилися, - звернувся Ровендер до першого. - Востаннє, коли ми зустрічалися, ти ледве вийшов із стадії німфи.

- Ти це чув? - сказав Галелль супутнику.

– Рови не… - обурилася була Єва, але Ровендер обсмикнув її. Вісім нерухомо спостерігала всю сцену від багаття.

- Привид я чи ні, - сказав Ровендер, - тільки ваш дух знає напевно. Однак ця примара разом з іншими тут присутніми пройшла довгий шлях, щоб повернути одного з наших побратимів у Фаунас.

Ровендер відкинув ковдри і показав їм Надео. Сируліанець виглядав ще блідішим, ніж раніше, і його сіра шкіра різко контрастувала з чорними проводами під нею.

– Що за… - Галелль зістрибнув зі своєї тварини і кинувся до ледве живого побратима. Він узяв Надію за руку. – Що з тобою сталося? Хто це зробив?

Тремтячою рукою Надео вказав на Єву Дев'ять:

– Їхній вигляд, але не…

Галелль не дав йому закінчити. Він різко розвернувся і витяг звукову зброю з кобури. Другий вершник стрибнув на землю з болою в руках. Мант-бігуни заревіли й затупотіли ногами, розбризкуючи калюжі під копитами.

Ровендер стрибнув між дулом та Євою; його розкинуті в сторони руки перегороджували шлях до обох сестер.

- Це не те, що ти думаєш, брате, - сказав спокійно Ровендер. - Вони допомагають Надео.

- Не бажаю більше вислуховувати марення старої привиди! - Галелль цілився прямо в Ровендера. – Ми забираємо Надео та цих землерийок у наше село, і там вони заплатять за свою жорстокість. Їхня доля відтепер у руках Антикви.

Єва схопила імпровізований рожен з підгорілим вертиплавцем на ньому. Вона відкинула м'ясо убік і направила вістря кістки на Галелля.

- Тільки посмій! - Галелль увімкнув зарядку і присунувся ще ближче. - Бачиш, привид? Вони всі вороги. І переб'ють нас за першої ж нагоди.

Другий вершник ритмічно крутив болу над головою.

– Досить! – сказав Ровендер. - Єва, йди з ними. Я не хочу нового кровопролиття.

- Давай, Дев'ять, зробимо, як він каже. - Єва Вісім поклала руку на плече молодшої сестри, але та різко сіпнулася і скинула дружню долоню.

- І не подумаю, Рові. Ми можемо…

– Просто. Зроби. Так. – Ровендер обернувся обличчям до обох дівчат. – Я не хочу, щоб хтось із вас постраждав. Спробуймо вирішити проблему словами, а не зброєю. Зрозуміло?

Єва кинула рожен у багаття, створивши фонтан розпечених іскор.

– Що? - Ошелешено запитала вона. – Ти… просто кинеш мене, віддаси їм?

– Все буде гаразд. Обіцяю. – Ровендер сів навпочіпки і обійняв Єву. - Ми скоро побачимося, - прошепотів він їй на вухо.

- Рухайтеся, землерийки. - Галелль тицьнув Єву дулом рушниці і змусив залізти на свого коня. Другий вчинив так само з Вісім. Дівчинка дивилася з сідла, як Галелль прикріплює носилки до спини тварини. Надео не видавав жодного звуку – він знову знепритомнів.

— Галлєль, я маю піти з вами, — сказав Ровендер. - Мені треба поговорити про це з Антиквом. Тут набагато більше, ніж ти бачиш.

- Відійди, привид. - Галелль сунув ногу в стремено і вмостився верхи. – Твій час у нас у селі давно минув.

Він різко пришпорив тварину, і мант-бігун помчав кудись у ніч. Єва озирнулася через плече на Ровендера. Вона чекала якогось знака, якогось сигналу – що робити далі. Але багаття згасло, і вона нічого не побачила.

- Прокинься! - Галелль різко штовхнув Єву Дев'ять ліктем і мало не впустив її з сідла. Єва плескала очима, проганяючи сон і струшуючи втому, що навалилася на неї під час шляху. Світло ранньої зорі вже торкнулося золотого неба, але нічні тіні все ще ховалися по кущах і між деревами.