Читати книгу - "Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар"

Суб’єктом правопорушення можуть бути посадові особи, фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, а також водії автотранспортних засобів.

Провезення ручної кладі понад установлені норми на залізничному, морському і річковому транспорті -

тягне за собою накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[У частину першу статті 134 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Неоплачене провезення багажу в електротранспорті і автобусах міського, приміського, міжміського сполучення, а також у маршрутних таксі -

тягне за собою накладення штрафу від 0,1 до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[У частину другу статті 134 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 р.]

[У статтю 134 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 3282-ХІ від 19.12.86 p.]

Об’єктом правопорушень, передбачених коментованою статтею, є суспільні відносини у сфері транспорту.

Ручна поклажа - це предмети або речі, які перевозяться разом з пасажирами. Відомчими нормативними актами встановлено певні норми щодо ваги та габаритів такої поклажі. Так, відповідно до п. 3.1.1. Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 р. № 297, до ручної поклажі належать предмети і речі, незалежно від виду упакування, що легко переносяться і за своїми розмірами без труднощів розміщаються у вагонах на місцях, що призначені для розміщення ручної поклажі. Кожний пасажир має право безплатно перевозити із собою у вагоні ручну поклажу вагою до 36 кг на повний, пільговий, безплатний проїзний документ і 15 кг на дитячий. Перевезення ручної поклажі понад встановлену норму спричиняє накладення штрафу згідно з законодавством України. Сплата штрафу не звільняє пасажира від оплати вартості перевезення надлишкової вартості ручної поклажі. Відповідно до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176, багаж - це вантаж, розміри якого не перевищують 100 х 50 х ЗО сантиметрів, а вага становить понад 30, але не більш як 40 кілограмів; ручна поклажа - вантаж, розміри якого не перевищують 60 х 40 х 20 сантиметрів, а вага - 30 кілограмів. До ручної поклажі належать також упаковані лижі, дитячі санчата, дитячі та складані велосипеди, дитячі коляски тощо. Відповідно до Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України, затверджених наказом Мінбуду України від 09.10.2006 №329, багаж - речі, упаковані для перевезення предмети, розміром більше 60 х 40 х 20 см або вагою понад 30 кг, а також довгомірні предмети завдовжки більше 150 см та діаметром понад 10 см (крім лиж), які перевозяться пасажиром; ручна поклажа - речі, упаковані для перевезення предмети, розміром до 60 х 40 х 20 см або вагою до 30 кг, а також довгомірні предмети завдовжки до 150 см та діаметром до 10 см, які перевозяться пасажиром.

Пасажирам забороняється перевозити громіздкий багаж розміром більш ніж 100х 50х 30 см або вагою понад 40 кг, речі довші за 190 см та діаметром більше 30 см (крім дитячих та інвалідних колясок, велосипедів, що складаються, та лиж). Відповідні норми встановлені іншими нормативно-правовими актами.

Об’єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, полягає у порушенні закріплених у правилах перевезення пасажирів на залізничному, морському і річковому транспорті, а також електротранспорті, автобусах міського, приміського, міжміського сполучення та маршрутних таксі норм щодо припустимих ваги, габаритів та тарифів оплати ручної поклажі або багажу.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб’єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.

Безквитковий проїзд пасажира, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років:

у поїздах приміського, місцевого або дальнього сполучення -

тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;

в міському транспорті -

тягне за собою накладення штрафу в двадцяти кратному розмірі від вартості проїзду;

в автобусі приміського або внутрірайонного сполучення -

тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;

в автобусі міжміського і міжнародного сполучення та у міжміському електротранспорті -

тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;

на суднах водного транспорту -

тягне за собою накладення штрафу в п’ятикратному розмірі від вартості проїзду.

[У статтю 135 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 3282-XI від 19.12.86p.; Законом України № 210/95-ВР від 02.06.95 p.]

[Статтю 135 доповнено згідно із Законом України № 2029-111 від 05.10.2000 p.]

Об’єктом правопорушень, передбачених коментованою статтею, є суспільні відносини у сфері транспорту.

Проїзд для пасажирів на транспорті (за винятком певних, встановлених законодавством, категорій) є платним. Після оплати проїзду пасажиру видається проїзний квиток - документ, який надає йому право на користування певним видом транспорту та підтверджує укладення між ним та транспортною організацією угоди