Читати книгу - "Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи"

792

Утіліті: задоволення чи втіха, які індивід отримує від споживання певних товарів чи послуг.

793

Якщо «споживання товару чи послуги» перекласти нормальною мовою, ми дізнаємося, що корисність — це корисність, яку людина отримує через споживання.

794

Припущення, що будь-яка поведінка людини ґрунтується на егоїзмі, — найпростіше з тих, яке можна зробити. Адже науковці завжди люблять пояснювати велике через мале. Однак у жодному разі ми не можемо дійти висновку, що егоїзм — це найпоширеніша мотивація. Часом світ стає дуже складним і найпростіші пояснення часто виявляються помилковими. Фразу про те, що власна вигода рухає світом, можна спростувати кількома добре відомими фактами. Деякі форми допомоги ніколи не дочекаються винагороди, а тому їх не можна пояснити довгостроковою вигодою. Батьки з власного егоїстичного інтересу піклуються про своїх дітей, сподіваючись, що вони попіклуються про них на старості. Проте коли до цього доходить, то в поведінці дітей складно знайти мотивацію в вигляді егоїстичних інтересів. І все одно багато хто це робить». Elster. Nuts and Bolts for the Social Sciences, 54. Більше на цю тему див.: Force. Self-Interest before Adam Smith, 10.

795

Альберту О. Гіршманові більше імпонує використання терміна інтерес, ніж утіліті. Проте наслідки такі самі. І хоча Гіршман всіляко захищає цей принцип, проте все одно визнає, що він став «не лише справжньою модою, але до того ж і парадигмою (â la Kuhn), тому першопричиною майже всієї діяльності людини ні з того ні з сього почали вважати особисті інтереси, що в деяких випадках призводило аж до тавтологічних висновків». Hirschman. 7üe Passions and the Interests. Political Arguments for Capitalism before Its Triumph, 42.

796

Сер Карл Поппер пропонує розпізнавати наукові твердження відповідно до того, чи їхні постулати можна спростувати чи ні. Що має статися, щоб цю теорію було доведено як неправдиву? Якщо такі реалістичні варіанти існують, але вони не були доведені, цю теорію можна вважати науковою. Якщо ж, навпаки, ця теорія пояснює всю мисленнєву поведінку й її неможливо спростувати, тоді вона стає псевдонаукою. Поппер, наприклад, описує, чому він вважає марксистський підхід до історії ненауковим: адже своєю теорією Маркс може пояснити абсолютно все, навіть, на перший погляд, кардинально протилежні ситуації. Якщо теорія здатна пояснити всі теоретично можливі ситуації, наприклад, у контексті теорії класової боротьби, значить, десь щось пішло криво. Якщо теорією можна пояснити абсолютно все, це не її сила, а її слабкість.

797

Caldwell. Beyond Positivism, 108.

798

Вітгенштейн Л. Trœtatus logico-filosoficus. Філософські дослїдження. — Київ: Основи, 1995., 4.4611-4.62.

799

У попередніх культурах, які характеризувалися виразною нестачею всього, найціннішими частинами м’яса вважали смалець і лій (звідси й біблійний вираз «ситість землі»: «Я дам вам добра єгипетського краю. І споживайте ситість землі». Буття 45:18), тоді як пісне м’ясо здебільшого викидали собакам через його низьку енергетичну цінність. Наприклад Прометей обманув Зевса таким чином, що м’ясо в одній купі виглядало жирним (але під шаром жирного м’яса ховалися кістки), і саме цю купу вибрав Зевс. Сьогодні ж наш підхід до м’яса абсолютно протилежний.

800

Від Матвія 6:25.

801

Thoreau. Civil Disobedience and Other Essays, 96.

802

Гавел, інтерв’ю з Р. Каленською (Kalenska, Renata. „Nekdy se me zmocnuje pocit...“ Lidove noviny від 15.11.2008.).

803

Більше див.: Irwin (ed.). The Matrix and Philosophy, розділ Daniela Barwicka «Neo-Materialism and the Death of the Subject», 258. Далі в книзі: «Інтелект, який у «Матриці» ув’язнює людських істот, повинен підпорядковувати собі та ув’язнювати своїх заручників на бажання їх самих». Там само, розділ від James Lawler «We Are (the) One! Kant Explains How to Manipulate the Matrix», 139.

804

Ще два покоління тому діти гралися однаковими дерев’яними іграшками, як і їхні предки багато поколінь до цього. Не було жодного виразного прогресу чи зміни в арсеналі іграшок чи в звичному облаштуванні будинків, як ми це знаємо зі сучасності. Це лише зараз іграшки активно змінюються від покоління до покоління.

805

1 Хроніки 21:1-28.

806

Johnston, Williamson. What Was the U.S. GDP Then?

807

На цю тему див. більше: Еліаде. Міф про вічне повернення. До речі, схожий принцип поза-часового і поза-просторового викорінення і сьогодні можна побачити в багатьох мультфільмах чи серіалах. Наприкінці серії дія завжди повертається туди, де вона починалася, щоб наступна серія могла початися вже «регенерованою» і без дійової залежності від серії попередньої. Разом з тим дія відбувається у неспецифікованому місці, у неспецифікований час (який не залежить прямо від зовнішніх подій реального світу).

808

Тим не менше, цікаве спостереження про те, що в нашій культурі з’являються і поєднуються обидва типи: наприклад, ностальгійна рустикально-екологічна романтика, яка повертається до легендарного та ідеалізованого суспільства з чіткими та некомплексними етично-суспільними цінностями, теж золотий вік вбачає у минулому. Усе це доповнюється жанром, який черпає сили зі страху щодо занепаду суспільства в майбутньому («Планета мавп», «Матриця», а також класика типу «1984» чи інші). До цього повернемося ще пізніше.

809

Nisbet. The Idea of Progress, 4.

810

Сьогодні ми вже майже столітньою класикою на цю тему вважаємо книгу Bury. The Idea of Progress, яка починається аж Просвітництвом. Нісбет і у своїй книзі «History of the Idea of Progress», і в статті «Idea of Progress: A Bibliographical Essay» починає (ми б могли сказати: «аж») від греків. Хоч євреїв він і згадує побіжно, втім, детальної уваги їм не приділяє. «Ми почнемо з Гесіода (приблизно 700 р. до н. е.) та його збірки «Роботи і дні», — пише він у своїй статті.

811

Вольф відгукується про це так: «Однак від сімнадцятого століття і далі багато кому мамон почав здаватися найпривабливішим правителем» (Volf. In the Cage of Vanities, 170).