Читати книгу - "ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло"

Тільки одного військовослужбовця було визнано винним у скоєнні цих злочинів. Ним став лейтенант Уїльям Коллі. Його старшого офіцера, капітана Ернеста Медіну, який був на місці під час цієї місії «пошуку та знищення» і який, згідно рапортів, особисто стріляв у цивільних осіб, виправдали за всіма пунктами звинувачення, і він звільнився з лав. Капітан Медіна, на прізвисько «Лютий собака» неймовірно пишався людьми зі своєї роти «Чарлі», стверджуючи: «Ми стали найкращою ротою в батальйоні». Либонь це була передчасна похвала.

Лейтенанта Коллі було визнано винним в умисному вбивстві понад ста в'єтнамських мирних жителів у Сонґмі. Його первинний вирок — довічне ув’язнення — скоротили до трьох з половиною років, які він відслужив в казармі під домашнім арештом. Він не провів навіть дня у в’язниці. Більшість людей не знає, що його згодом помилували за ці масові вбивства і він повернувся до своєї громади, де став платним виголошувачем тостів і заслуженим бізнесменом. Чи справа могла б виглядати інакше, якби Коллі був простим рядовим, а не офіцером? Чи могло бути інакше, коли ці військові зробили б трофейні фото, які яскраво і реально проілюстрували би звірства, яких неможливо передати словами? Я думаю, що так.

Можемо також порівняти вироки наглядачів із Абу-Ґрейб з іншими, нещодавно засудженими військовими за різні злочини. Стає очевидним, що хоча їх засуджено за схожі або й гірші злочини, їхні вироки значно м’якші.

Максимальне покарання за злочини, які скоїв штаб-сержант Фредерік, — 10 років позбавлення волі, ганебне розжалування, пониження до звання рядового. З огляду на те, що він підписав угоду про визнання провини, Фредерік отримав вісім років позбавлення волі, ганебне розжалування, пониження до рядового, і конфіскацію всієї заробітної плати, разом із пенсійними заощадженнями за 22 роки служби.

Капрала Берґа було визнано винним у скоєні навмисного вбивства, самопораненні і надаванні неправдивих свідчень. Максимальне покарання — 11 років ув’язнення. Отримав 18 місяців і пониження до рядового.

Сержанта першого класу Прайс було визнано винним у нападі, жорстокому поводженні і перешкоджанні правосуддю. Максимальне покарання — 8 років ув’язнення, ганебне розжалування, пониження до рядового. Отримав пониження до звання штаб-сержанта, без ув’язнення, без ганебного розжалування.

Капрала Ґренера було визнано винним у нападі, жорстокому поводженні, невербальній змові, сексуальному насильстві і порушенні службових обов’язків. Максимальне покарання — 15 років ув’язнення, ГР, пониження до рядового. Отримав 10 років ув’язнення, ганебне розжалування, пониження до рядового і штраф.

Рядового Бренда було визнано винним у нападі, жорстокому поводженні, неправдивих свідченнях і завданні тілесних ушкоджень. Максимальне покарання — 16 років ув’язнення, ганебне розжалування, пониження до рядового. Отримав тільки пониження до рядового-рекрута.

Сержанта (ім’я не розголошується) було визнано винним у нападі, незаконному застосуванні зброї, грабежі і порушенні службових обов’язків. Максимальне покарання — 16 років ув’язнення, ганебне розжалування, пониження до рядового. Отримав тільки записану у справу догану.

Рядову Інґленд було визнано винною у змові, жорстокому поводженні і сексуальному насильстві. Максимальне покарання — 10 років ув’язнення, ганебне розжалування, пониження до рядового. Отримала три роки позбавлення волі.

Сержанта першого класу Перкінса було визнано винним у розбійному нападі, побиттю та перешкоджання правосуддю. Максимальне покарання — 11,5 років ув’язнення, ганебне розжалування, пониження до рядового. Отримав шість місяців ув’язнення і пониження до звання штаб-сержанта.

Капітана Мартина було визнано винним у розбійному нападі, нападі, перешкоджанні правосуддю, а також поведінці негідній офіцера. Максимальне покарання — дев’ять років ув’язнення.

Отримав 45 днів у в’язниці.

Очевидно, військове правосуддя не було збалансованим. Я вважаю, що саме трофейні фото переважили терези проти нічної зміни охорони.

ПЕРЕТВОРЕННЯ ОХОРОНЦЯ АЙВЕНА ФРЕДЕРІКА НА УВ'ЯЗНЕНОГО НОМЕР 789689

Ми намагаємося зрозуміти ефект трансформації людських характерів. Мабуть, одна з найекстремальніших і найрідкісніших трансформацій, яку тільки можна уявити, відбувається, коли особа з позиції влади (наприклад, в’язничного охоронця) потрапляє в позицію безсилого (наприклад, в’язня). На жаль, таке спіткало заслуженого військового і люблячого чоловіка. Вирок військового суду призвів майже до нервового зриву Чіпа. Тепер він лише номер 789689, в’язень у дисциплінарному виправному закладі в Форт-Лівенворт. Після оголошення вироку в Багдаді, його відправили в Кувейт, де посадили в одиночну камеру, попри те, що він не становив жодної загрози для себе або інших. Тамтешні умови нагадували йому Абу-Ґрейб. Ситуація ще погіршилася після переведення у Форт-Лівенворт.

Чіпові виписали ліки від безсоння, депресії й нападів паніки, на які він страждав упродовж року після скандалу. Проте в канзаській тюрмі йому раптово перестали їх давати. Це означало нестачу сну і безперервні страждання. «Я не думаю, що зможу дати собі раду, не думаю, що зможу витримати ще», — написав він мені на Різдво 2004[421]. Його помістили в маленьку холодну камеру і видали тільки дві тонкі ковдри без подушки. Змусили носити брудні, зношені шкарпетки і нижню білизну із плямами від фекалій і сечі. Нелюдське ставлення тільки посилилося, коли він постав перед судом щодо колишніх військових поліцейських в Техасі. Там публічно з його форми зірвали дев’ять медалей і відзнак, які він заслужив за двадцять років служби, і за цим він спостерігав плачучи. До того ж, аби ще більше насипати солі на рани, його в такому стані в кайданках вивели до преси. Щодня йому пригадували, що не можна зробити щось, що принижує армію США і не понести за це покарання.

Тепер, коли всі слухання в справі «Абу-Ґрейбської Сімки» завершилися, ставлення до Чіпа покращилося. Він відвідував курси для перукарів, щоб отримати нову професію, позаяк вже ніколи не міг працювати у пенітенціарній системі. «Я хотів би поновитися в армійських лавах, повернутися туди і довести, що я гідний служити. Я ніколи не здавався, і саме я міг змінити ситуацію... Я був цілковито готовим померти за мою країну, мою сім’ю, моїх друзів... Я пишаюсь тим, що більшу частину дорослого життя служив батьківщині»[422].

Чи ви бачите паралель із в’язнем Стенфордського в’язничного експерименту Стю (819), який наполягав на поверненні в тюрму, аби показати приятелям, що він не був поганим в’язнем? Це також нагадує класичний експеримент із соціальної психології, який засвідчив більшу лояльність до групи, що важче до неї потрапити[423].

Цей судовий процес і ці приниження зруйнували також життя Марти Фредерік. Якщо пригадуєте, вона також була пенітенціарним працівником в Пенсильванській в’язниці, де вони і зустрілися. «Абу й Ірак були прірвою нелюдяності, Абу також стало цвинтарем мого життя, там поховано життя, яке я знала, з останками, дядьку Філ... нормальне життя вже НІКОЛИ не повернеться. Життя стало постійною боротьбою, аби