Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

— Я вже надто довго чекав, — заговорив Севїр і подивився на Ілею. — Мені соромно, коли я дивлюся на тебе, Валь Акуун.

.

— Майже чую, як він зараз насміхається з тебе, — сказала Ілея, злегка посміхаючись, смикаючи її губи.

.

Севїр усміхнувся. — Я б із задоволенням витримав це, якби він ще тут.

.

— Тоді йди познайомся з Нейфато та Мисливцями, — сказала Ілея.

.

Він прошипів своє ствердження, коли вона викликала хвіртку поруч з ними.

.

Елфі кивнула їй і провела Севїра.

Ісалтар залишився, як і Ілея.

Вона подивилася на купол, схожий на дах залу, на золоті вогники, що танцювали між червоним і жовтим листям, чіпляючись за вузлуваті та вікові дерева вздовж високих стін. Було тихо, поблизу не було ні птахів, ні людей.

Чи завжди так було? — заговорила вона.

.

Ісалтар сів на землю, Ілея підняла брови від цього жесту. Він усміхнувся. Напружені та небезпечні, магія та бійки, енергія вирує майже як на одному з ваших фестивалів, але з кровю та битвами. Часу на спокій було обмаль. Для споглядання. Тільки коли я втік у ліс, я міг дихати. Зараз це відчувається по-іншому.

— Наче руїна, — сказала Ілея.

.

— Руїна, — скуштував він це слово. Для більшості людей невідомий, небезпечний, покинутий. І все ж для тих з нас, хто виїхав, кожна руїна, кожне підземелля означало безпеку. До певної міри. Можливо, і Верлейна тепер може стати таким місцем.

.

— Тут ще є Оракул, — сказала Ілея, озираючись навколо.

.

Комплексна проблема. Ти хочеш її вбити? — спитав Ісалтар.

.

Вона більше не здається ворожою.

Я спробую звязатися з нею. Домовленості будуть зацікавлені і ви, і ви, якщо хочете, - сказав він. Я не вірю, що Оракул напав сам.

Це був не Монарх, який стріляв у Рівервотч.

— Ні. Це була Верлейна, руїна, якою ти тепер керуєш, — заговорив Ісалтар.

Ілея посміхнулася. — Сподіваюся, що так, — сказала вона, і вони обоє замовкли, залишаючись у великій залі.

.

Бій закінчився.

,

Ілея приземлилася на центральній площі Рівервотч, оточеній урядовими будівлями. Вона побачила, що більшість катів і руйнівників вже зникли, хоча залишився значний гарнізон, сили Угод у всіх формах і кольорах. На площі стояла платформа телепортації, періодично зявлялися групи людей. Цивільних, припустила вона, виходячи з їхньої реакції та одягу.

Дощ все ще падав, хоча вітер не був таким присутнім на стінах і будівлях навколо.

.

Один з сотників знайшов її, зелені очі сяяли яскраво. Одна з моделей оснащена голосовим модулем. — Мені шкода Герануура.

.

Вона посміхнулася.

?

— Що?

Я впевнений, що він теж подумав, що це смішно. Сотник, який говорить те, що ти щойно сказав, — пояснила Ілея. Вона кивнула на перон на жвавій площі. — Вже повертаються люди?

.

Безпосередня небезпека минула, і ми маємо оцінку всіх ельфів Верлейни, що залишилися. Коли місто заземлене, загроза керована. Поряд з потенційними оракулами. Ерік погодився залишитися на деякий час у супроводі найкращих магів і чарівників барєру. буде оснащений потужною системою барєрів та новими стінами.

.

Давно назріло.

Це не було пріоритетом, оскільки Вартові були розміщені, а телепортація була доступна. Вигляд Верлейни переконав не багатьох допомогти. Пожертви надходять з усіх куточків рівнин.

.

Ісалтар хоче звязатися з Оракулом або Оракулами, якщо там буде більше одного. Він припускає, що вони не нападатимуть, якщо я цього не хочу. Можливо, монарх мав якийсь контроль над ними, - сказав Ілеа.

?

— Ти плануєш залишитися?

Ілея побачила перші групи людей, які дивилися в її бік. Вона вже не могла приховувати свій статус, будучи четвіркою. Принаймні вона почувалася досить комфортно зі своїми здібностями тепер, щоб стояти тут, серед нормальних людей.

Ми якраз дивилися фільм. Кіріан і Аліана все ще поруч?

— Так, я маю повідомити їх про вашу присутність тут?

— Знову в кіно? Ілея послала до чоловіка.

.

— Авжеж. Чекав на тебе, — відповів Киріан.

.

Зі мною все гаразд. Дай мені знати, якщо зявиться ще щось, — сказала Ілея Акі, зосереджуючись на позначці Кіріана.

.

Підійде. О, і прототип вже готовий. Якщо хочеш забрати його з собою.

— Звичайно. На лузі?

— Я влаштую, — сказав Акі і кивнув. Дякую за швидке втручання. Без вас це була б жахлива битва.

.

— Так і було, — сказала Ілея. Ох і Акі, я досить часто використовував своє зцілення, можливо, ви знайдете якісь корисні дані. Здавалося, що після цього у людей все гаразд.

.

Я розберуся. І добре на попередження своїм полумям. Я міг... відчуйте, його тепло, звідси.

Ілея посміхнулася. — Ти не заплющив очей.

Ви очікували, що я послухаю від вас попередження? Я Хранитель Із.

.

Не зовсім вбивця драконів.

.

— Ще ні, — промовив Акі і відвернувся. Захочу побачити це знову в майбутньому. Луг зараз цікавить більше. Я вважаю, що це заздрість.

— Не очікував нічого іншого, — сказала Ілея і відчинила ворота на Північ. — Ти можеш сказати Кіріану, що я буду там за кілька хвилин?

.

— Звичайно. Безпечної подорожі через тканину, вам усім, - сказав він, йдучи.

Ілея переступила поріг воріт і побачила, що звільнених вязнів уже немає.

Ельфійський домен. Повалений Первісним Полумям, — послав Луг. — Іноді мені хочеться бачити світ і ходити ним так, як це робить Акі.

?

— Невже він не може записати зі своїми Наглядачами і дати вам побачити?

.

Просто візуальні ефекти. Сприйняття – це набагато більше.

.

Вона посміхнулася і сіла на землю північного краєвиду. Сонце стояло низько над обрієм, видно тепер, коли вона була на півночі. — Я можу показати їх тобі прямо зараз, якщо ти цього хочеш.

— На дуже коротку мить, — послав Луг.

?

Ілея підняла руку і відрахувала від трьох, перш ніж викликати жовте полумя. Він ожив, перш ніж вона загасила його менш ніж через секунду. Мені це все ще здається трохи дивним, але я все більше звикаю до цього, подумала вона і посміхнулася. — З тобою все гаразд?

.

— Ні, — відповів Луг. Я... потрібен час. Щоб зрозуміти те, що я щойно сприйняв.

.

Не соромтеся обробити його і дайте мені знати, коли я знову покажу його вам, — сказала Ілея