Читати книгу - "Мир хатам, війна палацам"

А втім, з Грушевським Керенський все ж таки мав розмову.

Розмова відбулась нашвидку — в сімнадцятому номері готелю «Континенталь», — де після хвилюючого мітингу Керенський мав п'ятнадцять хвилин, щоб перепочити. Поїзд–експрес вже стояв на станції Київ–Перший під парами — семафор на захід відкрито.

Голова Центральної Ради і військовий міністр Тимчасового уряду перекинулись кількома словами, поки Керенський міняв сорочку.

Грушевський: Сердечно вітаю вас, вельмишановний Олександре Федоровичу! Прийміть найкращі побажання від вашого колеги по партії! Як ся маєте?

Керенський: Спасибі, професоре. Вашими молитвами… Поручику! Подайте, будь ласка, ту, що в блакитну смужечку, — вона на дні жовтого чемодана.

Довершуючи свій туалет, Керенський циркулював між ванною, гардеробною та салоном.

Грушевський: Я розумію важливість державної справи, яка не дозволяє вам затриматись тут і на хвилину. Але, дорогий Олександре Федоровичу, справа організації української армії…

Керенський: Я вже мав нагоду висловити мої погляди, Михаиле Сергійовичу: вони зафіксовані в державній ухвалі… Ах, поручику! Ну, який–бо ви, право! Це ж зовсім не та: це ж — в сині цяточки…

Грушевський: Дорогий Олександре Федоровичу! Але ж ми просимо дозволити нам комплектування національних частин у складі російської армії! Ми зовсім не збираємось утворювати якусь спеціальну українську армію!

Керенський: Тепер ще галстук, поручику!.. Ну, звичайно, червоний — скільки раз вам це говорити?… Всі українські питання можуть вирішити лише Установчі збори: я вже говорив про це не раз!

Грушевський: Установчі збори можуть потім санкціонувати цей факт. А коли б ви поклали цьому початок, українська історія записала б ваше ім'я золотими літерами на свої скрижалі!

Керенський на мить спинився, продівши голову у комір сорочки. Спокуса була надто велика: скрижалі! Але то була лише хвилинна слабкість. Керенський просунув руки в рукава і виринув із сорочки. Голос його дзвенів відгомоном перемоги після жорстокої внутрішньої боротьби:

— За мною — десяток націй, передо мною — двунадесят язиков!

Другий ад'ютант, який весь час стовбичив при порозі, вихопив із закавраша білу целулоїдову картку, з–під погона — олівець і записав. Така і була функція другого ад'ютанта — записувати афоризми Керенського. Щоб не трапилось непорозумінь і не записати якийсь непотріб, другого ад'ютанта спеціально підібрано з вищою філологічною освітою.

Грушевський: Але ж, любий мій Олександре Федоровичу! Зважте і це: партія, до якої ми з вами маємо високу честь належати, таким актом втерла б носа тим капосним більшовикам — з їх ідеєю національного самовизначення! Зважте: їхній Ленін оголосив поривання українців справедливими, а домагання — навіть скромними. Таким чином, вся більшовицька небезпека…

Керенський: Ленінські ідеї — фікція! Більшовицької небезпеки нема! Власне, я хотів сказати, що й самих більшовиків скоро не буде!.. І запонки, будь ласка, поручику! Звичайно, прості, а не золоті: ми ж їдемо на фронт, а не на бал!.. Для спасіння революції зараз потрібне лише одне: довести війну до переможного кінця!

Грушевський: Олександре Федоровичу, дорогенький! Голубе мій! Таж ми й домагаємось армії, щоб докласти сил до цього! Під вашим особистим керівництвом!

Керенський: Мерсі! І, будь ласка, френч… Познайомтесь — штабс–капітан Муравйов: в усіх справах організації ударних батальйонів для переможного наступу на фронті він дасть вам вичерпні вказівки. На прапорах: з одного боку — «Перемога або смерть!», з другого — «Революційна Росія!»

Грушевський: Але ж низка частин вже стихійно українізується, Олександре Федоровичу!

Керенський: Стихія — анархія! З анархією непримиренна боротьба!.. Кашкет!

Грушевський: Але ж є й такі, що вже українізувалися!

Керенський: На фронт! В бій! Попереду всіх! Рукавички! Під німецькі кулемети!..

Керенський був вже в свіжій сорочці при червоному галстуку — символі революції, і натягував захисного кольору — фронтові — рукавички. Вони дуже личили до його рудої шевелюри. На порозі він ще спинився:

— А ті, які не підуть в бій, будуть роззброєні моїми ударниками. Цим поклопочеться штабс–капітан Муравйов! Ви вже познайомились?… Поручику, машину!

Заклавши руку за борт, Керенський швидко вийшов. Ад'ютанти кинулись слідом.

Українське питання вирішено коротко і ясно.

По сходах готелю, перед готелем на