Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

Праворуч. Забув, з ким розмовляв.

)

Книга перша виходить сьогодні )

;

;

;

;

500

Потрібно опублікувати 500 символів у цьому розділі посту, ага. То як же всі?

500 .

Це набагато менше, ніж 500 символів. Я міг би скопіювати текст зверху ще раз, але ех, це не так.

, -

Так що ви, начебто просто. Ось, чи не так? Трохи незручно. Робота була стресовою? Ой, ти ж у школі. Справедливий. Справедливий. Біоінженерія? Ой, гарно, так як нургле чи що? Зомбі-апокаліпсис, ха-ха. О ні, це просто жарт, жарт. Це відсилання до поширених сюжетних тропів, ой, ви не читаєте, це так. Я думаю, що це мій поверх. Приємно познайомитися.

.

Вийшовши з ліфта, я розумію, що опинився не на тому поверсі.

,

Я зітхаю, перевіряючи телефон на відсутність звязку. Гуркіт змушує мене завмерти, скануючи кабінет переді мною, коли в моїй голові лунає шум, зявляються листи.

.

Книга перша вийшла. Будь ласка, залиште оцінку

907

Глава 907 Тріщина

907

Глава 907 Тріщина

.

Ілея залишила свого колишнього вчителя напризволяще і переглянула свої позначки, перш ніж зосередитися на одному з них.

.

Гей, Клессе, у тебе є час? Я хотів би поговорити.

— Якщо доведеться, — пролунала відповідь.

?

Якщо доведеться? — здивувалася Ілея, перш ніж телепортуватися до дівчини, побачивши, що вона стоїть на вершині гори.

?

Десь у ланцюжку ? Вона озирнулася і побачила круті скелі з обох боків, розправивши крила і відлетівши на кілька метрів назад.

— Чого ти тут? — спитала Ілея.

— Невже я не можу бути тут? — заперечила Клесс, піднявши брови. Могутній вбивця драконів.

?

— Що з тобою відбувається?

.

Я начебто зайнятий, шукаю натхнення.

Я... бачиш, — сказала Ілея. Проходите етап? З того часу вона трохи виросла. Навіть не помітив, коли бачив її востаннє. Вона була така грайлива.

.

Я знайшов шлях назад на Землю. І я думаю, що ми можемо використати сльозу, яка привела вас сюди, - сказала Ілеа.

?

— Невже? — сказала Клесс і підстрибнула, її попередня поведінка зникла в одну мить. — Шлях назад на Землю?

.

— Авжеж. Хочеш повернутися? — спитала Ілея.

Клесс схрестила руки і подивилася вбік. — Я маю на увазі. Типу. Мої батьки, мабуть, дуже сумують за мною.

Праворуч. Впевнений. Це вони сумують за тобою.

.

Я можу відвезти тебе туди і назад,—сказала Ілея. Але минуло багато часу. Будьте готові до всього.

— Я вже не дитина, Ілеє, — сказав Клесс. Я відомий художник. Її голос звучав не так впевнено, як вона, мабуть, сподівалася.

– 158

Таємний маг – рівень 158

.

Ілея посміхнулася. — Ходімо, відомий митець. Я полечу тобою.

.

— Тобі не треба йти за мною повільно, — сказав Клесс.

.

— Авжеж, — сказала Ілея і, безперечно, не поспішала.

Подорож зайняла кілька годин, включаючи телепортаційні ворота до Дамвелла. Але врешті-решт вони дісталися до майже зруйнованого підземелля, яке Ілея та її команда зачистили під час однієї зі своїх місій. Големи і стародавня пастка. Не можу повірити, що ця печера могла покінчити з нами.

— Ти вже вмієш літати? — спитала Ілея.

.

Клесс закотила очі і відштовхнулася від Ілеї, зависаючи в повітрі. — Звичайно, можу.

Ілея посміхнулася. — Я це бачу.

Як ми туди спустимося? Там повно уламків.

,

— Я просто розберуся, дай мені хвилинку, — сказала Ілея і сформувала плоску лопатоподібну форму, зроблену з чорного скла і завдовжки й завширшки сотні метрів. Вона штовхнула його в уламки, пробиваючись крізь камінь і уламки, піднімаючи все, перш ніж створити курган на найближчому острові поблизу. Полетівши вниз у новий кратер, вона влила в очі і незабаром знайшла сльозу.

Від Сципіона немає. Мабуть, він просто шукав щось, що могло б допомогти Несу.

— Я знайшла, — сказала вона Клессу, що наближався.

Ти справді зараз чимось схожа на богиню, чи не так? — запитала дівчина.

?

Сподіваюся, що ні. Я все ще Ілея, — сказала вона і знову відкрила сльозу. — Готові?

! .

— Авжеж! Я думав, що спочатку знайду шлях назад, - сказав Клесс.

Ілея посміхнулася. — Тоді поїхали.

Клесс посміхнувся і пролетів крізь сльозу, а за ним і сама Ілея.

Цього разу вони зявилися у лісопарковій зоні. Щільність мани була такою ж, як і тоді, коли Ілея зявилася у своїй квартирі. Вона була майже впевнена, що це те саме місце, і закрила тріщину за собою.

.

Ми... назад... — пробурмотів Клесс і полетів геть.

.

— Не літайте, — послала Ілея. — У нас будуть неприємності, якщо ми покажемо свою магію.

.

Клесс глянув на неї, але врешті-решт змирився. — Гаразд. Вона приземлилася і побігла. Трохи занадто швидко для людської дівчини.

Ілея зітхнула і пішла за позначкою. Вона вирішила не бігти, прагнучи зберегти цю місцевість вільною. Перевіряючи наявність камер і людей, вона час від часу використовувала телепортацію. Клесс, очевидно, походив з передмістя Лондона. Назви вулиць принаймні натякали на щось англійське, хоча Ілея не могла бути впевнена, що вона близька до мегаполісу, про який йде мова.

.

Хвилин через пятнадцять вона побачила, що Клесс присів навпочіпки перед живоплотом і дивився на цегляний будинок за ним. Двоповерховий з широкими вікнами.

— Це твоє місце? — запитала Ілея, легенько поклавши руку на плече дівчини.

?

Клесс кивнув, а потім обернувся, щоб подивитися на Ілею. С... Чи можемо ми піти разом?

.

— Авжеж, — сказала Ілея, поглянувши на імя на поштовій скриньці. Майклсон. Цікаво, звідки її сімя.

.

Вона побачила на першому поверсі жінку, яка працювала за ноутбуком. Ілея обережно схопила Клесса за руку і стиснула його так обережно, як тільки могла. Все буде добре.

.

Клесс ковтнув.

.

Ілея повела її в маленький садок, потім до дзвоника, кивнувши в його бік.

.

Клесс глибоко вдихнув і подзвонив у дзвінок. Двічі. У швидкій послідовності.

Вони почекали деякий час, поки двері відчинилися, і вони побачили ту саму жінку, яку Ілея бачила у своїх володіннях. На вигляд їй було близько тридцяти, з таким же світлим волоссям і блакитними очима, як і у Клесса, одягнена в чорну водолазку і широкі лляні штани. Вона виглядала підтягнутою і не мала макіяжу, але Ілея могла сказати, що втомилася. Виснажливе виснаження, яке,