Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

Це дуже погано, - сказала Ілея. — Мабуть, підходить до Першого вампіра.

Він усміхнувся. Гадаю, що так, чи не так? У той час я був спустошений. Я думала, що буду останньою. Що я його дороблю, залишивши тільки ті, які ще не змінилися. Але одна думка не давала мені спокою. Я був там, бачив біль і смерть, спричинені цією кровю. Він все ще був там. Невже все буде даремно? Всі знання, отримані Азаринтом. Вся смерть, викликана новим еліксиром? Інший культ, зіпсований владою, його члени знаходили мертвими і пожираючими десь у печері. Спадщина Азаринтського ордену. Він зробив паузу. Я міг би закінчити його, а міг би знайти інший спосіб.

.

Я рада, що ти обрала цей шлях,—сказала Ілея.

.

Часто це було близько, — зізнався він. І на це пішли роки. Я зібрав тих, хто залишився, і тих небагатьох, кому довіряв поза моїм колишнім Орденом. Найманці Руки, як і ви. Цілителі з інших Орденів. Торговці. Вчені. І я побудував щось нове. Довелося. Але нас знали. Я знав, що рано чи пізно ми привернемо до себе занадто багато уваги, на нас полюватимуть, щоб знищити те, що залишилося від Азаринтського Ордену. Можливо, це було боягузтво, або гординя. Страх смерті. Мабуть, всього потроху. Хотілося побудувати щось нове, але вже історія наздоганяла. Мені потрібен був новий початок. На новому місці.

.

Я використовував усі послуги, які міг. Звязки, які я встановив під час вторгнення в Кор. Талін, перш ніж Той, Хто Без Форми, взяв гору, погодився телепортувати мене і тих, кого я зібрав, далеко на захід. Повз ельфійські володіння, в землю, яка змінилася через зникнення третього сонця. Це був великий ризик, і перші десятиліття були важкими. Але потихеньку ми будували щось нове. Ми домовилися про Чотири Правила і зупинилися, принісши з собою знання, зібрані тисячоліттями, наші тіла змінилися на майже безсмертя і мету робити те, що не могли зробити наші предки.

.

Можливо, егоїстична мрія. Тікаючи від того, що я зробив. З того, що зробив мій Орден. Замість того, щоб поділитися цим новим творінням, ми втекли. На той час, коли я прийняв більшість своїх минулих рішень, свою історію, жаль і невдачі, ми побудували новий дім. Таліни більше не спілкувалися, натомість їх замінили машини, які вели війну проти ельфійського роду. Минуло багато століть, перш ніж перший наш народ зумів вирушити на схід і повернутися. І на той час світ змінився. Про Азаринтів майже забули. Утворювалися нові королівства і ордени. Війни, які ведуться заради людей і цілей, невідомих мені. Далекий край, з людьми, яких я вже не знав. І я був тут. Серед тих, які мені сподобалися. Тих, кого я хотів захистити.

.

І я вибрав. Залишитися. Можливо, тепер, коли ви приїдете, коли історія знову знайде свій шлях до мого дому, і з технологією , яка незабаром стане доступною для наших людей, я зможу працювати над тим, щоб загладити свою провину. За те, що я дозволив статися. За те, що Азаринт робив тисячоліття тому. І за мій вибір залишити все це позаду.

904

Глава 904 Спадщина

904

Глава 904 Спадщина

.

Ілея наповнила вино, коли Верілліон закінчив. Перший мисливець.

.

Вона ніколи не зустрічалася з цим чоловіком, не вступала в Азаринтський Орден і не навчалася йому. Ордену вже навіть не існувало, коли вона дісталася до Елоса, і все ж, можливо, храм Азаринта не залишився б у руїнах без Верілліона Карна. Можливо, там не було б , або книги, які її навчили, не залишилися б позаду.

.

Древній Орден і його еліксир, Клас, який вони розробили, це те, з чого почалася її пригода. Вона могла б пережити вовків і без усього цього, можливо, знайшла спосіб втекти, щоб вчасно отримати ще один клас, щоб дістатися до поселення, але вона вважала, що це малоймовірно.

.

Я, мабуть, вижила завдяки тому, що ти зробив, — сказала вона, знаючи, що це нічого не змінило.

.

Верілліон знову зосередився, його постава трохи випросталася, перш ніж він зітхнув. — Тоді з цього вийшло одне хороше.

Звучить грубо. Твоя історія. Я рада, що ти зараз у кращому місці, - сказала Ілея. Вибачте за все лайно, через яке ви пройшли.

Він усміхнувся і пив зі свого келиха. — То як же ти здобув це звання?

— Що ти маєш на увазі? Я вбив дракона.

— Ти зробив, ти зробив.

.

Ти поводишся так, ніби не віриш у це, — сказала Ілея з посмішкою.

У це досить важко повірити, незважаючи на те, що ти на чотири бали.

.

Я робив це раніше. Минуло девять пятдесят, - сказала Ілея.

Верілліон зітхнув. Я, мабуть, старію. Востаннє, коли я виходив з дому, щоб полювати на небезпечного звіра... Я цього навіть не памятаю.

?

— Ти щойно зрівнявся з монстрами, які нападають на твій народ?

— Більш-менш. Більшість з них у перші десятиліття. Орки та ельфи також виявилися небезпечними, перш ніж ми стали помітною фракцією в цьому районі. Одним з побічних ефектів вампіра є нездатність народжувати дітей. Тому ми залежимо від тих, хто живе в наших містах, так само, як вони залежать від нашого захисту. Наші вороги теж скоро дізналися про це, - сказав він.

?

— Чи не в цьому причина тривалої ворожнечі з Тихою Долиною?

Ми часто передаємо свої сімї, свою історію та свої невдачі. Прощення не стає легшим із похилим віком. Я б навіть сказав, що це стає складніше, знаючи, що деякі з ельфів, з якими я бився протягом свого життя, все ще живі і існують. І вони теж памятають. І передають свої переконання.

.

Ми залежимо від інших видів, або, якщо хочете, від вампірів, щоб збільшити нашу чисельність. Рости. Для нас це один із способів знайти сенс. Тоді як вони є істотами, створеними з магії, народженими їхніми оракулами, досконалими у своєму розумі, так само, як Старійшини вважали себе досконалими.

.

Ілея схрестила руки. Вони ростуть у цьому середовищі. Як ви кажете. Люди передають те, що знають. І так само, як ви пішли іншим шляхом,