Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ми тебе підвеземо, — чув би Костянтин, як йому підкидають роботу. — Скажи, хто він.
Катерина відступила так, щоб висковзнути з хватки Сергія.
— Вибач, я, — вона похитала головою. — Я не думаю, що він той, кого ти шукаєш. Сподіваюсь, ще побачимось до поїздки. Бувай, — Катерина, що не хотіла називати ім’я, відповіла на виклик та швидко обійшла Сергія. Вона ледь помітно кивнула Ярині та побігла до калитки.
Він провів її довгим поглядом. Коли Катерина зникла за огорожею, Сергій повернувся до Ярини:
— Ходімо.
Хвилину вони йшли у мовчанні. Ярина думала, яким чином люди з поламаними ногами мали б долати всю цю відстань, та скоса поглядала на Сергія, який після розмови впав у її очах ще нижче. Вона мимоволі уявляла себе на місці Катерини. Як можна маніпулювати закоханою людиною?
Зрештою, Сергій не витримав її німого засудження та роздратовано фиркнув:
— Не треба на мене так дивитися. Кохання це слабкість. Користуйся.
Вона змірила його презирливим поглядом й мимоволі скривилась:
— Чим?
— Не чим, а ким. Максим заможний чоловік. Ти можеш багато отримати від цих стосунків, — Ярина зневажливо скривилася. Вона б від будь-яких стосунків отримала більше, ніж від їхнього недосусідства-недоспівробітництва з Сергієм, якого аж перекосило від її гримаси. — Ой, тільки не треба. Навіть сліпий би помітив, що з вас двох він більше зацікавлений у стосунках. — Ярина з тугою подивилась на дорогу попереду. Ще хвилини три доведеться терпіти це спілкування. — Хоча, про що я, ти й так звикла все отримувати задарма. З цим жалісливим виглядом та поглядом пораненого оленяти. А походи до театру, піца? Це по-твоєму…
Зі смартфона в руці Ярини долинула сучасна пісня.
— Вибач, мені телефонують, — її обличчя виражало, що завгодно, але не жаль.
Сергій ступив на сходи, що вели до потрібного корпусу, та скрипнув зубами:
— Ти просто відкрила свій плейлист та увімкнула першу пісню.
Вона навіть не заперечувала:
— Цікаво, чому?
Він відчинив двері лікарні та першим увійшов:
— Тому, що правда очі коле?
Коли вони удвох опинились в холі, до них підійшов Костянтин, що до того стояв біля великого фікуса в кутку.
— Будь ласка, поясніть, як так вийшло, що я дійшов сюди раніше за вас?
____________________
На жаль, глава 71 трохи затримається.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невдале викрадення, Сая Морі», після закриття браузера.