Читати книгу - "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab"

Лежачи на землі, Єва спостерігала, як нещасні дрейфозани, які потрапили під обстріл, сіпаються від електричних розрядів. За лічені миті вся колонія кинулася під ноги роботу і обліпила його кашкою евканіки.

Повз Єву на своїх численних ногах промчав піщаний снайпер. Дівчинка не могла поворухнутися і тільки стежила очима, що сльозяться, за ракоподібним богомолом. Чудовисько наступало на бойового робота, люто і швидко клацаючи і ворушачи всіма своїми жвалами та кінцівками.

- Реакція на загрозу, - прошепотів Ровендер, присівши навпочіпки біля Єви і витягаючи дротики з її тіла.

Робот тим часом звернувся до піщаного снайпера:

- Невизначений атакуючий, негайно відступіть. Я буду змушений знерухомити вас, якщо ви не підкоритеся.

«Цей чужинець хоче відібрати твою їжу, – подумки сказала Єва снайперу. – Він стягне всю твою їжу і вб'є тих, хто допомагає тобі добувати їжу».

Швидше, ніж могли встежити її очі, піщаний снайпер завдав удару, і одна нога робота зламалася. Бойова машина обрушилася на землю, дротики полетіли на всі боки, але їхній потік просто відскакував від жорсткого панцира чудовиська. Гігантське чудовисько вхопилося клешнями за тулуб робота і зім'яло його.

Поки піщаний снайпер і дрейфозани розправлялися з бойовою машиною, Ровендер звалив Єву Дев'ять на плече і поспішив до Єви Вісім.

Дротиків у ногах у Єви більше не було, але біль, як і раніше, не відпускав.

- Гр-р-р! – прогарчала дівчинка крізь стиснуті зуби. – Боляче!

- Я знаю, Єва, що тобі боляче. Але нам треба піти звідси якнайшвидше, поки снайпер не втратив інтересу до мертвої машини. – Ровендер опустив на землю дівчинку та плавникове проміння, яке ніс в іншій руці. Він почав витягати дротики з неживого тіла Вісім і запропонував: - Спробуй використовувати кістки як милицею.

– А вони не зламаються? - Єва взялася за білі промені.

– Нехай тебе не бентежить їхня мала товщина. Вони досить міцні.

Спираючись на плавникове проміння, Єва встала. М'язи правої ноги все ще не відпустила судома, але в лівий біль стихла, хоча нога, як і раніше, не слухалася – ніби спала. Дівчинка зробила кілька незграбних стрибків на лівій нозі, використовуючи кістки як підпори.

Ровендер стягнув із себе перемащену липкою ягідною кашею куртку, зім'яв грудкою і закинув подалі – у протилежний від їхнього табору бік. Потім сируліанець підняв байдужу Єву Вісім на руки і покликав:

- Ходімо. В нас мало часу.

Блукаюче дерево вже пішло, залишивши сплячого Надео одного в тіні стоячого каменю. Рани на ногах Єви ще саднили, але до м'язів повернулася чутливість. Дівчинка допомогла Ровендеру вкласти Вісім на ковдру поруч з Надео. Ровендер кинув Єви сумку з припасами і важко опустився на землю, без сил. Вона вручила йому пляшку з водою і почала ритися в медикаментах.

- Скороцілить, ура! - Зраділа дівчинка і витягла тюбик з маззю. - Як шкода, що довелося викинути спецтуніку, вона все зробила б сама.

- Ти взагалі в порядку? - спитав Ровендер, все ще важко дихаючи.

- Угу, - відповіла Єва. – Нога болить небагато, але це нічого, житиму.

— Ну, тобі принаймні пощастило більше, ніж тому миртіаніну, якого ми там знайшли, — зауважив Ровендер, потягуючи воду. — Тепер ми знаємо, що сталося.

– А тепер ми знаємо, що за корабель бачили вчора. – Єва стягнула кедботи та лосини, заляпані вже засохлою ягідною м'якоттю. У повітрі стояв тяжкий запах евканіки. - Як думаєш, чи поблизу є ще роботи?

- Не знаю, - відповів Ровендер.

— Не можу повірити, що він послав за нами таку штуковину, — сказала Єва, втираючи мазь у ранки від дротиків.

- А я можу. - Ровендер підповз до калюжі, що оточувала камінь, і наповнив пляшку.

– І не хоче, щоб ми їх попередили, – закінчила його думка Єва.

- Кадм. - Єва Вісім раптово села. - Будь він проклятий разом з усією своєю армією, - процедила вона.

- Згоден, Єва Вісім. Але не знаю, як це зробити, – сказав Ровендер. – До Лакуса та Соласа багато днів шляху. Не думаю, що ми встигнемо вчасно, особливо з огляду на наші обставини.

- А що, якщо шатл? – раптом стрепенувся Надео.

Ровендер пирхнув, не відриваючись від пляшки і продовжуючи сьорбати воду.

- Шаттл? - Єва передала сестрі скороцілить. - Який шатл? Про що він каже?

– У нас у селі є невеликий корабель, – пояснив Надео. – Спочатку він використовувався для дипломатичних візитів нашого вождя Антикви до королеви Охо.

- Як думаєш, ваш вождь позичить нам цей корабель?

– Ні. - Ровендер став на ноги і почав ходити туди-сюди. – Цьому не бувати. І ти чудово знаєш, Надіо, що я правий.

– Але це питання життя та смерті багатьох наших братніх кланів, Ровендере. Заради цього Антикв, зрозуміло, відкине минулі…

– Не відкине! - вигукнув Ровендер і витер з лиця краплини слини, що вилетіла, тильною стороною долоні. – Не відкине.

Єва великими з подиву очима дивилася на цей несподіваний напад люті. Вона кинула погляд на сестру, і та ледве чутно промовила: