Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

Саме так відкрили світ щипачів.

За дев’ять відтинків часу після перших трьох повідом­лень відбулася ще одна трансляція: щипачі знову активували свою зірку, щоб передати повідомлення… з координатами! Головне ядро достеменно визначило, що це координати. Співак поглянув на зазначену зірку і виявив, що цю систему зачистили приблизно 35 відтинків часу тому. Він подумав, що, ймовірно, помилився: у щипачів усе-таки був ген переховування, бо неможливо мати ген зачищення і не мати до пари іншого. Але, як і більшість інших мовців, вони, вочевидь, не мали технологій зачистки.

Стає ще цікавіше.

Чому ж тоді хтось із низькою ентропією, зачистив­ши систему з трьома зірками, не зробив того самого зі щипачами? Пояснень не бракує. Можливо, вони просто не помітили первісного обміну трьома повідомленнями, оскільки інформація, що передається найпримітивнішою мембраною, часто лишається поза увагою. Але поміж мільйонів світів хтось усе-таки мав це помітити, як-от Співак тепер. Навіть якби він пропустив, це стало б надбанням іншої істоти з низькою ентропією — питання лише в часі. Не слід виключати можливість, що щипачів помітили, але вирішили, що спільнота з низькою ентропією, не наділена геном переховування, не становить серйозної загрози і не вартує такого клопоту.

Але це помилка! Велика помилка! Якщо щипачі дійсно не мають гена переховування, то вони не бояться викриття факту свого існування і будуть експансивно рости та нападати без остраху.

Принаймні допоки їх не знищать.

Але цей випадок був іще загрозливішим. Через дев’ять відтинків часу після обміну трьома повідомленнями відбулася передача координат іншої системи. Ще через 60 відтинків часу координати знищеного тризіркового світу були передані вже за допомогою довгої мембрани з якогось іншого місця. Такий ланцюг подій малював лиховісну картину великої небезпеки. Зачистка тризіркової системи відбулася 12 відтинків часу тому, тож щипачі мали зрозуміти, що їхнє місцеперебування теж розкрито. Єдиним виходом для них було б закутатися туманністю, що повільно обертається, аби продемонструвати відсутність небезпеки для інших і не провокувати нападів.

Але вони цього не зробили. Можливо, вони не мають відповідних знань? Але після першого використання власної зірки для розсилання повідомлень минуло достатньо часу, щоб навчитися цього. Можливо, вони вирішили просто цього не робити?

Якщо так, то щипачі становлять надзвичайну небезпеку, значно більшу, ніж той знищений світ.

Крийся добре; очищуй заповзято.

Співак окинув оком світ щипачів. Цілком стандартна зоряна система, якій лишилося існувати ще принаймні один мільярд відтинків часу. Система мала вісім планет — чотири рідкі планети-гіганти та чотири кам’янисті планети. Досвід підказував Співакові, що цивілізація з низькою ентропією, яка відіслала первісне повідомлення, мешкає на одній із кам’янистих планет.

Співак активував «велике око» — він украй рідко користався цим приладом, оскільки не мав достатньо повноважень для цього.

— Ти що замислив? — напосів Старший на насінині. — «Велике око» зараз дуже зайняте.

— Я хотів би поглянути зблизька на один зі світів із низькою ентропією.

— Це не твоя робота. Для виконання твоїх завдань тобі вистачає обладнання.

— Мені просто стало цікаво.

— «Велике око» має значно важливіші цілі для спостереження. У нас нема часу задовольняти твою цікавість. Повертайся до виконання своїх обов’язків.

Співак не наполягав. Посада очищувача належала до найнижчого рангу на насінині. Усі ставилися до нього зневажливо, вважаючи його роботу простою й рутинною. Але вони забували, що випадки трансляції координат часто становили значно більшу небезпеку, ніж добре заховані світи.

Лишалося розпочати процедуру зачистки. Співак знову вийняв кульку маси зі сховища й раптом збагнув, що використовувати звичні засоби для зачистки світу щипачів буде помилкою. Їхня зоряна система мала іншу, ніж знищена сусідка, структуру: в ній були сліпі плями. Використання кульки маси може залишити незачищені ділянки, і всі зусилля підуть прахом. Для гарантованого ефекту треба скористатися двовимірною фольгою, але Співак не має повноважень обирати її як зброю на власний розсуд, тому повинен отримати дозвіл від Старшого.

— Мені потрібна двовимірна фольга для повної зачистки, — повідомив він Старшому.

— Використання дозволяю, — негайно відізвався той.

Шматок фольги з’явився перед Співаком. Він зберігався в запечатаній упаковці й сяяв кришталевою чистотою. Хоча цей різновид зброї не був унікальним, він не подобався Співакові. Дорогий набій приховував у собі жорстоку смерть, хоча Співакові й подобалася втілена в ньому естетична непоступлива м’якість, якій було до снаги увіковічити смерть у пісні.

Але Співакові все одно було трохи не по собі.

— Чому ви цього разу дали мені дозвіл на використання фольги так легко?

— Не така вже вона й дорога.

— Але ж якщо ми постійно будемо вдаватися до використання…

— Вона використовується повсюдно у Всесвіті.

— Так, це правда. Але раніше ми були значно стриманішими у використанні…

— Ти щось чув? — Старший пробігся свідомістю Спі­вака, змусивши його здригнутися. Він швидко відшукав підслухані чутки, але вони не були великим гріхом — на борту насінини ця інформація вже стала набуттям усіх.

Чутки стосувалися перебігу військових дій між материнським та окраїнним світами. У минулому повідомлення про військову кампанію надходили регулярно, але потім їх транслювання припинилося. Це могло свідчити лише про одне: події розгортаються не надто добре чи й узагалі склалася кризова ситуація. Материнський та окраїнний світи мирно співіснувати не можуть: або вороги загинуть, або ж знищать нас. Якщо надії на перемогу не лишилося…

— Материнський світ вирішив перейти у двовимірний простір? — запитав Співак. Звісно, Старший уже знав, що він хотів спитати.

Старший не відповів. Мовчання не менш змістовне за відповідь.

Якщо все дійсно так, то це величезне горе. Співак й уявити собі не міг такого життя. Але на верхівці піраміди цінностей знаходиться саме виживання — воно вище за все. Вирішуючи завдання з виживання, всі тіла з низькою ентропією у Всесвіті можуть вибрати лише менше з двох зол.

Співак видалив ці думки зі свого органу пізнання. Йому не варто про це думати, бо інакше точно не уникнути проблем. Ліпше він спробує пригадати, на якому рядку пісні зупинився. Пригадувати довелося довго, але зрештою він продовжив із того самого місця:

Посмугований прекрасними відмітками,

Він здається м’яким, мов мул на мілководді…

Вона загорнеться в тканину часу

І запросить полетіти до краю існування.

О, цей безтілесний політ:

Очі наші бачитимуть привиди зірок,

І ми здаватимемося їм примарами.

…

Не припиняючи мугикати, Співак помістив двовимірну фольгу в щупик силового поля і безжурно вистрілив у напрямку зоряної системи щипачів.

Рік 67-й Епохи сховищ. «Зоряне кільце»

Чен Сінь пробудилася й зрозуміла, що перебуває у невагомості.

Гібернація відрізнялася від звичайного сну тим, що втрачалося відчуття плину часу. Протягом усієї процедури ви могли розуміти, скільки минуло часу, лише протягом двох годин: години до входження у стан гібер­нації і години після. Скільки часу ви не перебували б у сплячці, вам усе одно здається, що минуло не більше двох годин. Тому щоразу при виході з гібернації виникає відчуття швидкого перемотування часу-простору, ніби ти ввійшов крізь ворота в абсолютно новий світ.

Чен Сінь зрозуміла, що перебуває у білій сфері, а поруч із нею левітує АА, вдягнута у такий самий компресійний костюм для