Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

Раптом смартфон в руці Андрія задзвонив:

— Алло! Так? Що? — він вільною рукою схопився за голову. — Де? Я зараз буду! — коли виклик закінчився, Андрій розгублено глянув на Сергія. — Вони знайшли Марію. Вона була без свідомості в авто, що без водія з'їхало з дороги. Треба їхати. 

Поки це було найкоротше викрадення на пам'яті Ярини.

— Гаразд. Ти перевдягнись, а я викличу таксі, — твердо пообіцяв Сергій. 

Андрій швидко кивнув та побіг сходами нагору. Сергій взяв смартфон та почав щось вводити у пошуковий рядок, але за мить ніби передумав і набрав звичний номер.

— Привіт.

— Знову телефонуєш, щоб звинуватити мого брата? — Костянтину вистачило ранкового дзвінка від Сергія, коли той вирішив розповісти про свій похід до поліції.

— Ні, цього разу не для того. У нашій справі є певні зрушення. Ти зможеш зараз приїхати? Дещо сталося.

За десять хвилин Андрій, Сергій та Ярина стояли у дворі. Андрій нервово тупцював та увесь час дивився у смартфон, Ярина притискала до себе рюкзак, з яким планувала зайти до магазину біля лікарні, щоб купити для Марії смаколиків, а Сергій непорушно стояв та тримав руки в кишенях. 

— Ти збираєшся казати Костянтину, що обідала з Максимом? — він байдуже повернувся до Ярини.

Вона глянула на нього з-під лоба:

— А ти збираєшся розповідати, що вкрав мої чашки, щоб знайти докази проти нього? 

Він десять секунд мовчки дивився на неї, після чого закотив очі:

— Гаразд, бережи свої секрети.

Смартфон, який Андрій продовжував стискати, ніби будь-якої секунди могло статися щось ще, знову розлився класичною мелодією.

— Це з клініки. Зачекайте, — він відійшов на кілька кроків та відповів на дзвінок. Ще п'ятнадцять хвилин тому Ярина була впевнена, що більш блідим він стати вже не може. Вона помилилась.

— Хтось… Хтось проніс Софі наркотики, — вуста Андрія тремтіли. — Чому? Чому це все відбувається?

Сергій самими губами прошепотів непристойне слово та пригнічено видихнув. Він зробив крок до Андрія та міцно обійняв його за плечі. 

— Все буде добре. Ми з усім впораємось, — тихо прошепотів на вухо. — Я поруч. 

— Я не розумію… Чому воно все одночасно і саме зараз? — Андрію починало здаватися, що його хтось прокляв. Чому всі найближчі та найрідніші люди страждали?

— Я поїду до Софи. Ти поїдеш до Марії, а я до «Морфеуса», — Сергій намагався абстрагуватися від емоцій. Він звучав холодно та категорично.

— Дякую, тільки, — Андрій знизав плечима та в’яло хитнув головою. — Вона вже спить. Вона нічого зараз не розповість.

— Я перевірю камери та будь-що…

Андрій вимушено усміхнувся: 

— Стався якийсь збій. Камери не працювали, коли це сталося.

Сергій помовчав.

— Але ж хтось міг щось бачити? 

Андрій лише розчаровано похитав головою. Він вже ні у що не вірив.

До двору в'їхала машина Костянтина. Андрій, що за власними думками не чув розмови Сергія та Ярини, насупився та скосив на брата похмурий погляд:

— Ти ж казав, що викличеш таксі.

Сергій відсторонився та легковажно відмахнувся:

— А, йому просто по дорозі з нами.

Пригнічений Андрій сів на місце поруч з Костянтином, що вів машину, а Ярина з Сергієм влаштувалися позаду. Дорогою до лікарні, куди відвезли Марію по швидкій, у салоні панувала тиша. 

— Слухай, — Сергій нахилився до вуха Ярини, — а ви з цим вже спали?

Пів хвилини вона дивилась на нього з-під лоба й навіть не кліпала. Або їй необхідно перевірити слух у лікаря, або йому — голову у психіатра.  Бо неможливо, щоб адекватна доросла людина насмілилась поставити таке питання на порожньому місці! Ще й у такий момент! 

На думку спало кілька варіантів уїдливих відповідей, але жодна з них не образила б Сергія настільки, щоб він нарешті дав їй спокій. Тому Ярина вдала, ніби нічого не чула, та відвернулась до вікна. 

— Я не з цікавості питаю, — він явно не розумів натяків й продовжував напосідати. — Я маю підозри, що вбивця таки належить чи належав до працівників «Морфеуса». А Максим таки непричетний до всього цього. Після того як ми відвідаємо Марію, я хочу поїхати до клініки та самостійно все перевірити. Я не знаю, чи повернусь до тебе на ніч. А ти бачиш, що відбувається із жінками навколо. Було б добре, аби ти не залишалась сама. Ані вдень, ані вночі.

______________________________

Любі читачі, хочу попередити, що за вимогами сайту змінила свій псевдонім Shamaha на Сая Морі. Не лякайтесь, будь ласка, якщо раптом побачите це імʼя серед авторів, на яких підписані.) 

Також, в коментарях я раніше писала, що всього буде 75 глав, але під час редагування зрозуміла, що їх таки буде 80. Тому будьте до цього готові.)