Читати книгу - "Пробудження Левіафана"

– Е… – стиха відповів пілот. – Що ж…

Перед тим як запитати, Алекс повідомив на спільному каналі:

– Гей, капітане, Ерос щойно повернувся.

– Що? – перепитав Голден, враз уявивши, що астероїд, мов картонний лиходій, підкрався до двох кружляючи суден.

– Ага. Ерос став знову видимий на радарі. Що б він не робив для блокування радарів, він перестав.

– Що він робить? – запитав Джим. – Дайте мені курс.

Наомі передала на його пульт дані щодо відслідковування і почала виконувати завдання, але пілот закінчив на декілька секунд раніше.

– Ага, – сказав він, – непогане передбачення. Воно змінює курс. Все ще іде в бік Сонця, але відхиляється від вектора на Землю.

– Якщо триматиме курс і швидкість, – повідомила старпом, – то я б сказала, що воно йде до Венери.

– Ого, – відреагував Голден, – але ж то був жарт.

– Нічогенький жарт, – це сказала Наґата.

– Передайте хто-небудь Макбрайд, що в нас вже непотрібно стріляти.

– Гей, – стурбовано запитав пілот, – якщо ми зробили так, щоб ці ракети перестали слухати, це значить, ми не зможемо їх вимкнути, так? Цікаво, куди їх Фред подіне.

– Якби я з біса знав, – відповів капітан. Просто роззброїв Землю. Це було охуєть як ніяково.

– Непередбачувані наслідки, – зітхнула Наґата, – завжди з непередбачуваними наслідками.

* * *

Зіткнення Ероса з Венерою стало подією, яку транслювали і фіксували чи не найширше в історії людства. На момент коли астероїд досяг другої планети від Сонця, на її орбіті вже розташувались декілька сотень кораблів.

Віськові борти намагалися утримати цивільних якнайдалі, але все було дарма. Їх просто було значно більше. Падіння фіксувалося військовими камерами, цивільними телескопами на кораблях, обсерваторіями двох планет та п’ятьох супутників.

Голден бажав би теж мати можливість спостерігати зблизька, але після повороту астероїд дав газу так, наче каменюці обридло теліпати помаленьку, побачивши пункт призначення.

Вони з командою розмістилися на камбузі «Росінанта» і дивилися трансляцію. Амос звідкись відкопав другу пляшку псевдотекіли і щедро розлив по кавовим чашкам. Алекс скерував їх у бік Тихо на ніжній третині g. Спішити не було куди.

Все закінчилося, крім феєрверку.

Голден простягнув руку, узяв долоню Наомі і міцно тримав, поки Ерос вийшов на орбіту Венери і схоже, що зупинився. Він відчув, як усе людство затримало подих. Ніхто не знав, що Ерос і що Жулі робитимуть далі. Більше ніхто не розмовляв з Міллером після того останнього разу, і він сам більше на виклики з терміналу не відповідав. Ніхто не знав, що трапилося на астероїді.

Кінець був видовищним.

На орбіті Венери Ерос розпався на шматки, як коробка з пазлами. Величезний астероїд розділився на тузень уламків, які вишикувались вздовж екватора, наче намисто. Потім той тузень шматків розділився ще на тузень, і ще на тузень. Миготлива фрактальна хмара насіння розійшлася по всій поверхні планети, зникнувши під товстим шаром хмар, які звично приховували Венеру від поглядів.

– Ого-о, – прокоментував Амос майже благоговійно.

– Це було пишно, – додала Наомі, – нечітко, розпливчасто, але пишно.

– Вони там не назавжди, – сказав капітан.

Алекс влив в себе залишки текіли з чашки, наповнив її знову і запитав:

– Ти про що, кеп?

– Ну, це просто здогад. Хоча я впевнений, що ті, хто придумав протомолекулу, просто хочуть там її зберігати. Це частина великого плану. Ми вберегли Землю, Марс, Пояс. Питання в тому, що зараз відбувається?

Наомі з Алексом обмінялись поглядами. Амос стиснув губи. На екрані Венера мигтіла арками блискавиць, що танцювали по всій планеті.

– Кеп, – попросив Амос, – не ламай кайф.

Епілог. Фред

Фредерік Люциус Джонсон. Колишній полковник збройних сил Землі, Різник станції Андерсон. А тепер і станції Тот. Необраний прем’єр-міністр АЗП. Він дивився в обличчя власної смерті десятки разів. Втрачав друзів через насилля, політику та зраду. Пережив чотири замахи на вбивство, лише два з яких було зафіксовано. Вбив озброєного пістолетом нападника, використавши лише столовий ніж. Віддавав накази, які коштували сотень життів, і відповідав за свої рішення.

Проте публічні виступи все ще змушували його дуже нервувати. В цьому не було жодного сенсу, але ж…

Пані та панове, ми стоїмо на роздоріжжі.

– На прийомі буде генерал Себастьян, – повідомив його особистий секретар, – пам’ятайте, що не можна згадувати її чоловіка.

– Чому? Я ж не вбив його, чи не так?

– Ні, сер. У нього дуже публічні зв’язки, і генералу це свербить.

– Тож вона може забажати, аби я його вбив.

– Ви можете зробити пропозицію, сер.

«Зелена» кімната насправді була оздоблена червоним та охряним, з чорними шкіряними диванами, дзеркальною стіною, гідропонною полуницею та акуратно мінералізованою питною водою на столі.

За три години до цього голова служби безпеки Церери, похмура жінка на прізвище Шаддід, провела його від доків. З того часу він накручував кола – три кроки в один бік, поворот, три кроки в назад, як капітан стародавнього корабля на квартердеці30.

Десь на станції представники колись ворогуючих фракцій перебували у власних кімнатах з власними секретарями. Більшість з них ненавиділи Фреда, що, в принципі, не було проблемою. Більшість з них ще й боялися його. Не через те, що він стояв на боці АЗП, звісно. А через протомолекулу.

Політичний розлом між Землею і Марсом скоріш за все був остаточним; Земні сили, лояльні до «Протоґену», зрежисерували зраду, занадто глибоку для вибачень, занадто багато життів було втрачено з обох сторін, щоб вернути мир, щоб все знову стало, як колись. Наївні з числа АЗП вважали ідею допомоги одній планеті у боротьбі з іншою вдалою. Фред розумівся краще. Поки три сили – Земля, Марс і Пояс – не досягли справжнього миру, вони неминуче скотяться назад, до справжньої війни.

Якщо тільки Земля або Марс не вбачали в Поясі щось докучливе, щось, що можна роздавити після того, як знищиш справжнього ворога… Але направду, антимарсіянські настрої на Землі наразі були сильнішими, аніж під час гарячої фази війни, а з виборів на Червоній Планеті минуло лише чотири місяці. Помітні зміни в державному устрої четвертої планети можуть полегшити ситуацію або зробити її безмежно гіршою. Обидві сторони мають побачити загальну картину.

Фред зупинився біля дзеркала, всоте поправив туніку і скривився.

– Коли це я перетворився на чортового звідника? –