Читати книгу - "Щастя, Поліна"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Минуло 10 років
Я сиділа на ґанку нашого будинку, тримаючи чашку чаю і спостерігаючи, як наші діти, Данило та Єва, граються у саду. Сонце вже хилиться до обрію, забарвлюючи небо у ніжні рожеві та помаранчеві кольори. Кирил підійшов до мене, обійняв і сів поруч, поклавши руку на мою.
- Не віриться, що ми пройшли такий шлях, - мовив він, дивляючись на наших дітей. - Стільки було випробувань, але ми вистояли.
Я усміхнулася, поклавши голову йому на плече.
- Бо справжнє кохання перемагає все. Ми створили свою історію, і тепер живемо в ній.
Єва підбігла до нас, обійняла мої коліна і радісно вигукнула:
- Мамо, тату, пограйте з нами!
Кирил розсміявся і підняв її на руки, кружляючи в повітрі, а я, сміючись, приєдналася до Данила, який вже тягнув мене до гойдалки. Це був наш дім, наша родина, наше справжнє щастя. І тепер я знала напевно: воно ніколи не закінчиться.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щастя, Поліна», після закриття браузера.
