Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

— Від тебе самі лише неприємності, — роздратовано прошепотів Сергій і відкинувся на м’яку спинку.

— Можеш вирахувати вартість ваших дверей з ремонту моєї квартири, — так само неголосно та уїдливо відказала Ярина й схрестила руки перед собою. 

Їй було соромно, що у них з’явився перший справедливий привід звинуватити її у проблемах, але це не привід весь час грубіянити.

Андрій досить швидко повернувся до кухні. Він приклав край телефону до підборіддя і задумливо оголосив приблизний план подальших дій:

— Завтра уранці Ростислав приїде зі своєю командою і випустить нас звідси. Потім Ярина залишиться наглядати за квартирою, а ми поїдемо на роботу і за новими дверима. Ввечері робітники повернуться і зроблять нам двері, — в голові промайнула раптова думка і він повернувся до Ярини: — Чи у тебе на завтра були плани?

— Вважаю це питання недоречним. Вона сама сказала, що ладна провести з нами усі вихідні, — Сергій потер втомлені очі долонями та встав з-за столу. — Хай насолоджується.

— Не було. Нагляну, — зовсім тихо пробурмотіла Ярина, якій довелось прикласти чимало зусиль, аби проігнорувати образливий випад.

— Угу, — Сергій уже майже вийшов з кухні, коли зупинився на порозі за спиною Андрія і задумливо пробурмотів. — Аби потім будинок не довелося реставрувати після твого наглядання, — після чого хитнув головою й пішов до кімнати.

— Хто б казав, — вона тихо шмигнула носом й скосила засмучений погляд на виснаженого життям та в особливості останнім днем Андрія. — Ти ніби пропонував чаю... Наллєш, будь ласка?