Читати книгу - "Друга одіссея"

очевидно, стали керівник із наукових досліджень, командир, штурман, перший і другий інженери. «Тут є своя іронія, — подумав Флойд, — на Землі цю історичну світлину бачили на годину раніше за команду «Леонова», який начебто перебував набагато ближче до місця подій. Але передачі з «Цяня» ішли на таких частотах, що перехопити їх було неможливо; «Леонов» чув лише сигнал маяка, що транслювався вусібіч. Одначе на деякий час, коли Європа, обертаючись, забирала корабель з поля зору, а сама ховалася за гігантський Юпітер, не чути було навіть радіомаяк. Тож та незначна інформація про китайську місію, яку мали на «Леонові», надходила із Землі.

Після попереднього ознайомлення із місцевістю корабель приземлився на один з кількох островів твердих порід, які витикалися крізь кірку льоду, що вкривав увесь супутник. Від полюса до полюса цей лід повсюди був однаково грубезним: на Європі не існувало погоди, щоб утворити якісь дивні форми, тут не падав сніг, який сформував би положисті схили. На Європу, що не мала атмосфери, могли падати інші небесні тіла, але не сніжинки. На формування рельєфу цього супутника впливала лише сила тяжіння, яка сприяла урівненню усіх її узвиш, а також безперервні землетруси, викликані іншими супутниками Юпітера, що проходили по своїх орбітах близько від Європи. Сам Юпітер, попри свою значно більшу масу, впливав на Європу менше. Припливи Юпітера завершили свою справу тисячоліття тому, упевнившись, що супутник, повернувшись одним боком, назавжди залишиться прикутим до гігантського господаря.

Усе це було відомо з даних, здобутих після обльоту Європи «Вояжером» 1970 року, огляду «Галілео» в 1980 році й приземленні «Кеплера» в 1990-му. Але за кілька годин китайці дізналися про Європу більше, ніж усі попередні місії гуртом узяті. Свої знання вони зберігали в таємниці; хтось міг про це шкодувати, але ніхто не наважився б заперечити їхнє право так чинити, адже вони дорого за нього заплатили.

Натомість заперечували, до того ж дедалі завзятіше, їхнє право загарбати супутник. Уперше в історії людства одна із земних націй претендувала на інший світ, і всі медіа на Землі обговорювали законність такої позиції. Хоча китайці всіляко наголошували, що ніколи не підписували «Договір 02 ООН щодо космосу», тож не мають дотримуватися його положень, це не поклало край лютим протестам.

Раптом Європа стала найповажнішою новиною у Сонячній системі. І людина в гарячій точці (чи принаймні ближча до цієї точки на кілька мільйонів кілометрів, аніж більшість інших землян) стала дуже популярною.

— Говорить Гейвуд Флойд, я на борту космічного корабля «Олексій Леонов», ми прямуємо до Юпітера. Проте, як ви можете зрозуміти, усі наші думки зараз зосереджені на Європі.

Цієї миті я спостерігаю Європу в найпотужніший з корабельних телескопів. При такому збільшенні супутник здається у десять разів більшим, аніж Місяць із Землі, якщо дивитися на нього простим оком. І це справді дивовижне видовище.

Поверхня Європи рівномірно рожева з кількома маленькими коричневими плямами. Вона вкрита густою сіткою тонких ліній, які перехрещуються у різних напрямках. Фактично, це дуже нагадує фотографію з медичного підручника, де показано візерунок вен і артерій у тілі людини.

Кілька з цих утворень сотні чи навіть тисячі кілометрів завдовжки, і вони скидаються на химерні канали, що їх Персиваль Лоуелл[8] та інші астрономи початку ХХ століття нібито бачили на Марсі.

Утім, канали Європи не ілюзія, хоча, звісно, це й не артефакти стародавньої цивілізації. Більше того, вони містять воду чи принаймні лід. Сам супутник майже повністю вкритий океаном, що сягає п’ятдесяти кілометрів углиб.

Через те, що тут дуже далеко від Сонця, температура поверхні Європи дуже-дуже низька, щось близько 150 градусів нижче нуля. Тож раніше вважали, що цей океан являє собою цілісний шмат криги.

Несподівано виявилося, що це не так, бо багато тепла генерується всередині Європи силами припливів, тими самими, котрі стимулюють вулканічну діяльність на сусідній Іо.

Тож лід постійно тане, дрейфує, тріскається, замерзає, утворюючи льодовики, приблизно такі, як у полярних районах Землі. Я зараз дивлюся на цей заплутаний візерунок тріщин і ліній; більшість із них темні й дуже древні, можливо, їхній вік сягає мільйонів років. Одначе кілька з них майже сніжно-білі; це нові витвори, товщина кори яких сягає усього кількох сантиметрів.

«Цянь» приземлився біля однієї з цих білих ліній — утворення 1500 кілометрів завдовжки, яке охрестили Великий канал. Імовірно, китайці збираються закачати воду в свої паливні баки, щоб дослідити систему супутників Юпітера й повернутися на Землю. Це може бути непросто, але вони, звичайно, ретельно вивчили район приземлення і знають, що роблять.

Тепер зрозуміло, чому вони пішли на такий ризик і чому претендують на Європу. Як пункт дозаправки, цей супутник може стати ключовим для дослідження усієї далекої Сонячної системи. Вода є й на Ганімеді, але там вона вся замерзла і також є менш доступною через те, що цей супутник має потужнішу силу тяжіння.

І ще одне міркування, яке щойно спало мені на думку. Навіть якщо китайці застрягнуть на Європі, вони зможуть вижити, доки їхні земляки спорядять рятувальну експедицію. У них достатньо енергії, можливо, у тому районі є корисні мінерали, а ми знаємо, що китайці — експерти із синтезування їжі. Таке життя не буде надто комфортним, але я особисто маю кількох друзів, які залюбки терпіли б незручності заради неймовірної панорами Юпітера, що розкинувся на все небо; це видовище ми й самі спостерігатимемо за кілька днів.

Це Гейвуд Флойд. Я прощаюся з вами від себе й від імені моїх колег на борту «Олексія Леонова».

— Говорить капітанський місток. Дуже симпатична презентація, Гейвуде. Ти міг би працювати в новинах.

— Я мав доволі практики в цій сфері. Половину часу на роботі я був змушений перейматися піаром.

— Піаром?

— Public relations. Зв’язки з громадськістю — зазвичай розповідаю політикам, чому вони повинні дати мені більше грошей. Це щось таке, із чим ви, напевно, не стикалися.

— Хотів би я, щоб то було правдою. У будь-якому разі, зайди на місток. Надійшла інформація, яку ми хотіли б з тобою обговорити.

Флойд зняв свій мікрофон, поставив телескоп у вихідну позицію і виліз із крихітної спостережної капсули. Вибравшись звідтіля, він майже зіштовхнувся з Миколаєм Терновським, що, очевидно, прямував на місток з аналогічною метою.

— Я вкраду деякі твої найкращі вислови для «Радіо Москва», Вуді. Сподіваюся, ти не проти.

— Завжди будь ласка, товаріщ. У будь-якому разі, хіба я можу тобі завадити?

На капітанському містку капітан Орлова задумливо вдивлялася у купу слів і зображень на головному моніторі. Флойд сяк-так почав перекладати цю інформацію для