Читати книгу - "Збірка творів"

Що як собака виморивсь, та врешті

Дідусика нагледів на дорозі,

Для нас годящого.

ТРАНЬЙО

Хто ж він такий?

БЙОНДЕЛЛО

Якийсь чи то купець, чи то учитель,

Не знаю; та й поставою, й ходою,

Й лицем — ну достеменно панів батько.

ЛЮЧЕНЦО

І що ж вам з нього, Траньйо?

ТРАНЬЙО

Я наплету йому таких байок,

Що роль Вінченцо радо він зіграє

Й Баптісті дасть запевнення потрібні

Незгірш за справжнього Вінченцо, пане.

Ну, йдіть у дім, я все обладжу сам.

Люченцо й Б’янка виходять.

Входить мандрівний учитель.

УЧИТЕЛЬ

Добридень, пане.

ТРАНЬЙО

Й вам добридень, пане.

До нас, до Падуї, — чи може, далі?

УЧИТЕЛЬ

Зостанусь тут на тиждень чи на два,

Тоді — до Рима, далі — до Мессіни,

Коли Господь мені продовжить віку.

ТРАНЬЙО

А звідки родом, пане?

УЧИТЕЛЬ

Мантуанець.

ТРАНЬЙО

Ви з Мантуї! Нехай вас Бог боронить!

Чи зовсім вам життя не дороге?

УЧИТЕЛЬ

Життя? А що? Якась загроза є?

ТРАНЬЙО

Так, мантуанцю показатись тут —

Це смерть. Невже не знаєте причини?

Затримали в Венеції ваш флот,

І герцог наш, із вашим посварившись,

Про це оголосив на всю округу.

Як дивно, що не чули ви цього!

Мабуть, тому, що прибули недавно.

УЧИТЕЛЬ

Ой лишенько, та це ж моя погибель!

Я ж гроші мав у Падуї одержать

На векселі, в Флоренції узяті.

ТРАНЬЙО

Добродію, зроблю я вам прислугу

І порятую вас. Але скажіть,

Чи ви коли бували в місті Пізі?

УЧИТЕЛЬ

Так, пане, в Пізі часто я бував,

Уславленій шановними людьми.

ТРАНЬЙО

Знайомий вам такий собі Вінченцо?

УЧИТЕЛЬ

Ні, я не знав його, але чував

Як про купця, багатого безмірно.

ТРАНЬЙО

Я син його, добродію. До речі,

Обличчям ви на нього дуже схожі.

БЙОНДЕЛЛО

(вбік)

Як устриця на яблуко, не більше.

ТРАНЬЙО

Щоб вам життя в цій скруті врятувати,

Заради батька ось що я зроблю:

Гадаю, це велике ваше щастя,

Що ви такі подібні до Вінченцо.

Назвіться ж ним і під його ім’ям

Живіть собі на втіху в мене в домі,

Та грайте роль його якнайпильніше.

Ви зрозуміли? Житимете в мене,

Аж поки справи скінчите свої.

Погоджуйтесь, коли вам це до мислі.

УЧИТЕЛЬ

Так, я довіку буду вдячний вам

За порятоване життя і волю.

ТРАНЬЙО

Ходімо ж, улаштуймо все як слід.

До речі, треба знати вам, що батько

Сюди прибути має з дня на день,

Щоб підтвердить вдовиний пай у шлюбі

Моєму із дочкою падуанця

Баптісти. Я усе вам поясню;

Ходім же, зодягніться, як вам личить.

Виходять.

Сцена 3

Входять Катеріна і Грумйо.

ГРУМЙО

Ні, ні, щоб я так жив був, не насмію.

КАТЕРІНА

Що гірш мені, то скаженіший він.

Чи він на те зі мною одружився,.

Щоб голодом морить мене? Жебрак,

Що стукався у Падуї в наш дім,

І той без милостині геть не йшов,

А як не в нас, то інде діставав.

А я ж не знала зроду, як просити,

Бо й не було потреби. А тепер

Від голоду й безсоння ледь жива,

Бо лайкою годує він мене,

А бешкетом заснути не дає.

Та найприкріше те мені, що він

Усе це робить нібито з любові:

Немовби, як посплю я чи поїм,

То це хвороба чи й готова смерть.

Ох, принеси мені щось їсти — будь-що,

Аби ситніше. Принеси, небоже.

ГРУМЙО

Телячу ніжку вам подати, може?

КАТЕРІНА

Чудово! Принеси її скоріше!

ГРУМЙО

Занадто гостре; вам би щось ніжніше.

Не хочете із фляків душенини?

КАТЕРІНА

Так, хочу, хочу, тільки швидше, Грумйо.

ГРУМЙО

Боюся, й це розгарячить вас дуже.

А може, просто м’яса до гірчиці?

КАТЕРІНА

Я залюбки поїм цієї страви.

ГРУМЙО

Але й гірчиця, мабуть, дуже гостра.

КАТЕРІНА

Ну, м’яса без гірчиці принеси.

ГРУМЙО

Е ні, не можна. Я подам гірчицю,

А ні, то не дістанете і м’яса.

КАТЕРІНА

Неси і те, і те чи щось одне.

ГРУМЙО

Тоді гірчицю я подам без м’яса.

КАТЕРІНА

Йди геть, лукавий і глумливий рабе!

(Б’є його)

Мене годуєш ти лише словами.

Будь проклятий з усім паскудним кодлом,

Що тішиться приниженням моїм.

Іди, кажу, іди!

Входять Петруччо з тарелем і Гортензіо.

ПЕТРУЧЧО

Ну, як ти, Кет? Сумна чогось, любусю?

ГОРТЕНЗІО

Як справи, пані?

КАТЕРІНА

Та куди вже гірше!

ПЕТРУЧЧО

Ну, звеселись, на мене глянь ласкаво!

Ось бач, кохана, я про тебе дбаю:

Сам страву зготував і сам приніс.

(Ставить таріль на стіл)

Я певен, Кет, що дяку заслужив.

Чого мовчиш? Не догодив? Ну що ж,

Пропали марно всі мої труди.

Гей, заберіть таріль!

КАТЕРІНА

Ні, ні, нехай!

ПЕТРУЧЧО

Найменша послуга подяки варта,

Отож подякуй, а тоді вже їж.

КАТЕРІНА

Мій пане, дякую.

ГОРТЕНЗІО

Синьйор Петруччо, фе, чи вам не сором?

Сідаймо, пані. Їстимем удвох.

ПЕТРУЧЧО

(стиха до Гортензіо)

Як ти мій друг, то впорай сам усе.

(До Катеріни)

Ну, призволяйся, люба, на здоров’я!

Та не барись! Ну, а тепер, кохана,

Поїдемо до батенька твого.

Та вберемось розкішно, ми ж не бідні:

Є оксамит, намиста, обручки,

Мережива і всякі торочки,

Серпанки, віяла, грезет, єдваб,

Усе, чим ти прикраситись могла б.

Що, попоїла? Там кравець чекає,

Що стан твій у шовки прибрати має.

Входить кравець.

Ну, майстре, покажіть свою роботу,

Виймайте сукню.

Входить галантерейник.

Що нового в тебе?

ГАЛАНТЕРЕЙНИК

Ось капелюшок — той, що ви бажали.

ПЕТРУЧЧО

Оце ти називаєш капелюшок?

Це ж миска з оксамиту! Тьху, гидота!

Чи скойка, чи з горіха шкаралупка,

Дурничка, іграшка, ковпак ляльковий.

Геть, забери! І покажи щось краще.

КАТЕРІНА

Не треба! Це якраз новітня мода,

Так нині ходять всі шляхетні дами.

ПЕТРУЧЧО

То стань шляхетною, тоді й одержиш,

Та не раніше.

ГОРТЕНЗІО (вбік)

Це не скоро буде.

КАТЕРІНА

Я також маю право говорити

І все скажу. Бо я вже не дитина.

Путніші люди слухали мене,

А як не хочеш — вуха затикай.

Свій гнів я хочу вилити словами,

Бо серце може луснути від нього.

Ні, краще дам я волю язику

І виповім, що в серці накипіло.

ПЕТРУЧЧО

Так, правду кажеш — це якийсь ковпак,

Пампуха, папушник, пиріг із шовку.

Я радий, що не хочеш ти його.

КАТЕРІНА

Рад чи не рад, а я його візьму,

А як не цей — ніякого не хочу.

ПЕТРУЧЧО

А сукня? Гей, кравчино, йди сюди!

Галантерейник виходить.

О Господи! Це що, для карнавалу?

А це рукав? Та це ж