Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

Розмахуючи в повітрі ключем, першим вирвався на майданчик, тим самим забравши перемогу собі.

Діана сповільнилася. Змагання, які влаштовували для дітей, у разі поразки розчаровували і її саму. Як би вона не намагалася переконувати себе, що друге місце теж не погано, хотілося бути першою.

В очікуванні решти гравців, з'ясувалося, що програв найстарший загін. Такі ігри здалися їм нудними, і ставилися вони до них несерйозно. Хоча тут воля випадку і везіння, адже ключ вони знайшли тільки на дев'ятнадцятій мітці.

Втомлені та голодні діти вирушили на вечерю, де на них чекав обіцяний сюрприз. Великі шматки шоколадного торта виявилися надто смачними. Заради цього варто було боротися, навіть програвати не шкода, тому що торт отримали всі без винятку.

Тільки от на вожатих, які програли, чекало покарання.

- Несправедливо це все, - розмірковував Діма, стоячи поруч із директоркою, яка із задоволенням наминала торт ложечкою. - Всі кажуть "головне не перемога, а участь", але ви вселяєте нам, що якщо не перемога, то покарання.

- В житті так само, - пережовуючи, відповіла вона. - Вчися, поки я жива.

- Щось у цьому є.

Після вечері Христину з Дімою залишили на чергування, їм не потрібно було слідкувати за дітьми, підліткам просто ввімкнули фільм у "кінотеатрі" й на цілі півтори години забули про них.

Діма вже підняв стільці й пішов на кухню завантажувати посудомийну машину. Христина, поливши квіти, якими було заставлено більшість підвіконь, взялася мити підлогу. Їй викликався допомогти Міша, вона не стала відмовлятися, до того ж він, як фізрук, рідше за всіх отримував додаткові обов’язки від керівництва.

Христина мила ганчірку у відрі, як до них заглянув Рік. Його попелясте волосся було розпатлане сильніше, ніж зазвичай, вітер на вулиці постарався, а рвані на колінах джинси підкидали фантазії Христини думки про те, що дорогою сюди на нього напали собаки.

- Я вечерю пропустив, до мене друг приїжджав. Щось залишилося?

- Ні, пішов геть звідси! - вона махнула шваброю. - Інакше змусять підлогу мити!

- Знову свою магію будеш використовувати?

Христина закотила очі. Втомилася пояснювати людям, що ніяка вона не відьма, зовнішній вигляд - справа смаку. Може вона вміє гадати на картах, серйозно займалася цим, але йти проти системи різними змовами не стала б.

- До речі, тобі пасує швабра, - Рік притулився до одвірка. - Я б навіть сказав - мітла.

- Вали звідси, ельф відфотошоплений! - гаркнула вона. Готова була і ганчірку в нього запустити, аби тільки пропав з поля зору.

Він прослизнув повз неї та зник на кухні. Швидко схопив перше-ліпше в холодильнику і пішов.

- Гівнюк, - процідила Христина і неохоче продовжила мити підлогу.

На коричневому лінолеумі з візерунками слабко помітний бруд, тому немає потреби мити підлогу щодня, але адміністрація табору так не вважала. Не вистачало ще дітям пилом дихати.

- Може тобі варто ігнорувати його? - Міша підійшов до неї ззаду й обійняв за плечі. - Йому нудно стане і він заспокоїться.

- Такий ніколи не заспокоїться.

А далі з вуст Христини посипався шквал матюків, за який її б уже давно звільнили. На щастя, крім Міші цього ніхто не чув. Та й описати білявого колегу якось по-іншому, вона не змогла б.

Христина всім серцем ненавиділа Ріка за його витівки, за його поведінку і просто за його існування. Але це ніщо, порівняно з Жанною Ігнатіївною - подружкою директорки. Три роки тому діти з її другого загону вкрали гаманець у когось із комісії. Незабаром вона дізналася про це і замість того, щоб зізнатися й узяти провину на себе, мовляв, недогледіла, вона підставила когось із дітей Діми. Той хлопець був хуліганом рідкісним, у його провину повірили відразу ж, навіть розбиратися не стали.

На той момент Діма не знав, що це підстава, все з'ясувалося набагато пізніше. А Жанні вдалося налаштувати частину вожатих проти колег. Так і вийшло дві групи по шість осіб: Христина з її друзями та "ці".

Під кінець зміни стало відомо, як було насправді й що винен не хлопець з загону Діми. Але Жанна перевернула ситуацію у свої руки, і змогла переконати директорку, що зробила це не навмисно. Нібито не хотіла, щоб винними були діти, але випадково підставила чужих. Стало пізно зізнаватися і вона промовчала.

Після такого Діана, яка в ті роки була в загоні разом із Дімою, розчарувалася в Жанні остаточно. А для друзів цієї дамочки, здавалося, нічого не змінилося. Спілкувалися вони не часто, адже в їхній компанії здебільшого була молодь, але й зла на неї ніхто з них не тримав.