Читати книгу - "Уот"

туди свою п’ятірню з надійно затиснутим у ній шматочком їжі, бо до ложки, ножа, ба й навіть виделки, цих вірних помічників процесу травлення, вона так і не призвичаїлася, хоча й мала чудові рекомендації. А з іншого боку, вона завжди мала неабиякий апетит. І річ не в тім, що харчі, які Мері спожила за певний проміжок часу, були більші за своєю масою чи насиченіші вітамінами, ніж харчі, які з’їла нормальна здорова людина у той самий період. Ні. Але її апетит не мав собі рівних, бо він ніколи не зменшувався. Людина звичайна поїсть, тоді відпочиває від їжі, щоб звільнити місце для нової порції, тоді знову їсть, тоді знову відпочиває, тоді знову їсть, тоді знову відпочиває, тоді знову їсть, тоді знову відпочиває, тоді знову їсть, тоді знову відпочиває, тоді знову їсть, тоді знову відпочиває, тоді знову їсть, тоді знову відпочиває, і у такий спосіб, то поглинаючи їжу, то відпочиваючи від неї, вона вирішує непросту проблему голоду і спраги (гадаю, що її теж можна сюди додати), мобілізуючи всі свої здібності і матеріальні ресурси. Так хай вона буде їдцем нікудишнім чи не гіршим за інших, жеруном, вегетаріанцем, натуралістом, людожером, хай вона аж тремтить, передчуваючи близьке застілля, з огидою згадує про нього, або і те, і те, нехай вона випорожнюється, граючи або з натугою, хай відригує, пускає вітри, блює або, як їй заманеться, натякає на наслідки кепсько засвоєної їжі, органічного розладнання або брак виховання у юні роки, хай вона — Джейн, ти чуєш? — підпадає під якусь із зазначених категорій, під кілька з них, під усі з них та інші або, навпаки, хай не підпадає під жодну з них, а під якусь іншу, як, наприклад, якщо вона нічого не їсть у процесі голодного страйку, або в неї ступор, або вона змушена за порадою лікарів постійно вдаватися до клізми, все це не має значення, і факт лишається фактом, спростувати який не вдасться нікому, і факт цей полягає в тому, що життя її плине від однієї їжі до іншої, бажає вона цього чи ні, споживає її з насолодою чи з огидою, успішно чи ні, через рот, ніс, пори, катетер чи парентерально, все це не має ніякого значення, а між актами харчування, без яких життя, і це вже не секрет ні для кого, померхло б і більше не чмихало б, трапляються паузи для відпочинку, під час яких харчі не поступають до організму, за винятком хіба що закуски вряди-годи, чарочки-другої, невеличкого бутерброда, які хоча і не є обов’язковими, але поліпшують непередбачене прискорення обміну речовин, зумовленого низкою різних обставин, таких, як підтримка товариша, котрий ускочив у халепу, народження дитини, виплата боргу, відшкодування позики, докір сумління та інші глобальні зрушення позитивного характеру, які значно просувають добре подрібнену, перетерту кашку з кишечника нижче, у бік землі, всю цю напівперетравлену кашку, що була колись духмяним вишневим вином, супом, пивом, рибою, портером, м’ясом, пивом, овочами, десертом, фруктами, сиром, портером, анчоусами, пивом, кавою або бенедиктином, влитим у себе під час розмови якихось пару годин до того під акомпанемент скоріше за все піаніно, а то й чи не віолончелі. Оскільки Мері поглинала їжу цілий день, себто зі сходу сонця або, точніше, як тільки прокинеться, бо, судячи з тієї години, коли вона вставала і тупцяла переходами і закапелками цього нещасного будинку, світанок давно уже минув, і до пізньої ночі, коли рівно о восьмій вона вкладалася спати, покинувши брудний посуд і залишивши вечерю на столі, і зразу ж поринала у міцний сон, який супроводжувався, хіба я неодноразово не підкреслював унікальний характер цього явища? супроводжувався здоровим та щирим, хоча і надприродним хропінням, я кажу «надприродним» з оглядом на його всенощну тривалість, з чого я роблю висновок: Мері, подібно до інших численних жінок, спала горічерева, що, на мою думку, є дуже шкідливою і огидною звичкою, правда, на жаль, бувають випадки, коли всяка інша позиція виявляється як на практиці, так і в теорії неможливою. Так от! Коли я кажу, що Мері поглинала їжу цілий день, з того часу, коли вона зранку розплющувала свої очі і до тієї миті, коли, засинаючи, вона їх щільно склеплювала, то це означає, що упродовж всього цього часу не було і миті, коли б її рот гуляв порожняком, бо він весь час був лише напівпорожнім або, якщо хочете, напівповним, і все через те, що Мері, попри всі свої позитивні рекомендації, так і не навчилася завантажувати повну порцію тільки після повного обмолоту і всмоктування попередньої. Так от, коли я кажу, що під час робочої днини не було такої миті, коли б її рот не був напівпорожнім, сиріч напівповним, я зовсім не стверджую, ніби так було завжди, бо, як засвідчив ретельний, ба й навіть побіжний огляд, у дев’яти з десяти випадків він був напхом напханий, чим, гадаю, і пояснюється її байдужість до задушевної дружньої бесіди. Щойно, говорячи про рот Мері, я вжив вираз «напхом напханий», але, використовуючи його, я мав на думці не те, що у дев’яти випадках з десяти він був ущерть переповнений, так, що ще трохи і з нього усе потекло б назовні, ні, не боячись впасти у протиріччя, я стверджую, що в дев’яти випадках із десяти він був такий напхом напханий, що з нього все витікало і щедро заляпувало весь і без того замащений інтер’єр, і сліди цього бенкетування у вигляді не до кінця пережованих шматочків м’яса, фруктів, хліба, овочів, горіхів та тістечок я нерідко знаходив по різноманітних як за місцем, так і за призначенням закапелках, куточках та ізольованих приміщеннях, зокрема біля купи вугілля, в оранжереї, довкола бару, в капличці, в пивниці, на горищі, у молочарні і, сором сказати, у вбиральні для слуг, де Мері проводила більшу частину робочого дня, що й не дивно з огляду на терпимий або навіть задовільний стан її апарату травлення, хоча можемо припустити, що вона там усамітнювалася, аби трохи подихати свіжим повітрям, хвильку перепочити у затишку, бо більшої шанувальниці тиші та спокою, і нехай мене грім поб’є, якщо я перебільшую, я не знав, не бачив, не чув і не уявляю. Але на чому ми зупинилися? Так от, я наче бачу її перед собою, вона заклякла і стоїть, спирається на одну з тисячі тутешніх стін, що підпирають цю жалюгідну споруду, її довгі сірі перекручені сальні коси немов засмальцьований каптур, огортають обличчя, на поверхні якого